Сергій ТИХОЛОЗ,
с. Тальянки, Черкаська обл.
Шановна редакціє “Слова Просвіти”!
Завтра — Святвечір, а сьогодні листоноша принесла Ваше Різдвяне Перше (цього року) число… І так мені гарно, що не можу серце стримати!..
Спасибі Вам, дорогі Просвітяни! За такий дивовижний святошний номер газети спасибі!
Ще не все прочитали з дружиною, але вже маємо якнайкраще враження від Вашого подарунка.
Чудесна добірка “Різдво в українській поезії”!
Просто блискучий щемливий спогад пані Рити Довгань про смерть Василя Стуса — дуже сильно!
З інтересом читатимемо сторінку про Симоненка. Маємо надію, що вона не розчарує.
Певно, й інші публікації цього числа зацікавлять.
…Та нічого вже більше не змогли читати після того, як перегорнули сторінку із 7-ої на 8-му і натрапили… на підбірку Олега Яновського “Маленькі плачуть серцем…”
Спочатку прочитала дружина і… нічого мені не сказала — просто простягнула згорнуту газету: на, мовляв, подивися, може, щось цікаве для себе знайдеш… Я й… “знайшов”. Та й… потекли сльози з очей… В обох… Спасибі за ці наші передсвятвечірні сльози. Душа від них чистішою і світлішою стала.
І насамкінець.
Дорогі Просвітяни! Всі-всі, кого бачив на світлині, що на першій сторінці числа за 31 грудня, і кого не бачив також! Вітаємо Вашу талановиту і дружну редакційну Команду, як досі мовлять у наших Тальянках старенькі бабусі, з празниками: з Новим 2010 роком і Різдвом Христовим! Хай Вам буде гарно й успішно у новім році! Здоров’я Вам і Вашим рідним на многії літа! Радості Вам і щастя! Зі щирою приязню і ненастанною вдячністю Ваші читачі — Сергій Тихолоз і вся наша родина.
Після написаного. Прийміть у дарунок кількоро і моїх зимово-різдвяних рядочків… Хай Вам буде празниково від них!
РІЗДВО
Бабуся на покуті
свічечку засвітили…
На припічку, у куточку,
янголик примостився:
сидить собі, збіжжям пересипається,
бабусиних казок наслухає…
А я, малий,
придивляюсь, придивляюсь —
побачити хочу,
які в нього
крила…
31.12.99
МАЛЬОВАНА КОЛЯДА
Малюнок на поштовому конверті:
зима, село, засніжені хатки…
Замерзла річка, кригою кладки
взялися навіть… Пучками протерті
а чи продихані в шибках шпаринки,
аби поглянуть, чи не йде вертеп…
І навіть місяць в інеї… Затерп,
спинився час. Чекає, коли дзвінко
покотиться кутком колядка перша,
а з нею й зірка під вікно впаде…
…Несуть звізду! Вертеп іде, іде!
Розсипала зірки небесна верша…
І в світі вже — ні відчаю, ні смерті.
Лиш радість. І надія. І любов.
Колядники з Різдвом людей здоровлять
і щастя зичать!.. На простім конверті
малюнок празниково засвітився
й мою замерзлу душу відігрів —
дитинство повернув із мрій і снів…
Різдво! Радіймо всі!
Христос родився!
17.01.2006
