ДО МЕТИ ЙШЛА СМІЛИВО, УПЕРТО  Й ГОРДО

Надія КИР’ЯНБлагодійний фонд “Думнич” (голова — депутат Печерської райради Марта Ткачук) організував поїздку в село Богданівку, де відзначали 109-ту річницю з дня народження Катерини Білокур. Дорогою згадала розповідь науковця Катерини Криворучко: “1980 року я потрапила в Будинок художника на вечір Катерини Білокур, який організував Микола Кагарлицький. У великій залі зібралася жменька людей, чоловік з 25. Серед них — кілька студентів-африканців. У мене тоді вже був альбом цієї художниці, виданий 1968 року, нею захоплювалася вся наша сім’я. Пам’ятаю, як мій, тоді ще маленький син Валерій сказав: “Ох, я ніколи не зможу так намалювати!” Це був пік застійних часів, і про Білокур ще мало знали”.Відтоді слави Катерини Білокур значно побільшало, про що свідчила й ця поїздка. У Богданівці біля пам’ятника Катерині Білокур зібралися учні місцевої школи, вчителі, численні гості.Серед промовців — учителька з села Аркадіївки Згурівського району Ганна Сябро, авторка книжки “Використання епістолярної спадщини Катерини Білокур у навчальному процесі школи”. Вона вважає, що історія життя мисткині допоможе дітям у наш складний час протистояти бездуховності, стати патріотами. У школі прекрасний історичний музей, багато репродукцій картин Катерини Білокур, усі учні знають її листи. На базі цієї школи організовують районні семінари, школярі ставлять вистави про художницю. Директор Яготинського державного історичного музею Лідія Демченко згадала, як виступаючи в прямому ефірі Національного радіо, розповідала про музейну роботу. Коли розповідь торкнулася Катерини Білокур, її картин — почалася справжня злива дзвінків, телефонували майже з усіх областей України, ставили питання. Тоді переконалася, наскільки шанують художницю, її творчість.До 110-річчя з дня народження музей проведе районні, обласні виставки учнівських і студентських робіт “Катерина Білокур — жива квітка України”. Планують зробити капітальний ремонт музею-садиби, облаштувати подвір’я, обкласти гранітною плиткою пам’ятник тощо.Завідувач Яготинської картинної галереї зазначила, що письменник Микола Кагарлицький, дослідник життя і творчості Білокур, дуже влучно описав колись Катерину Василівну, спостерігши її одного разу в Київському музеї: “Осяйне темно-брунатне вбрання сільської жінки. Стояла за метр од глухої повздовжньої стіни, всім тілом налігши на ціпок, за який трималася обома руками. Туго запнута хустиною з торочками, що рядочками спадали на підборіддя. Великі красиві, зволожені темні очі викресали сліпучу іскру зі стіни…” У картинній галереї бережуть 72 її роботи разом з ескізами й начерками. Коли привозять картини Катерини Василівни до Києва на виставки, люди кажуть: “Яка багата у вас колекція, хотілося б частіше її бачити”.    Від пам’ятника гості вирушили до Меморіального музею-садиби, де їх зустріла завідувач Ольга Шаповал: “У садибі намагаємося зберегти все так, як було за життя Катерини Василівни. Ось прекрасна паркова скульптура, яку створив і подарував землякам небіж художниці Іван Білокур. Катерина ніби працювала в саду чи на городі, он навіть картинка залишилася біля вишень, стомилася, присіла у своєму квітнику. Коли цю скульптуру привезли 1986 року, прийшла невістка Христя, заплакала й сказала: “Нарешті ти, Катре, в своєму саду”. Люди ледве помістилися в хатині, де звучали добрі слова про колишню господиню. Учасники місцевого народного ансамблю “Берегиня” під керівництвом Надії Слапковської показали виставу за оповіданням Катерини Білокур “В селі Богданівці Шрамківського району на Черкаській землі”, в якому згадано понад двадцять народних пісень. Щоб їх відтворити, учасники “Берегині” ходили до літніх людей, записували.Згадували важливі віхи життя художниці. Можливо, якби вона не почула пісні “Чи я в лузі не калина була” у виконанні Оксани Петрусенко і не написала їй лист, якби добрі люди не віднесли того листа, що на ньому не було навіть точної адреси, невідомо, чи знали б ми сьогодні про видатну художницю Катерину Білокур. Катерина Василівна писала: “До своєї мети я йшла уперто, сміливо й гордо”. Людина, яка жодного дня не сиділа за партою, але писала прекрасні листи, оповідання, поему. Вона навіть не знала, де розставити оті “різнії знаки”. У листі до Оксани Андріївни внизу намалювала кошик, де помістила коми, крапки і написала: “Розставте їх, де треба, бо не знаю, де вони мають стояти”. Говорили про людей, які своїм серцем торкнулися долі Катерини Василівни. 30 років присвятив вивченню життєвого й творчого шляху художниці письменник Микола Кагарлицький. Він заходив у Богданівці мало не в кожну хату, зустрічався з односельцями, збирав листи художниці й спогади про неї. Результатом його творчої праці стали книжки: повість-есе “Квіти мої діти”, “Катерина Білокур: Я буду художником!”, “Катерина Білокур очима сучасників”, “Листами, мов зорею, засвітилася”, багато публікацій у пресі.Займався дослідницькою роботою земляк-науковець Олександр Непорожній, колектив працівників Яготинського історичного музею. Саме за ініціативою Олександра Степановича через 16 років після смерті Катерини Білокур у Богданівці було відкрито Меморіальний музей-садибу.1998 року дослідниця творчості художниці Євдокія Осьмак опрацювала рукопис оповідання Катерини Білокур “В селі Богданівці…”, було надруковано тисячу примірників книжки. А цього року за ініціативою Лідії Лихач, директора видавництва “Родовід”, видано книжку з репродукціями картин Катерини Білокур і цим оповіданням. Дружина Миколи Кагарлицького, колишній редактор видавництва “Мистецтво” Ольга Зіновіївна зазначила: Микола Кагарлицький справді багато зробив для популяризації творчості Катерини Білокур, і це не заради нагород чи грошей, а заради любові. У нього девіз: “Коли доля героя проходить крізь серце, тоді варто писати про нього”. Усе життя писав про Оксану Петрусенко і Катерину Білокур. Він довів, що картини Білокур — це не наївне малярство, а професійні роботи талановитої художниці. Ольга Кагарлицька подякувала яготинцям, які цього року написали подання на Шевченківську премію на книжки Миколи Кагарлицького. “Нам більших нагород не треба”, — сказала пані Ольга. Заслужений діяч культури України Зоя Ружин приїхала до Богданівки з учнями Київського міжреґіонального вищого професійного училища зв’язку, директор якого В. Петрович в усьому сприяє поширенню творчості Катерини Білокур. В училищі створили галерею фотокопій картин художниці, знайомляться з її листами. “Коли я, як і щороку, готуючись до річниці Катерини Білокур, цілий день плела вінок з колосся пшениці для неї, — розповіла Зоя Ружин, — цього дня найуспішніша учениця Катерини Василівни Ганна Самарська отримала звання народного художника України. Це символічно”.Відвідала Богданівку учениця Катерини Білокур Тамара Ганжа, яка, навчаючись у школі, разом з подругою Галиною Коповою ходила до майстрині вчитись малювати. І тепер зберігає ті альбоми. Закінчивши механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка, вона працює інженером-програмістом, але досі з вдячністю згадує вчительку, завдяки якій захопилася мистецтвом.Юрій Шилов, історик, археолог сказав: “Квітковий світ Катерини Білокур, який сформувався поряд зі стародавніми орнаментами, віддзеркалив уявлення про ірій, рай, у якому перебувають душі пращурів, якого прагнуло селянство, особливо у ті важкі часи колективізації, голодоморів. Це постать і велична, і дуже трагічна”.Працівник фонду “Думнич” Тамара Глушенок повідомила, що вони з допомогою Ганни Сябро кожній школі Печерського району Києва подарували методичні розробки уроків, які знайомлять з творчістю Катерини Білокур, епістолярною спадщиною. Фонд займається духовним розвитком дітей, знайомить із творчістю Катерини Білокур, дарує в школи району репродукції її картин. Голова Богданівської сільської ради Людмила Романенко подякувала гостям за те, що пам’ятають їхню видатну землячку. “Як прийде весна, на подвір’ї садиби зацвітуть чудові квіти, які так любила господиня. Але найголовніше, щоб ці квіти цвіли у душах людей”, — підсумувала зустріч завідувач садиби-музею Ольга Шаповал.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment