НЕВІДОМИЙ ЮРІЙ ТЮТЮННИК

Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України виявив і розсекретив документи, що розкривають життя і діяльність відомого українського військового діяча, генерала Армії УНР Юрія Йосиповича Тютюнника.Більшість листів датовано 1921—1923 роками. Вони віддзеркалюють погляди Ю. Тютюнника на українську державність, становище української політичної й військової еміграції у Польщі та Румунії, здійснення антибільшовицької боротьби, умови проживання, особисті контакти і родинне життя автора. Юрій Тютюнник наголошував, що метою Української революції 1917—1921 років було національне визволення. Під час перебування за кордоном він вважав радянську владу в Україні окупаційною і вірив у можливість продовження визвольних змагань. Так, у листі від 27.07.1922 р. він писав: “…Я рахую, що рано ще тікати — не виключено, що доведеться ще активно (збройно) боротись за нашу державу”. В іншому листі до М. Полозова зазначав: “Незважаючи на те, що ми нібито притихли, червоні росіяни бояться нас: ми для їх, здається однаково, що Ганнібал для Риму, а може й гірше. Зараз вони обсадили Румунську границю кавалерією і уперто чекають прорива “Тютюнніковських банд”. Часом дивно буває, що вони нас бояться до цього часу. Але, коли бояться, то, мабуть, відносно наші сили не такі вже малі”.Після поразки Другого Зимового походу Ю. Тютюнник намагався підтримувати зв’язок із політичними і військовими діячами, які разом з ним брали участь у визвольних змаганнях, прагнув об’єднати українську еміграцію в Румунії й Польщі, українських повстанців, які опинилися обабіч польсько-радянського кордону. Задля цього їздив з території Польщі до Чернівців і Кишинева.Паралельно з політичною та громадською Ю. Тютюнник займався науково-просвітницькою діяльністю. Зокрема він став автором книжки “Перший Зимовий похід”, написав спогади про участь у революційних подіях 1917 р., збирав матеріали для повстанського альбому. Це знаходило відображення і в листуванні. Рукопис книжки “Зимовий похід 1919—1920 років” з авторськими примітками і правками теж є окремим томом “справи Тютюнника”, яка зберігається в архіві Служби зовнішньої розвідки.Листи до друзів і дружини Віри Андріївни показують Ю. Тютюнника в іншій, раніше не відомій іпостасі — як сентиментального і люблячого чоловіка, чуйного батька. У листах до дружини у квітні 1923 р. Тютюнник писав, що зробить усе можливе для вивезення родини за кордон. Однак здійснитися задуманому не судилося, адже 16 червня 1923 р. внаслідок чекістської операції Ю. Тютюнника схопили.Офіційно радянська влада заявила про добровільний перехід генерала на її бік. Однак у жодному з виявлених в архіві Служби зовнішньої розвідки України листів Ю. Тютюнника не йдеться про наміри припиняти боротьбу, а тим більше переходити на радянські позиції.Ці документи мають надзвичайно важливе значення, адже повертають історичну пам’ять про одного з найвідоміших, а разом з тим суперечливих діячів Української національної революції.Усі копії документів у цифровому форматі, а також окремі оригінали, виявлені Службою зовнішньої розвідки, передано до Українського інституту національної пам’яті, який забезпечить їхнє дослідження та публікацію.За інформацією УІНП

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment