ДУЖЕ зРУЧНИЙ ЗАКОН…

Центральна виборча комісія України на фініші виборчої кампанії демонструє чудеса принциповості. Наприклад, попередження, винесені двом кандидатам, і неабикому. Адже перед законом усі кандидати рівні. І все-таки,  ці попередження кандидатам, які мають найвищі державні посади, — Президентові України та прем’єр-міністрові — свідчать про виняткову принциповість служителів виборчої демократії. Обом кандидатам інкриміновано використання службового становища з метою виборчої агітації. А Президентові ще й  критику опонентів тоді, коли він мав  просто агітувати за себе.
Однак усе це — не більше ніж ігри в принциповість. Бо насправді просто неможливо відрізнити, “відсіяти” державну діяльність вищих посадовців від того, що можна назвати виборчою, якщо хочете — політичною агітацією: за себе, за власну  політичну силу. Більш того, тут не треба й лукавити. Політик,  зокрема й той, що на державній посаді, якщо він продовжує свою політичну діяльність, має право         і зобов’язаний вести таку агітацію. І звітуючи про діяльність, має і повинен говорити, що саме пропонує суспільству на перспективу. І можете називати це агітацією.
Тому слід спокійно дивитися на так звані робочі поїздки країною Президента чи прем’єр-міністра, під час яких вони просто не можуть не виступати на політичні теми.
А щодо критики опонентів? Врешті, й це в цивілізованій формі є частиною політичної діяльності. Політична боротьба — абсолютно нормальна річ у демократичних суспільствах. Щодо того, що в нас ця боротьба перетворюється на чвари, — це вже аспекти не так юридичні, як моральні. Прикро, але ми таке спостерігаємо постійно, а не лише в останні тижні. І з боку не одного—двох політиків, а як кажуть, з усіх боків.
Центрвиборчкому варто  виявляти принциповість у деяких інших питаннях. Про це засвідчив типовий для нашої виборчої кампанії випадок, що стався у виборчій комісії Чернігівського округу № 208. На засіданні ОВК ухвалили рішення про подальше недопущення на такі засідання комісії довіреної особи кандидата в президенти Юрія Костенка Сергія Соломахи. Сергій Васильович — людина відома в місцевому політикумі. Він — один із засновників Чернігівського руху, нині заступник голови обласної організації УНП. Та й у виборчих кампаніях не новачок: неодноразово був членом окружних виборчих комісій, а на одних з недавніх виборів —  головою однієї з двох ОВК Чернігова.
Чим же завинив досвідчений громадський діяч? А тим, що “заважає” комісії працювати тихо й спокійно, водночас не дуже заглядаючи у виборчий закон. Однією з вимог Сергія Соломахи була необхідність присутності на засіданнях ОВК представників засобів масової інформації. Принагідно: сам Соломаха — член  Національної спілки журналістів України, економічний оглядач газети “Сіверщина”. Комісія заявила, що вона не проти присутності журналістів на її засіданнях, нехай приходять, якщо… дізнаються випадково, де й коли вона збирається. На це Соломаха показав постанову Центральної виборчої комісії, яка зобов’язує окружні комісії не просто “допускати” журналістів на засідання, а запрошувати їх, тобто сповіщати про засідання. Але отримав від керівництва ОВК цікаву відповідь: мовляв, постанова ЦВК не  обов’язкова до виконання. Тут уже й сказати нічого. Отут би ЦВК й виявити  принциповість.
Наступним кроком наївного поборника виборчої демократії став позов до суду на те, як окружна комісія займалася розподілом зарплат. Ідеться про те, що в кожній з дільничних виборчих комісій кілька осіб за законом мають право працювати у виборчу кампанію за зарплату. А ось хто саме з них — це має вирішувати дільнична комісія. У Чернігові ж ОВК спокійно призначила членів дільничних комісій на зарплати своїм рішенням. Може, згори й видніше, але як же закон?
І таких зауважень довірена особа Юрія Костенка висловив чимало. Тож у передноворічні дні на черговому засіданні було внесено на голосування питання про “відлучення” норовистої довіреної особи від засідань ОВК. Ініціювали це, звісно ж, політичні опоненти — реґіонали й комуністи. Цікавою була й мотивація: мовляв, Соломаха “створює шум” на засіданнях. Надто, буцімто, галасливий.
А тепер поговорімо про Закон про вибори Президента в тому варіанті, яким він став після відомих серпневих поправок, багаторазово розкритикованих громадськістю, але так і не виправлених у жодному пункті. Не встиг парламент, що 24 грудня пішов на 26-денні канікули, аж до “після виборів”. Так-от, стосовно описаної історії скандальне рішення про відсторонення довіреної особи було ухвалене 21-м голосом “за”, за чисельності ОВК 35 осіб. За новим законом,  рішення ухвалено, проста більшість голосів є. Оце воно, одне з нововведень у законі. На попередніх президентських виборах існувала норма: такі рішення приймає більшість у дві третини голосів. До речі, ця норма і далі існує на місцевих і парламентських виборах. Тепер же — проста більшість. Чим не демократія!
Але це ще не все. У день виборів діятиме ще “демократичніша” норма. Ось вона, згідно з новим законом: у день голосування, під час повторного голосування, під час  підрахунку голосів, а також встановлення підсумків голосування у межах територіального виборчого округу рішення виборчих комісій прийматимуться уже більшістю голосів присутніх членів комісії.  Моделюємо ситуацію на цьому самому  прикладі. У комісії — 35 членів. На засідання приходять дві третини — 24 особи. Кворум є. Для прийняття рішень достатньо простої більшості — 13 голосів. І це за умови, що в  комісії 35 членів! Повний розгул демократії. Експрес-рішення експрес-комісій. Так, наче йдеться про якісь фронтові умови, а не нормальні вибори. Дуже зРУЧНИЙ закон для любителів усе регулювати не в правовому, а в ручному режимі.
Ідеться про серйозні речі. Адже теоретично, та й юридично, в день виборів можливі якісь екстрені засідання комісії в “урізаному” складі, за участю вкрай “своїх”, яких у кожній комісії вистачає, враховуючи членів від “технічних” кандидатів. І приймай яке хочеш рішення, особливо щодо витурення з дільниць журналістів, довірених осіб, спостерігачів. За створення зайвого “шуму” чи ще за щось.
До виборів ще кілька днів. Тож хочеться звернути увагу громадськості, насамперед засобів масової інформації ось на що. Попри політичні пристрасті, ми маємо показати, що можемо провести відкриті, чесні демократичні вибори. Врешті-решт, до цього закликають і всі політичні сили, що беруть у них участь, усі наші провідні політики — кандидати на  посаду глави держави.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment