ГРОСМЕЙСТЕР ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО СЛОВА

У Києво-Могилянській академії відбулася знакова для українського інтелектуального загалу подія: до ювілею Миколи Лукаша презентовано перший том збірника спогадів “Наш Лукаш” (Видавничий дім “КМА”, упорядник Леонід Череватенко). Українська інтелектуальна спільнота, розшарпана дебатами про долю українськомовної книжки на внутрішньому та світовому ринках, здається, завмерла на мить, аби згадати та віддати данину пам’яті титанові українського художнього перекладу Миколі Лукашу. 

Леонід Череватенко, упорядник збірки “Наш Лукаш”:Я думаю, що ця подія знакова: вперше зібрано під однією палітуркою такий строкатий, але багатющий матеріал про життя і творчість Миколи Лукаша. Зверніть увагу: це ж не просто спогади — багато матеріалу, що стосується не лише його біографії, а й літературного,  культурного,  політичного становища. У багатьох спогадах знаходимо те, що назавжди втрачено, скажімо, строфи, уламки його шпигачок, вірші, пародії тощо. Вони зникли, бо він сам їх не записував, але в людській пам’яті  збереглися. Цьому ціни немає!

Я завжди хотів показати Лукаша не як “класика”, завсідника хрестоматій, а живого — як він жартував, як голодував, як із нього знущалися, як він, усе це перетерпівши, міг народити щось  талановите зі свого єства. Я все покинув заради цього ювілею. Зрозумів, що ми — останнє покоління тих, які бачили й чули живого Лукаша. Якщо ми не зафіксуємо, то буде щось мертвонароджене і малосимпатичне. Мені Лукаш цікавий тим, що він хуліганистий, що міг вжити таке слівце, якого нема у словниках. Такого Лукаша я знав, такий він був мені близький і зрозумілий, таким хотів його зберегти.Ольга Петрова, художниця, викладачка Києво-Могилянської академії: Микола Лукаш — це справді велич… Чудово, що Київ, пересичений культурно-мистецькими подіями, поцінував Майстра. Мені здається, що дехто тут навіть спокутує щось. Миколу вигнали через лист, який він написав на захист Івана Дзюби, — такий собі богемний романтик, абсолютний ідеаліст. Його поставили в умови, що він мусив фізично померти, бо йому не давали перекладів. Хто тоді лишився з ним поряд? Ці “козлятники”, тобто доміношники, що про них сьогодні згадували, рятували його  психологічно. Уся негативна емоційність цієї могутньої постаті, яка постала проти системи, десь мусила виходити — у простих іграх, у стосунках із простими людьми. Він їх любив, вони його любили, і саме вони давали йому можливість заробити на хліб.Він ніколи не брав гроші в друзів. Нібито романтик, він був людиною честі, високої гідності та внутрішнього аристократизму. І він не хотів пожертв. Зрозуміла річ, що в родині Кочура він був як у себе вдома. Але тим ніколи не зловживав.Коли Миколі було зле, він рідко заходив до людей, які для нього були богемним відлунням його богемності. Він хотів бути лицарем, Дон Кіхотом, яким його звикли сприймати жінки. Прекрасно, що люди говорять сьогодні про масштаб його постаті, його масштаб літературний, моральний, про його дивацтва, його незвичність. Сьогоднішній вечір дає нам живу постать.Микола для мене просто десь поїхав. Він для мене живий, і завжди прагну доносити його переклади на своїх лекціях, особливо коли розповідаю про романтизм. Як можна без перекладів Миколи Лукаша розповідати про романтизм? Річ не в Лукаші, а в тому масиві культури, який він утримав у глухих 70-х роках і залишив нам. Ця культура має розвиватися через молоде покоління.Віра Соловйова, директор “Видавничого дому “Києво-Могилянська академія”:Наше видавництво запланувало до ювілею Миколи Лукаша видати спогади про нього. Ми сподівалися на державну підтримку, на великі наклади, але цього не відбулося. Попри рішення уряду та Указ Президента, книжка вийшла коштом “Видавничого дому “КМА”.Сподіваємось на щонайбільше поширення цієї книжки спогадів. Ця презентація — чи не п’ята. Ми повернулися з Чернівців, із Кам’янця-Подільського, з Кролевця, де разом із Євгеном Сверстюком презентували видання. 17—18 грудня — ще три презентації в Сумах. Так ми не тільки відзначаємо ювілей одного з найвидатніших перекладачів, якого знала українська земля, а й поширюємо інформацію про книжку, йому присвячену.Надалі сподіваємося видати повне зібрання творів Миколи Лукаша у 14 томах. Уже внесли пропозицію на найвищий державний рівень, тому робота з висвітлення творчої спадщини Миколи Лукаша триватиме.Записала Ганна ТРЕГУБ,Національний університет “Києво-Могилянська академія” 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment