ДО ЗАПОВІТНОЇ дати рукою подати

Віталій Карпенко

До традиційного вітання “З Новим роком! З новим щастям!” дотепники додавали не без іронії “З новими виборами!” Справді-бо, що ближче 17 січня — день першого голосування за майбутнього президента, — то напруженішою стає боротьба за це високе крісло. Засоби масової інформації, надто телебачення і радіомовлення, переповнені де прямою агітацією, де прихованою у вигляді “джинси” — нібито журналістськими матеріалами, а насправді добре оплаченою прихованою рекламою або антирекламою. Про Інтернет і говорити нічого — завалений усілякими небилицями та компроматом. Пересічному громадянину важко з’ясувати, де правда, а де безсоромна лжа.
Та й самі кандидати і їхні команди розвинули шалену діяльність: щоднини зустрічі з виборцями, виступи на різних політичних ток-шоу, звернення по радіо і телебаченню, роздача сили-силенної агітаційної продукції, яку здебільшого загал не читає, — одні й ті самі порожні обіцянки й критика конкурентів уже багатьом набили оскому.
І все ж у цій, на перший погляд, безладній метушні проглядається певна система і логічна закономірність. Перше, це традиційний вплив на виборця такої випробуваної форми як соціологічні опитування популярності політиків. З’являються зовсім нові фірми, які намагаються нав’язати електоратові впевненість, що у фінал вийдуть відомі всім персони — колишній прем’єр-міністр Віктор Янукович і нинішній Юлія Тимошенко. А у фіналі, нав’язується думка, переможе лідер реґіоналів.
Зрозуміло, що це замовні й добре оплачені результати. Якось Дмитро Табачник, який 1994 року був на перших ролях у виборчому штабі Леоніда Кучми, зізнався, як він запускав у пресу висмоктані з пальця рейтинги свого патрона, щоб переконати електорат, що саме Кучма має перемогти. На минулих парламентських виборах журналісти однієї газети провели цікавий експеримент: наче від лідера блоку одного майже не відомого сектантського лідера замовили соціологові “забезпечити” йому рейтинг на рівні 2,5 відсотка. Той погодився за певну суму в доларах. І справді, саме такий рейтинг того лідера було оголошено у ЗМІ. У журналістів залишилася розписка соціолога про отримання ним плати та аудіозапис переговорів. Тільки й того: на цьому все завершилося. Отже, треба дуже прискіпливо оцінювати соціологічні висновки маловідомих, або й зовсім новонароджених фірм.
Навіть якщо справді нині лідерами перегонів є Віктор Янукович та Юлія Тимошенко, ще не відомо, чи збережуть вони ці позиції до дня голосування. Інакше вони обоє не нервували б так, як почали нервувати з наближенням 17 січня. Загалом суперництво всіх головних дійових осіб перегонів все  більше виходить за рамці цивілізованих норм, а то й за межі здорового глузду. Маю на увазі не тільки особисті звинувачення одне одного в усіх смертних гріхах, а й елементарні помилки в агітаційно-іміджевій боротьбі. Так, Юлія Тимошенко звинувачує у змові проти неї Януковича та Ющенка. Лідер реґіоналів ототожнює позицію Президента та прем’єр-міністра за помаранчевим кольором і звалює на них всю вину за кризу. Віктор Ющенко навзаєм образно класифікує колишнього та нинішнього керівників уряду як два чоботи однієї пари.
Чи не найпотужнішу агітаційну машину (за масовістю та коштами) запустила Юлія Володимирівна. Згадайте слогани із сердечками на кшталт “Вони блокують, вона працює”, розвішані мало не на кожному стовпі. Про явний перебір свідчать і такі “проколи”, як невдале агітаційне твердження, що в країні збільшилася народжуваність, бо вона працює. Так само, як і ототожнення її з Україною. Явно невдалий і хід з Тигрюлею: хотілося посіяти в головах людей упевненість, що вона сильна, як тигриця, і що у рік Тигра вона переможе, а вийшло навпаки — телеглядача це насторожує, бо що не говори, а хижак є хижак.
Недавно у пресі з’явилася сенсаційна інформація, що в передвиборному арсеналі прем’єрка використовує послуги чаклунів, екстрасенсів. Якщо це справді так, то мимохіть виникає думка, що в запалі боротьби навіть невігластво береться на озброєння. Якщо це вигадки конкурентів, то маємо переконливе свідчення про їхню неперебірливість у засобах для досягнення мети.
Найбільше основні претенденти розкриваються на ток-шоу в прямих ефірах. Уїдливі журналісти мають звичку ставити неприємні запитання. Тугодум Віктор Янукович нерідко розгублюється і навіть своїм “общєпонятним” не може дати чітку відповідь. У Юлії Тимошенко інший стиль: прекрасно володіючи неабиякими артистично-ораторськими прийомами, жестикуляцією та мімікою, вона, навпаки, не може стримати потоку слів, які, проте, не тільки не прояснюють сутті, а затуманюють її.
Ідеологічно чіткий і досить конкретний у виступах перед виборцями Віктор Ющенко. Віднедавна у його промовах дедалі більше звучить викривальний пафос. Наприклад, виступаючи у Полтаві, він назвав добрих два десятки прізвищ корупціонерів зі стану БЮТ. Чи не тому раптом перервали телетрансляцію — нечуваний випадок після епохи Кучми! — на місто, де влада належить критикованій політичній силі. Хоч як це дивно, та популярне, засноване свого часу Георгієм Ґонґадзе Інтернет-видання “Українська правда”, яке славилося принциповістю, правдивістю та гостротою, тільки констатувало факт, що Ющенко назвав прізвища корупціонерів, але самих прізвищ не було подано.
Хоч якими б були дані соцопитувань, до голосування все може суттєво змінитися. Напруга боротьби зростає, викид компромату триватиме, і суспільство може почути ще багато несподіваного і цікавого. Перемога Віктора Януковича не така безперечна, як це намагаються подати його прихильники: можливості збільшення його електорату практично вичерпані, 53 відсотки виборців вважають, що людина, яка мала судимості, не може бути президентом, навіть якщо ці судимості погашені. Так само навряд чи вдасться Юлії Тимошенко суттєво підвищити свій рейтинг.
Несподіванки можуть бути: хтось із другого ешелону — Тігіпко, Яценюк, а найвірогідніше Ющенко — може потіснити позиції леді Ю. Особливо якщо вони та ще представники національно-демократичних сил об’єднаються і підтримають кандидатуру чинного Президента. Звичайно, це зовсім не означає, що голоси їхніх прихильників автоматично перейдуть іншому. Можливо, якась частина цього електорату через розчарування поповнить тих 20 відсотків, які не збираються йти на виборчі дільниці. Можливо, що свідомі виборці об’єднаються проти Януковича, як це було на минулих президентських виборах. І як це було на позаминулих виборах, коли, щоб не пройшов комуніст Петро Симоненко, навіть Західна Україна дружно проголосувала за менше зло — Леоніда Кучму.
Ось чому цілком вірогідно, що саме той, хто вийде на прю з Януковичем, переможе. Тому і точиться така затята боротьба кандидатів на всіх фронтах. Жоден з лідерів не певен у легкій перемозі, тому кожен подбав, щоб якомога більше своїх людей мати в окружних і дільничних комісіях. Ось тут і стала відома роль так званих технічних кандидатів. Як зазначив голова Комітету виборців України Олександр Черненко, аналіз складу окружних комісій дає розуміння того, хто з кандидатів у президенти є технічними кандидатами. Адже члени комісій, які на попередніх трьох, чотирьох виборах працювали як представники Віктора Януковича, зараз є представниками Василя Противсіха, Сергія Ратушняка, Михайла Бродського, частково Інни Богословської. А члени комісій, що раніше працювали на БЮТ, чомусь тепер представляють Олександра Пабата, Олега Рябоконя. Що це — випадковий збіг чи заздалегоди продумана тактика? Імовірно друге, ніж перше: адже результат виборів може сформуватися саме під час підрахунку голосів. Стає зрозумілим, що “бідні” кандидати не тільки самі не вносили заставу 2,5 млн грн, а можливо, навпаки — їм платять.
Отже, передвиборна напруга не спадає.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment