ФУНДАТОР СВЯТОГО БРАТСТВА

Видатний діяч XVII ст. Петро Могила не був українцем за походженням, але його внесок в українську історію настільки вагомий, що ім’я його варте нашої безмежної вдячності.

Ірина КІРЖАЄВА,головний спеціаліст Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації й використання пам’яток історії, культури і заповідних територій Могили належали до стародавніх молдавських родів. Петро Могила народився 21 грудня 1596 року в сім’ї молдавського господаря Симеона й угорської княжни Маргарет. 1607-го внаслідок боротьби за владу Симеон загинув. Після його смерті та захоплення 1612 р. Кантемиром Мурзою молдавсько-валахійських володінь княжна Маргарет разом із синами мусила залишити Молдову й переїхати на українські землі Речі Посполитої, де їх прийняли родичі — князі Стефан Потоцький, Самуїл Корецький і Михайло Вишневецький.Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі, де тоді ректором був український релігійний і культурний діяч Іов Борецький. Родина Могил дотримувалася православ’я і мала тісні зв’язки із Львівським братством, допомагаючи йому коштами й послугами у будівництві. Історики довели, що в роки навчання Петро Могила познайомився з уславленим у майбутньому гетьманом Зиновієм (Богданом) Хмельницьким, тоді учнем Львівської школи.

Щодо подальшої освіти П. Могили думки дослідників розходяться: одні вважають, що це Сорбонна або єзуїтський коледж Ла Флеш, інші — що це Польська академія в Замості.Після повернення до Речі Посполитої він пішов на військову службу, брав участь у Цецорській (1620 р.) та Хотинській (1621 р.) битвах. Під час останньої Могила познайомився з Петром Сагайдачним.Духовне наставництво митрополита Іова Борецького ще за часів навчання Петра Могили у Львівській братській школі не могло не вплинути на формування світогляду й обрання подальшого служіння. 1625 року він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі під іменем Петра (світське ім’я святого досі невідоме).Після смерті архімандрита Печерської лаври Захарії Копистенського 1628 року Петра Могилу було обрано на цю посаду.М. Костомаров так оцінював перші кроки Петра Могили: “Новий архімандрит зразу ж виявив свою діяльність на користь монастиря, завів нагляд над священнослужителями у селах лаврських маєтків, малограмотних наказав учити, а впертих і своєвільних піддавати покаранням; оновив церкву, не шкодував витрат на прикрашення печер, підпорядкував лаврі Пустинно-Миколаївський монастир, заснував Голосіївську пустинь, побудував за свій рахунок при лаврі богадільню для жебраків і задумав завести при Печерському монастирі вищу школу”. По смерті 1631 року Іова Борецького Петро Могила вступив до Київського братства і став “старшим братом і опікуном, і фундатором того святого братства, монастиря і школи”. Так заповідав йому духовний наставник.3 листопада 1632 р. став митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі. Діяльність митрополита Петра Могили була спрямована на посилення Української Православної Церкви й поступове здобуття нею автокефалії.Після 40-річних утисків із часу прийняття унії П. Могила чималими зусиллями домігся відновленя прав Православної Церкви. Польський король Владислав IV видав диплом усім православним, який надавав право вільно відправляти Служби Божі, мати школи, семінарії, друкарні й шпиталі, підтверджував привілеї попередніх королів, проголошував затвердження нових ієрархів та ін.Петро Могила присвятив значну частину життя розвитку православного шкільництва й освіти в Україні. Перебуваючи на посаді архімандрита, він згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Професорами й помічниками архімандрит запросив зі Львова Ісайю Трофимовича-Козловського й Сильвестра Косова. Перший став ректором, другий — префектом Лаврської школи. Викладання у Лаврській школі вели латинською й польською мовами, школа працювала за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колегій. Усього в ній навчалося понад сто учнів. Петро Могила добре усвідомовлював значення освіти в розвитку суспільства і прагнув заснувати в Києві такі школи, які відповідали б потребам часу й не поступалися європейським навчальним закладам. Ще задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей і за власні кошти відряджав їх за кордон на навчання.Супротивники Могили вбачали у Лаврській школі конкурента Київської братської школи. Братство й козацтво порушили питання про об’єднання Київської братської та Лаврської шкіл. Петро Могила погодився на це за умови, що буде охоронцем й опікуном об’єднаного закладу.Лаврську школу, об’єднану 1632 року з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію. Це перша вища православна школа у Східній Європі. Колегію організовано за зразками єзуїтських навчальних закладів. Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латину і церковнослов’янську, студіювали богослов’я й світські науки. Для забезпечення високого рівня навчання Могила на власні кошти навчав у зарубіжних університетах майбутніх професорів, серед них — славетного Інокентія Гізеля. Тут формувалася церковна й культурна еліта тогочасної України.Ще 1631 року Петро Могила заклав одну з перших мурованих будівель Києво-Могилянського колегіуму — трапезну. На першому ярусі будівлі були розташовані трапезна і класи з церквою святих мучеників Бориса і Гліба; на другому — бібліотека і Благовіщенська церква. На той час саме Борисоглібську церкву називали конґреґаційною, бо в ній збиралася на молитви конґреґація студентів.На утримання колегії й Богоявленського Братського монастиря Могила відписав дві лаврські волості й подарував власне село Позняківку, надавав грошову допомогу колегії й учителям та учням. З огляду на швидке зростання кількості учнів 1634 року відкрито філію колегії у Вінниці, яку пізніше перенесли до Гощі на Волині, а 1636 року Петро Могила заснував колегію в Кременці. З іменем Петра Могили пов’язане розгортання православної системи вищої й середньої освіти в Україні, яка копіювала католицькі школи, намагаючись конкурувати з ними.За грамотою короля Владислава IV, Могилі віддано Києво-Софійську церкву, доти уніатську, утримувалася за ним і Києво-Печерська архімандрія, було доручено нагляд за Пустинно-Микільським монастирем. На момент сходження Петра Могили на архімандритську, а невдовзі й митрополитську посади деякі київські церкви потребували ремонту.Багато уваги приділив він оновленню Лаврських печер, що завжди привертали до монастиря силу-силенну прочан. Архімандрит розширив і прикрасив печерну церкву, спорудив для святих мощей нові гробниці, над кожною з них встановив написи. Він оновив Успенську церкву в своїй обителі, прибудував до неї дві каплички і встановив ще чотири бані.Петрові Могилі належить заснування 1631 року Голосіївської пустині, що була власністю Києво-Печерського монастиря. У невеликій дерев’яній церкві св. великомученика Іоана Сочавського зберігалась перевезена з Молдови частина мощей цього святого.Надзвичайну увагу приділяв митрополит християнській спадщині Стародавньої Русі, особливо пам’яткам, пов’язаним з ім’ям Володимира Великого. Він наказав розчистити з-під нашарувань землі залишки Десятинної церкви, під руїнами якої було віднайдено мощі святого рівноапостольного князя Володимира Великого. За його ініціативою у південно-західному куті стародавньої будівлі спорудили невелику церкву, використавши частину давніх стін. Ця новозбудована церква була присвячена св. Миколаєві.1634 року розпочалося відновлення занедбаного Софійського собору, яке тривало десять років. Ці роботи виконав італійський архітектор Октавіан Манчіні, який перебував на службі в київського митрополита.Петро Могила власним коштом відновив і стару церкву Спаса на Берестові (1640—1643 рр.), де до вцілілої частини прибудували апсиду з готичним перекриттям і цікавим розписом (1644 р.), який виконали грецькі майстри в стилі грецького іконопису XVII ст. В одній із композицій вміщено портрет П. Могили.У 1640-х рр. митрополит відновив стародавню церкву св. Василія. Відтоді вона отримала назву Трьохсвятительська.1637 року Видубицький монастир забрано в уніатів і повернуто православній митрополії. Власним коштом Петро Могила відреставрував Михайлівську церкву цього монастиря. У Лаврі працювала друкарня, що постачала книжками всю Україну й Білорусь. Час Петра Могили був для друкарні добою розквіту. Під керівництвом Могили упорядковано богослужбову літературу. За вимогою митрополита книжки перед надходження до друку зіставляли з грецькими оригіналами, бо за період книговидання в них вкралися неточності. 1629 року Петро Могила видав відредагований “Служебник”, і священнослужителі вперше одержали посібник для здійснення літургій. 1646 року, перед самою смертю митрополита, вийшов “Анфологіон, або Требник” — найдокладніший збірник богослужінь, відомий як “Требник Петра Могили”. Це головний вистражданий твір святителя. Він став не лише посібником для відправлення треб, а й набув значення наукової книги для духовенства. Під керівництвом Петра Могили було складено перший православний Катехізис. Митрополит залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського й моралізаторського характеру.За кілька днів до смерті митрополит склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колегію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тис. злотих, усе нерухоме майно, коштовності й бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбагатших бібліотек. У ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Ціцерона, Мак’явеллі, трактати Авіценни та ін. Із богословською літературою сусідували польські хроніки, російські літописи, документальні збірники, хронографи. До бібліотеки належали книжки, які свого часу заповів Могилі Іов Борецький.Помер Петро Могила 1 (14 січня) 1647-го, коли йому виповнилося лише 50. Митрополитом він прослужив лише 14 років. 9 (19) березня 1647-го тіло покійного, згідно з його волею, перенесли й поклали у Великій церкві Києво-Печерської лаври.1996 року, до 400-річчя від народження, Петра Могилу канонізували в Українській Православній Церкві всіх конфесій, а також 15 автокефальних Церков Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала його як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території).Пам’ять святого Петра Могили Православна Церква вшановує 1 (14) січня.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment