ПЕРСОНАЖ КАРТИНИ РЄПІНА

На картині Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові” на передньому плані зображено унікальну потилицю. Хтось пожартував: треба цілий вік, щоб таку нажити…

Микола ЧАБАН,м. ДніпропетровськЯк згадував Дмитро Яворницький, зображений на картині писарем, потилиця, соковито змальована художником, належала відомому катеринославському колекціонерові, маршалку губернського дворянства Георгію Алексєєву (1834—1914). Він був власником другої за значенням колекції старовини. Перша належала Олександрові Полю і була взята за основу колекції Дніпропетровського історичного музею (нині імені Д. Яворницького).

Георгій  Алексєєв приятелював із Дмитром Яворницьким. Дворянський рід, із якого походив Г. Алексєєв, у середині XVIII століття дістав землі, що колись належали запорожцям. Найважливішою в житті Георгія Петровича була колекція, яка приваблювала Дмитра Яворницького. Маєток Алексєєва в Котівці (нині Магдалинівський район Дніпропетровської області) був розташований на найчистішій річці Орелі, яку любив малювати Тарас Шевченко. Господар Георгій Алексєєв мав двох доньок — Віру та Ольгу. Коли Дмитра Яворницького на початку 1890-х фактично заслали в Середню Азію, його приятель Алексєєв клопотався перед губернатором, щоб Яворницький дістав роботу в Катеринославі. Там він міг редагувати  “Губернські відомості”, але його вабила передусім історія…“Для науки його неоцінимі заслуги виявилися в тому, що Георгій Петрович зібрав величезний архівний матеріал, який належить до історії Новоросійського краю, особливо до історії Запорожжя, — напише 16 лютого 1914 року після смерті Алексєєва одна з місцевих газет. — Між іншим, у його архіві збереглися мемуари французькою мовою сина гетьмана Данила Апостола — Павла Даниловича, який перебував при дворі російських імператорів, знав чимало таємниць царського двору, а потім оселився за кордоном, де й були ним написані шість томів мемуарів, де зображено політичне життя як Великої, так і Малої Росії. Алексєєв збирався видати цей великий матеріал, про що особливо клопоталися професори Володимир Антонович та Дмитро Яворницький, але не встиг здійснити цього завдання”. Якщо в основу  Катеринославського історичного музею лягла колекція Олександра Поля, то колекція старовини Георгія Алексєєва була на другому місці в краї. А його нумізматичне зібрання вважали третім у Російській імперії. Яворницький любив бувати в Котівці, проводив там археологічні розкопки. Алексєєв зібрав чимало скіфських баб і давніх саркофагів. Їх можна було бачити на листівках, виданих на початку століття. Яворницький тепло пише про Котівку в книжці “Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу” як про багатющу благословенну землю, що “текла медом і молоком”.Ще один випадок пов’язав Яворницького й Алексєєва. Коли Рєпін почав працювати над картиною “Запорожці”, йому дуже потрібна була чиясь “соковита” потилиця. Алексєєвський “примірник” дуже сподобався художникові. Але позувати для картини сановник категорично відмовився. Тоді Яворницький вирішив піти на хитрість: я, мовляв, відволічу його монетами, а ви, Ілле Юхимовичу, непомітно замалюєте, що вам потрібно. Так і вчинили. Картина згодом мала шалений успіх, її купила царська сім’я. Коли полотно виставили для загального огляду, пішов на нього подивитися й Алексєєв. Ось тоді й зізналися йому Яворницький і Рєпін про свою хитрість. Ох і сміху було! Яворницький позував як писар. Так талант Рєпіна звів в одній картині Яворницького й Алексєєва, які дружили і в житті. Другом Яворницького був і зять Алексєєва, князь Микола Урусов, якому дісталася Котівка після смерті тестя. Але щастя не принесла: Урусова як заручника під час червоного терору восени 1918 року більшовики розстріляли на Кавказі. У Котівці загинула й унікальна бібліотека Алексєєвих-Урусових, що її збирали десятиліттями. Загинули церква, парк, а від палацу лишився сам фундамент. Зараз на території колишньої садиби — дитячий інтернат.Георгій Петрович Алексєєв помер у лютому 1914 року. Його пишний похорон у Катеринославі знімав піонер українського кіно Данило Сахненко, адже Алексєєва за заслуги перед містом було обрано почесним громадянином Катеринослава. Процесія на чолі з губернатором рухалася через весь Катеринослав. На подушечках несли ордени і медалі… Та нагороди вельможного пана вкрилися забуттям. А ось потилиця, яку увічнив пензель талановитого майстра, змушує й сьогодні згадувати про сучасника Рєпіна і Яворницького.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment