ОБЛИТА ФАРБОЮ СПІДНИЦЯ — ОДНА З ОЗНАК СПРАВЖНЬОЇ ХУДОЖНИЦІ

7 грудня виповнилося 109 років відтоді, як на світ Божий у невеликому селі Богданівці теперішнього Яготинського району Київської області у селянській родині народилася дівчинка. Її назвали на честь святої великомучениці Катерини.Тоді ще ніхто не знав, що вона стане талановитою художницею зі світовим ім’ям, без якої нині важко уявити український декоративний живопис. А прихильники її унікального таланту щороку відзначають цю дату. Розповідаємо про деякі заходи, присвячені Катерині Білокур. 

Дмитро ЩЕРБИНАБагато картин Катерини Білокур милують око шанувальників живопису в Музеї українського народного декоративного мистецтва. П’ятий рік поспіль у день народження художниці колектив науково-просвітницького відділу музею організовує урочисті заходи. Не перший рік тут виступають і студенти Київського обласного училища культури і мистецтв, демонструючи літературно-музичні композиції, вистави й моновистави за матеріалами багатої й високохудожньої епістолярної спадщини Катерини Білокур. 

Цього разу студенти третього курсу училища презентували дипломну роботу випускниці закладу Лесі Панченко “Душа митця — це квітка”. Наталя Лозинська, що виконала роль Катерини Білокур, пристрасно й емоційно передала внутрішній світ героїні твору через її листи. Головна тема композиції — сватання до юної художниці. Студенти також відтворили й певні конфліктні моменти в родині майстрині — батьки не розуміли її захоплення малюванням. Сцени зіграні дотепно, з народним гумором. В композиції розкрито й трагічні віхи життя художниці, зокрема війна, через яку 1941 року в Полтаві знищили її роботи. Численних відвідувачів, серед яких переважала молодь, заворожила чарівним співом молода співачка, учениця народної артистки України Ніни Мавієнко, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Руслана Лоцман. Пісня, так само, як і квіти, завжди супроводжувала художницю в житті. Своїми враженнями від гри юних акторів і творчості Катерини Білокур поділилися гості, зокрема директор галереї “Світлиця” Ірина Садова, художниця Галина Верещинська. На думку Галини Верещинської, попри те, що весь цивілізований світ уже давно визнав Катерину Білокур, попри те, що її роботами захоплювався сам Пабло Пікассо, Україна не надає достатньої уваги популяризації картин майстрині. Не всі шанують талант художниці й у Богданівці. Художниця згадала поїздку на її малу батьківщину, відвідала її хату, ніби відчувала присутність самої господині — тут усе збережено, як за життя Катерини Василівни. Галина Верещинська розповіла, з яким трепетом дивилася на “палітру” Катерини Білокур — простий шматочок скла. І вже коли виходила з хати, зупинилася у дворі біля фотографії Катерини Білокур. Колоритний дядько з чубом, що стирчав з-під картуза, проходячи поруч, грубо зауважив: “Та що ви на неї дивитеся! Теж мені знайшли красуню! Та в неї спідниця у фарбі!” Очевидно, він сподівався такими словами відвернути туристів від художниці. Але це справило зворотне враження. Адже якщо спідниця у фарбі — це справжня художниця, — вважає Галина Верещинська.“Ви сьогодні перейшли в образ Катерини Білокур та її оточення так, як колись вона переходила в образ квітки, коли їх малювала”, — ділилися враженням від вистави захоплені глядачі. Студенти у подарунок від музею одержали збірку “Класики української пісні”.А художниця дивилася на нас крізь вічність із портрета. Біля нього стояв вазон з розкішними квітами, які вона так любила. Але саме квіти з її робіт здавалися куди живішими за ще живі, але вже зірвані. Можливо, одна з цих квіток — це і є Катерина Білокур, на яку художниця перетворилася, щоб милувати око небайдужих до мистецтва та краси.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment