СКУЛЬПТУРА МАРКА ГАЛЕНКА: ВМІННЯ БУТИ ВДЯЧНИМ…

Ганна КОЗАЧЕНКО,член правління Українського фонду культуриГімназистам пощастило: ось уже понад 10 років у гімназії № 109 ім. Т. Г. Шевченка в Києві мистецтво кераміки викладає Марко Галенко — професійний скульптор, учасник численних виставок і симпозіумів, володар Першої премії на Міжнародному фестивалі скульптури, кераміки та гончарства у Франції 2006 року і справді добра людина.Пощастило і Галенкові, бо діти його щиро люблять, тож панує в класі на всіх заняттях атмосфера любові й взаємоповаги, яку не купиш за гроші. Там, у школі, яка незабаром відзначатиме півстоліття, натхнення вистачає на всіх. Саме в гончарному класі готують до ювілею основні сувеніри і подарунки, фантазують над пам’ятною медаллю і втілюють ідеї в пам’ятних знаках. Об’єднані творчим піднесенням, школярі навчаються у викладача не відділяти процес творення від майбутнього результату. На те є дуже вагомі підстави: музей українського народного декоративного мистецтва в Києво-Печерській лаврі подовжив нову персональну виставку Марка Галенка “Маю що сказати…” Тож подовжив творчий вилив найкращих людських почуттів, виражених у техніці кераміки. Цей солідний творчий доробок — тематично різноплановий і стилістично різногалузевий — здається, виконаний на одному подиху, наче народжувались уже готовими, сформованими релігійні й побутові сюжети, кумедні стилізації й вишукані, історично вивірені образи і знаки.Марко Галенко народився на Київщині, поблизу Фастова; художньо-графічний факультет закінчив в Одесі, в державному педагогічному університеті. Працював у “Київпроекті” й на художньому комбінаті конструктором і художником, співпрацював із видавництвами як графік, але кераміка заволоділа його серцем, ревнива і щедра водночас.Коли людина багато і радісно віддає, — наче золотим дощем спадають на неї творчі ідеї, але втілити цікаві задуми, не розпорошувати і не забалакувати їх уміє не кожен. Марко Галенко подякував долі за нинішню економічну кризу (яку всі лають), бо саме вона вивільнила митцеві досить часу, щоб набули зримої тримірності ефемерні, майже невловимі образи минулих століть і навіть цивілізацій.Марко Галенко в техніці шамоту, найчастіше поєднавши її з емаллю, матеріалізує постаті героїв слов’янських билин і ще давніших — учасників і свідків Трипільської культури. Наче відголос багатьох тисяч літ, цьогорічний “Петрогліф” з виставки Марка Галенка нагадує про колиску цивілізацій у наших краях, поблизу Кам’яної Могили. Іноді в керамічних зображеннях Марка Галенка вгадуються риси, характерні для шумерів. Його козаки, селяни і скіфи часом портретно схожі на давні зображення, а іноді на самого митця — поєднанням доброти і сили. Його “Діоніс” (шамот, емалі), підкреслено кремезний, наче прозирає у вічності нас, майбутніх, чи вдивляється в минувшину, коли опинився на Землі з далекої іншої планети.У творчості Марка Галенка приваблює ємкість, неоднозначність скульптурних зображень; форма в його творах слугує тільки висловом глибоких чи просто веселих думок, філософських міркувань про сенс буття і чудових декоративних речей, покликаних зробити світ гарнішим.Якщо поштиво обійти релігійну тему (ікони-барельєфи Марка Галенка просто з виставки переїдуть у церкви і келії православних монастирів, закуплені представниками Української Православної Церкви), то майже всі скульптури, збільшені з дотриманням пропорцій, можуть стати окрасою садів і парків, приватних маєтків і скверів, які вціліли в дикому наступі на міську архітектуру. Але дивовижні барельєфи неодмінно наповнять красою і гумором простір інтер’єрів.Фактура глини, що після теплої руки майстра зазнала жагучого впливу вогню, непомітно створює атмосферу затишку і викликає відчуття світлої легкості й водночас надійності. Розглядаючи кераміку Марка Галенка, іноді ловиш себе на думці, що крім мистецьких досягнень і тематичних або й філософських знахідок і одкровень, вона створює навколо глядача певне захисне поле. Людина відчуває, що перебуває в безпеці, серед цінностей, які поза агресією. Кераміку можна взяти до рук, як береш у жменьку річковий пісок серед літа чи відшліфовану хвилями гальку: ось вона, реальна і міцна; не якась там поетична вигадка, а така собі цеглинка світобудови, облагороджена думкою і вправною рукою скульптора. Втім, насправді керамічна скульптура крихка і потребує бережного ставлення. Колись у галереї “Гончарі” на Андріївському узвозі, 10 прибиральниця випадково розбила один (і коштовний) з Галенкових творів. Можна уявити її розпач. Автор заспокоїв: “Зробимо нову скульптуру, кращу”. Цей випадок прояснює ставлення митця до творчості: він не прив’язаний до матеріального результату, коли процес творення значно важливіший, ніж гонорар, художник неупинно зростає, духовно удосконалюється. Тому так щедро сиплються Галенкові ідеї зі скарбнички світової культури.Гадаєте, за кілька тисячоліть повністю вичерпано тему викрадення Європи? Аж ніяк. Марко Галенко на барельєфі зобразив той момент, коли Зевс у подобі бика доплив до берега і впав, знесилений, на межі води і суходолу — аж ніби чуєш його засапане дихання. Діваха, що сидить поверх цих досконалих тваринних м’язів, настільки задоволена собою, що мимоволі співчуваєш крадієві: ото вже матиме клопіт, виконуючи всі її майбутні забаганки! Персональна виставка в Музеї українського народного декоративного мистецтва представила не просто ще одного успішного митця, знаного автора герба Печерського району столиці. Марко Галенко постав як художник, який неупинно творить неповторну сторінку в історії образотворчого мистецтва України, бо для нашого народу нині це є справжня Книга Життя.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment