три Промахи  АрсенІЯ Яценюка

Віталій КарпенкоВісімнадцятку претендентів на президентське крісло можна поділити на дві нерівні частини. Менша — так звані “важковаговики”, які посідали в минулому або посідають нині найвищі пости в державі: Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко, Володимир Литвин, Сергій Тігіпко, Анатолій Гриценко. Більша — аутсайдери, яким нічого не світить: це і “технічні кандидати”, які відпрацьовують чужі гроші, й представники ідеологічних партій, що мають власний стійкий електорат, а саме: комуніст-інтернаціоналіст Петро Симоненко та його антипод націоналіст Олег Тягнибок, який помітно нарощує рейтинг, але час якого ще не настав.Нинішні рейтинги відносні. Солідні соціологічні фірми утримуються від оприлюднення своїх даних, а тим, що спішать поперед паровоза, навряд чи можна довіряти повністю. Проте тенденції виявляються очевидно. Ні в кого, наприклад, не виникає сумніву, що головна боротьба точиться між блоками Віктора Януковича та Юлії Тимошенко. І лідер реґіоналів почувається впевненіше: він має власне електоральне поле. Юлії Тимошенко доводиться сутужніше: вона, як і дюжина інших претендентів, розраховує на колишній електорат Віктора Ющенка, який і розривають на шматки. Тимошенко, яка на початку року була безальтернативною володаркою електоральних симпатій, нині, попри неймовірні агітаційні зусилля, значно здала позиції й відстає від біло-блакитного кандидата на 12—17 відсотків. Тому ще не факт, що саме вона вийде у фінал з Віктором Януковичем. У зв’язку з цими обставинами слід пильніше придивитися до перипетій боротьби за третє місце.Спочатку значні надії подавав Арсеній Яценюк, який, здавалося б, твердо закріпився третім у шерензі претендентів, цілком реально наздоганяючи Юлію Тимошенко. Проте несподівано різко здав позиції, а  його місце зайняв після стрімкого старту Сергій Тігіпко, рейтинг якого зріс мало не від нуля до 7 %. Але теж не надовго: його, якщо вірити останньому опитуванню, тіснить Володимир Литвин. Цілком реально може розраховувати не тільки на третє місце, а й на вихід у фінал Віктор Ющенко, чий рейтинг віднедавна стабільно зростає і за короткий термін збільшився вдвічі з лишком і теж за деякими даними досягає 7 відсотків.Однак нині доцільно з’ясувати, що ж трапилося з Арсенієм Яценюком, чим пояснити спад інтересу виборців до його персони — з 9,3 % у жовтні до  4,8 % у грудні, як свідчать російські соціологи (“ФОМ-Україна”).Цей молодий амбітний політик почав свою кампанію трохи зарано і не зовсім вдало. Його смугасто-темні білборди, що нагадують чи то прикордонний стовп, чи то зеківську робу, люди сприйняли скептично. Проте запам’ятали, і якщо тільки це ставилося за мету, то її досягнуто: Арсеній Петрович став упізнаваним.А далі молодечий запал, енергійний натиск в усній пропаганді, рішучість висловлювань, що так подобається аудиторії, дали позитивний результат: у рейтингових змаганнях він вийшов на третє місце і став загрозливим для Юлії Тимошенко. Однак мовний запал Арсенія Петровича став повторюватися, пробуксовувати, оскільки при пильному погляді, крім різкої критики влади, позитиву не було видно. Тобто кризові явища називалися, а ось реальних і конкретних шляхів виправлення становища не пропонувалося. І тут його передвиборна кампанія почала давати збої, люди стали помічати те, на що раніше не звертали уваги. Та ще й конкуренти підкидали хмизу у вогнище: мовляв, кандидат говорить загальні й давно відомі речі, запропонувати виходу не може, бо й у самого досвіду замало, був на високих посадах, але ніде довго не затримувався.Проте не в цьому суть. У виступах Арсенія Петровича почали виявлятися нотки росієцентризму, якщо можна так сказати. Звичайно, сусідів не обирають, і з російським фактором у політиці треба рахуватися, проте будувати міждержавні відносини слід на принципах рівноправності, паритетності та взаємовигоди, себто так само прагматично, як і Росія. Саме так бачить проблему чинний Президент Ющенко, що, звісно, не подобається Кремлю.Промосковська орієнтація Яценюка очевидна. Відчувається, що його консультують російські політтехнологи, хоч кандидат цього не визнає. Але навіть сама назва створеного ним виборчого блоку, а тепер уже й політичної партії “Фронт змін” засвідчує російське походження. По-перше, невдале саме слово “фронт”: воно налаштовує на війну (проти чинної влади, треба розуміти, до якої й сам належав), але час фронтів не тільки давно минув, а й набрид — то чи ж варто його реанімувати? По-друге, словосполучення взято з російської, де воно звучить цілком нормально — “фронт перемен”. Перекладене ж українською, його навіть важко вимовити — “фроНТ ЗМін”. В українській мові, як, певно, і в інших, збіг чотирьох приголосних неприродний і небажаний.Другий негативний момент — нечітке розуміння Яценюком суті національного питання й українського патріотизму. Принаймні претендент на президентську посаду не декларує свою українськість, як це, приміром, робить Віктор Ющенко, Олег Тягнибок чи Юрій Костенко. Більш того, свого часу перед голосуванням за його кандидатуру на посаду Голови Верховної Ради Арсеній Петрович ухилився від відповіді на запитання про його національність. Зате тепер йому згадали давнє інтерв’ю, коли на запитання, чи є він патріотом, Яценюк, не моргнувши оком, випалив: “Класичний. Таким мене виховали батьки. Я — завзятий хохол, дуже навіть проукраїнська людина”. Кому-кому, а українському політичному діячеві гріх не знати, що слово “хохол” — зневажливе прізвисько українців, вигадане, звичайно ж, не українцями. Одна з газет з цього приводу цілком доречно нагадала чотири рядки з вірша Віктора Баранова: Українці мої! Дай вам Боже     і щастя, і сил.Можна бути хохлом, і не згіркне     від того хлібина.Тільки ж хто колись небо     нахилить до ваших могил,Як не зраджена вами,     зневажена вами країна?..Нарешті третій, з дозволу сказати, промах Арсенія Петровича. Як відомо, мер Мукачевого, а нині кандидат на посаду Президента Сергій Ратушняк, свого часу брутально повівся з прихильницею Яценюка, яка з лотка чи з намету поширювала агітаційні матеріали свого патрона. Той не забарився з різкою відповіддю міському голові. Ратушняк навзаєм брутально обізвав Яценюка “зарозумілим жидком”. Звичайно, хамовитий мер, вживши слово, яке євреї  вважають образливим, продемонстрував невисокий рівень власної культури, етики й етикету, що, безумовно, заслуговує осуду. Та Арсеній Яценюк відповів неадекватно, узагальнивши дрібний за суттю факт безкультур’я, хай навіть і посадової особи, до рівня мало не світового антисемітизму. Той галас, який було знято з цього приводу, трохи шокував пересічного українця. Такою реакцією не проминули скористатися конкуренти на перегонах: терміново було видано книгу “Знаменитые евреи Украины” з портретом Арсенія Яценюка. Йому б не звернути на це уваги, та ні, видрукував ніби на виправдання буклет зі своєю біографією, де подав із фотографіями родове дерево по своїй і дружининій лінії аж до третього коліна. Так вирішив довести свої українські корені. А навіщо? А якби ці корені були циганськими, вірменськими чи таки ж єврейськими, — то хіба Яценюк від цього програв би? — такі міркування довелося почути від пересічного виборця.  Адже євреї — шановані в Україні люди; вони і в бізнесі, й у парламенті, й у виконавчій владі. Червоненко пишається тим, що єврей; так само як і ще один із претендентів на президентську посаду Бродський.І останнє. Минулого тижня відбулося жеребкування кандидатів на посаду Президента: хто з ким і коли має зустрітися у теледебатах. “Важковаговики” Янукович, Тимошенко, Ющенко, Литвин відмовилися від теледебатів. Арсеній Яценюк тут виявив непослідовність: спочатку подав заявку на участь у дебатах, а потім її відкликав. Відмова від теледебатів низки кандидатів з одного боку засвідчує брак у нас глибоких демократичних традицій, коли доводиться стати перед очі виборців у прямому ефірі, показати себе й переконати їх, за кого саме слід проголосувати. З другого боку, “важковаговиків” можна зрозуміти: їм не хочеться, бо й немає про що, дебатувати з “технічними” кандидатами, яким президентська папаха “не світить”. І все ж таки… Арсенію Петровичу варто було б вийти на прю і цим зміцнити свої позиції. Тим більше, що його затятий опонент Сергій Ратушняк залишився без пари, і жереб міг би саме його визначити в опоненти Яценюкові. Це ж така можливість покласти на лопатки супротивника.А втім, ще є майже місяць передвиборної боротьби, за цей час Арсеній Петрович ще може врахувати власні промахи і кардинально поліпшити свій рейтинг. Чого від щирого серця й зичу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment