Володимир СІРЕНКО,письменник, багаторічний дисидент і правозахисникНещодавно я лежав у шпиталі для ветеранів війни і праці. На ґанок виходило багато хворих — переважно дідусі та бабусі, які народилися і все життя прожили в Радянському Союзі. Слухав їхні розмови, і здавалося, що приїхав звідкілясь у країну, де всі її люті вороги, бо паплюжать мову власного народу, його історію і культуру, Президента і навіть незалежність. Не раз після цих розмов згадував розповідь знайомого, який з групою туристів побував у маленькій латиноамериканській країні, яка тільки-но здобула незалежність. В одному містечку наших людей оточив натовп місцевих. Один з туристів зауважив співчутливо, що у них така бідність у країні, якої він не бачив ніде. Натовп загув і виштовхнув наперед парубка, який гордо заявив, що вони мають нарешті власну державу і все зроблять, щоб вона була багата і щаслива, що все залежить від них самих. Слово честі, я позаздрив цій країні. Я давно переконався, що ми, українці, ще, на жаль, не стали нацією. Великою мірою це не лише провина українців. Вони вийшли з найстрашніших імперій — спочатку шовіністичної царської, а потім інтернаціональної компартійної, де, як у бетономішалці, перемішували всі народи, аби зденаціоналізувати, вийняти душі. Пам’ятаєте теревені комуністів про “новую общность — совєтскій народ, вилучення з паспортів графи про національність?Триває передвиборна кампанія. Вона показує, хто ми, кого висуваємо, за кого агітуємо. І все це знову свідчить про нашу мораль і національну свідомість. Знову проросійська партія реґіонів висунула кандидатом у президенти свого малограмотного, але дуже амбіційного лідера Януковича. У якій цивілізованій країні висунуть і зареєструють кандидатом на посаду Президента людину, двічі засуджену? Та хіба лише в судимості річ? Уся біографія Януковича — велике запитання. Уважно вивчаю її. Виявляється, чоловік без атестата про середню освіту став керівником підприємства і водночас студентом вищого навчального закладу. Вчився без відриву від виробництва чи купив диплом? А в автобіографії зазначив, що він не судимий. Янукович після відсидок повернувся в Донецьку область, і його через деякий час прийняли в КПРС і призначили на керівну посаду. За які заслуги? Видно, заслужив у колонії.Висунув себе ще один нахабний чоловік — лідер українських комуністів Симоненко. Нині в Німеччині колишнім членам гітлерівської партії закриті всі двері в державні установи, в парламент, не говорячи вже про посаду канцлера. А у нас комуністам привілля, хоч у них, як і в гітлерівських соціалістів, руки в крові по плечі. Вони — рідні брати. Адже заявляв Гітлер таке: “Між нами і більшовиками більше подібності, ніж різниці. Я дав розпорядження, щоб колишніх комуністів безперешкодно приймали в нашу партію… Я вчився у більшовиків”.Не дуже привабливий вигляд мають і деякі інші кандидати в президенти. Наприклад Гриценко, який на всю Україну заявляє, що він ворог “их государства”. Не знаю, кого Гриценко має на увазі під словом “їх”, але це образа і мене, і, гадаю, всіх українських патріотів, для кого Україна — свята домівка і свята мати.А що пишуть у листках, які поширюють у Східній Україні, кандидати Яценюк, Литвин, Тігіпко, Богословська та інші — бідні мільйонери? Хочеться кричати їм: “Що ви робите, отямтеся!” Та чи дійде це до них, задурманених жагою влади?Нас зомбують російськомовні телепередачі, газети, книжки, що бурхливим потоком течуть із Москви, російська п’ята колона, в якій мільйони войовничих росіян, проросійські партії, такі як Партія реґіонів і прогресивних соціалістів, різні російські блоки та союзи. Тому ми й такі — “совки” поки що. Чи не пора нам нарешті стати народом, нацією, до чого нас закликав п’ять років Президент Віктор Ющенко? Якщо ми справжні українські патріоти, об’єднаймося, щоб боротися з ворогами України, а не базікати.
