Григорій ФАЛЬКОВИЧ: ДЛЯ ДОТЕПНОГО ВІКУ

ПРО ЖАБКУ ГАПКУВ жабки Гапки — мокрі лапки,Бо живуть в болоті жабки,А в болоті, як завжди,Повно мокрої води.Тож до тої жабки ГапкиТи без мами не ходи.БАРАБАНЧИКБаранчик придбав барабанчик,Б’є до обіда ніжками,А по обіді — ріжками:Бам-бам-баранчик,Бум-бум-барабанчик…А далі я й не розберусь:Сусіди ремствують чомусь.КАЧЕНЯ І ГУСАЧОКНа подвір’ї в тьоті МусіУ паркані — дірочки:Там гуляли білі гусиІ біленькі качечки.І в сусідки тьоті ДусіУ паркані дірочки:Там рябі гуляли гусиІ рябенькі качечки.Дреньки-бреньки, дреньки-бреньки:Подружили, як рідня —Гусачок один біленькийІ рябеньке каченя.Ходять в гості пташечкиКрізь парканні дірочкиТа й складають віршечки:“Каченя і гусачок,Як горошинка й стручок,Каченя і гусачок,Наче скрипка і смичок —Нерозлучні”.ЗАСИНАЄ ЛІВА НІЖКАСпати я іще не хочу.Спати я ще не готова.Хай заснуть спочатку очі —Потихеньку, поступово.Потім хай заснуть косички,Далі — брови, ніс і щічки,Ліве вушко, праве вушко,Потім — шийка і подушка,Потім — ковдра, потім — ліжко,Ліва ніжка, права ніжка. Ну, а ручки, що вони?А про ручки вже й не знаю.Я, напевне, засинаю…Я давно вже бачу сни…КОНИКИ У ДИТСАДОЧКУВ дитсадочку КоникиВикидали коники,Особливо той, маленький —Зелененький та худенький:Відмовлявся сісти,Не збирався їсти.Вихователь, Жук-рогач,Каже конику: — Пробач.Знай: якщо як треба сісти,І усе, що треба, з’їсти,Й так робити день за днем,А, крім того, добре спати — То і Коник може статиСправжнім Скаковим Конем.ГОРИЛАГорилі горилаПро щось говорила,Та слухать горилаЦього не хотіла:Бананову юшку горилаВарила — Виходить, голодна горила була,Тому й говорити вона не могла. ЛАНЦЕПУП СОРОМЛИВИЙДесь я чув, що ЛанцепупЇв лише холодний суп,Камінці, бруньки і сливиІ такий був соромливий,Що як вийде хоч куди —То й сховається завжди.Тож ніхто за весь цей часНе зустрів його ні раз,Геть ніхто його не бачив:Ні у профіль, ні анфас.Що воно за дивина?!Що воно за звірина?!Зник з планети Ланцепуп,Й не тому, що сьорбав суп,Що ковтав бруньки чи сливи,А тому, що — соромливий.Он які сумні диваЩе трапляються, бува…Друже мій, вставай, іди —Не соромся, не нуди.Годі колупати пупа —Пам’ятай про Ланцепупа. ШАЛАХМУНЕСИДругий рік у нашій хатіСимпатичні, волохатіТишком-нишком десь під ліжкомШалахмунеси живуть.А що їх ніхто не бачить,Це нічого ще не значить,Бо вночі, коли всі сплять,Ці вухаті, волохатіПочинають в нашій хатіЦарювать —Із чарівної торбиниСни для кожної дитиниДіставать.Тим, хто щирий, негнівливий —Насилають сон щасливий.А тому, хто любить зранкуГалас, примху, забаганку,Хто брехливий, хто жаднючий,Насилають сон страшнючий.Тож вони собі пильнують,Хворі іграшки лікують,Упівголоса співають,На блакитній скрипці грають.Зранку люблять спочивати —Спати, мріяти, куняти:Тишком-нишком десь під ліжком,У куточку на канапці,У старій кролячій шапці,В комірчині  на периніЧи на маминій кофтині.Отакі у нашій хаті —Симпатичні і вухаті,Вайлуваті, волохаті,І торішні, і вчорашні,Нам як рідні, як домашні —Шалахмунеси живуть. СПЕРЕЧАЛКИСперечались дві тарілки:Хто міцніший і наскільки,Та недовго сперечались —На друзки порозбивались.Сперечались олівецьІ біленький папірець:Та й поплив на папірціБілий човник по ріці.Сперечались на вогніОкуні  у казані,І від тої заворушкиВийшла повна миска юшки.Сперечаються й дониніГоробці на горобині:Чи не родичка вона —  Горобцям горобина?Сперечались за ставкомВільний вітер з вітряком —Суперечці завдякиНамололи нам муки.Сперечались бджоли літомІз гречаним щедроцвітом,І від тої суперечкиВийшов добрий мед із гречки.Сперечалися брати,В кого більше доброти,А коли добріші стали,Сперечатись перестали.Сперечались кінь і кіт,В кого кращий апетит.Сперечались день і ніч,Хто до кого йде навстріч.А зелені жабенята:Чи потрібно слухать  тата.А вгодовані хрущі:Чи припиняться дощі.Сперечались риба-китІ сліпий маленький кріт.А про що засперечались,Ми і досі не дізнались.ЯК НЕЛЕГКО ЖИТИ ЗМІЮЯ чудово розумію,Як нелегко жити змію:В баскетбола він не грає,Бо у нього  рук немає,І штанів не надіває,Бо у нього ніг немає.Ще й до того він без вух —В животі у змія слух,А співає — страх бере:Так шипить на ноті “ре”.Тож як схочеш, друже, тиЗаписати ті хіти,Приїжджай до нас у Київ —До моїх знайомих  зміїв.СУМНА ІСТОРІЯВ мене іграшок багато,І найкращий в світі тато,І найкраща в світі мама,Та не знаю я, чомуНе приходить він до мамиІ не хоче жити з нами,Хоч поганого нічогоНе зробила я йому.А колись було чудово:І пісенно, і казково —Завжди усмішки і квіти,І закохані слова.Мамі серце розриває,Що цього уже немає,І моє маленьке серцеПомаленьку розрива.Схожа я на маму й тата —Щастя з того небагато.Що мені ті ваші Барбі,І цукерки, і м’ячі..Я не знаю, що робити,Так не можу далі жити,Я не хочу так, як  мама,Тихо плакати вночі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment