ІЗ ВІДКРИТИМ ЗАБОРОЛОМ

В’ячеславові Чорноволу минуло б 72. Не такий уже й поважний вік. Через десять років після його загибелі громадськість дедалі більше переконується, що смерть ця була невипадкова. Але злочину не доведено, злочинці й досі не тюрмах.

Олена ШУЛЬГАУ день народження В’ячеслава Максимовича у клубі “Сінематограф-3000” зібралися найближчі й зовсім не знайомі йому люди, щоб пошанувати будівничого української незалежності. Прийшли дружина Атена Пашко, син Тарас, найближчі друзі й однодумці: режисер, голова Національної спілки театральних діячів України Лесь Танюк, народний депутат України, автор і ведучий телепрограми “Політичні етюди” Ярослав Кендзьор, керівник Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження культурного надбання Секретаріату Президента України Олександр Биструшкін, президент Фонду вільних журналістів ім. В. Чорновола Дмитро Паламарчук, журналістка, ведуча програми Першого Національного каналу “Знайдемо вихід” Наталія Розинська. 

Лесь Танюк упевнений, що Чорновіл — постать світового масштабу, рівна Іванові Мазепі чи Богдану Хмельницькому. Тільки він міг розбурхати таку хвилю народного піднесення, яку ми спостерігали у кінці 1980—на початку 1990-х. Це людина на всі часи. “Хотілося б, — зазначив Лесь Танюк, — щоб ми не лише вшановували Чорновола, а й читали, бо він стратег і тактик нашої незалежності. Його десятитомник, який виходить у світ, — підручник, як розбудовувати Україну. Валентина Максимівна Чорновіл здійснює величезну роботу, готуючи його до друку. Вийшов шостий том десятитомника, презентація якого відбудеться у січні”.Ярослав Кендзьор зауважив, що якби Чорновіл був живий, напередодні президентських виборів  ми обговорювали б з ним пріоритети й цінності держави й що він стояв би зараз поруч із Ющенком, бо за ідеали, які зараз топчуть, він заплатив власним життям. Тут подумалося: ще не відомо, де був би Ющенко чи інші політики, якби Чорновіл був живий… Без сумніву, політичні акценти змістилися б.Зібрання переглянуло фільм Володимира Онищенка “Той, хто пробудив Кам’яну державу”. У стрічці львівський українознавець, поетеса Марія Чумарна розповідає казку про героя, який звільнив Кам’яну державу з кам’яного полону, а це можна зробити, тільки змінивши себе. Так, Чорновіл — той герой, який ініціював звільнення нашої кам’яної держави. Але якою вона стала після звільнення? Чи такою, як уявляв герой? За його життя чесні люди сиділи в тюрмах. Нині начебто чесні не сидять, але бандити не сидять також.Після перегляду народний депутат України Тарас Чорновіл зауважив, що у фільмі нема тієї жорстокості, яка була насправді, — лють, викручування рук, примусове годування, коли батько оголосив голодівку. Цієї думки дотримується й Атена Пашко. Пані Атена згадала, як переслідували дружин дисидентів, влаштовували обшуки, ходили назирці, не давали спокійно навчатися дітям. А вона була не лише дружиною дисидента, а й сама писала вірші, які  система, м’яко кажучи, не схвалювала. І сама пані Атена зазнала “затишку” львівської буцегарні.Якось В’ячеслав Чорновіл сказав, що якби мав можливість обирати, яке життя прожити спочатку, обрав би те, яке прожив. Так, у його житті були кохання, політ думки, перемоги — насамперед над собою. В’язниця сковувала тіло, але не дух. Проти ворога він ішов із відкритим заборолом, дивлячись йому в обличчя, відстоював інтереси народу ціною власного життя. Насправді, такого політика — безкомпромісного, послідовного, нелукавого — нині нема. Якби він був живий, такого зневажливого, цинічного ставлення до українства — основи Української держави не дозволив би. І без нього незалежність у такому вигляді, як є зараз, не була б реалізована.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment