КАМ’ЯНИЙ БРІД — І ДИКЕ ПОЛЕ

Нарис-есе

Веніамін КАРПЕНКО, керівник пошукової групи “Дитинець” Кам’янобрідського БДЮТ,
Наталя ЧИЧАЙ, студентка факультету української філології Луганського національного університету ім. Т. Г. Шевченка

Слухачі підготовчої групи писали диктант “Звідки пішла назва річки?” Ішлося про річки нашого краю Деркул і Aйдар. Мабуть-таки зацікавило курсантів твердження автора тексту, що компонент “ай” походить від грецького “святий”, “дар” — ріка. Тобто Айдар — “свята ріка”. І що такі імена давали водним артеріям, які відігравали надзвичайно важливу роль у житті людини.
Згадали й інші тлумачення назви річки: тюркське “ай” — біла і “дар” — ріка. Не забули і про Сирдар’ю, Амудар’ю. Біла ріка, бо тече під білими крейдяними горами.
То назву нашим річкам принесли золотоординці?
— А коли навпаки? — кинув хтось репліку.
Насторожилися. Якось незвично: не нам, а ми. У підручниках — не так.
— То виходить, що до XIII ст. нaші річки не мали назв? — почулося сумнівне.
А справді. Невже фіксована історія річок нашого краю починається з другого тисячоліття від Різдва Христового?
Виринула з глибин пам’яті напівлегенда, бо така незвична, про назву річки, на якій виник Кам’яний Брід. Автор матеріалу, вміщеного на “Золотих сторінках України”, стверджує, що корінь “луг” означає “золотий”, “сяючий”. Лугань — не лише “золота”, “сяюча”, а й “божественна”. Бог — сяючий.
Автор мав на увазі мовний склад протоарійської спільноти. Ідеться навіть про “луганську цивілізацію”, про теперішній Кам’яний Брід як центр цієї цивілізації в далекому-далекому минулому.
Якщо річка мала назву Лугань ще в 4—3 тисячолітті до н. е., то як називався  Кам’яний Брід?
І вже широко потекли спогади про зовсім свіжу суперечку, яка точилася навколо питання “Хто ми?” Ми — це жителі Кам’яного Броду міста Луганська.
“Реаліст”: Історія нашого краю почалася  1795 року, з часів Катерини II. А до цього наш край — дике поле. З малої букви. Не назва, а суть. Інше тлумачення —  “квасний патріотизм”.
“Романтик”: І це дике поле, на Вашу думку, було таким завжди? Диким?
“Реаліст”: Я реаліст. Ми маємо матеріали про цивілізації Давнього Вавилона, Давнього Єгипту, Давньої Індії. А які відомості маєте ви про територію, на якій розташований сучасний Кам’яний Брід? Ви, романтик-патріот, можете подати якісь відомості, дати, факти? Та, врешті-решт, візьміть  УРЕС т.1, с. 514 і прочитайте: “Дике поле — територія між Доном, верхньою Окою та лівими притоками Десни і Дніпра. Освоєння Д. П. почалося в XVI ст. стихійно…”
Ви це розумієте: освоєння почалося в XVI столітті.
“Романтик”: А коли почалося саме Дике поле? Приймаю Вашу пропозицію скористатися науковою літературою.
Розкриваємо “Этимологический словарь русского языка”, М. Фасмер, М., 1986,с. 514: ДИКИЙ, укр. ДИКИЙ… // родственное ДИВИЙ
ДИВИЙ “дикий”… // родственно ДИКИЙ… Далее, возможно, сюда же лтш dievs — “небо”, “бог”, др.-инд. devas — “бог”.
Я — романтик. Для мене більш прийнятне визначення моєї землі як “піднебесна”, “божественна”. По-вашому дика в розумінні побутовому.
Що ж, кожен воліє мати власний погляд. А мене зачаровує смислова спільність коренів слів “дикий”, “дивий”, “диво”, які наводить М. Фасмер, з литовським і латинським “бог”, “божественний”, грецьким “бог”.
Ви вважаєте, що дошкулили визначенням “квасний патріотизм”. Але ж квас, за Фасмером, — від “закваска”.
Я не проти закваски поваги до людей, які творили нашу землю.
Навіть “Школьный толковый словарь русского языка” дає таке визначення: Дикий. 4 (разг.) Необычный, очень сильный, переходящий границы нормального.
Отже: божественна, незвичайна, сильна, могутня.
“Реаліст”: Усе це — від лукавого. Так Вам хочеться. Так Вам здається. Факти! Божественна… могутня…
“Романтик”: А Ви щось чули про роботу археологічних експедицій у нашій окрузі? Ви чули, що поблизу с. Степанівки Перевальського району (а це якихось 30—35 км від Кам’яного Броду) глибоко під землею знайдено будинки з каменю. Будинки з багатьма кімнатами. Ви говорили про Давній Єгипет. Так і в нашій Степанівці бурхливо кипіло життя в XV—XIII ст. до нашої ери. У Єгипті будували піраміди, у Степанівці — добротні житла.
Археологи стверджують, що ніде в сучасній Європі ще не знаходили таких будинків із каменю.
А якщо копнути в Кам’яному Броді? Виходить, що Дике (Божественне, Могутнє) поле існувало вже за півтори  тисячі літ до нашої ери. А Ви чули про роботу археологічної експедиції в Попаснянському районі? То чи знаєте Ви, що знайдено копальні епохи бронзи, що наші земляки виплавляли тут мідь. Мідь в епоху бронзи! А це десь XVII століття до нашої ери. Як алюміній — у ХХ столітті.
А хіба не вражає мислячу об’єктивну людину Новоайдарське поселення? Вік —  3500 літ. Чим займалися? І металургією, уявіть, і обробітком ґрунту.
А розкопки на річці Красній Кремінського району? Виробництво бронзи. Знайдений бронзовий серп датується XVII ст. до н.е.
А рівень культури? Про що свідчить знайдений поблизу с. Невського череп зі слідами трепанації — складної й нині операції? І знову. Про єгипетську медицину — знаємо, а про досягнення власної — “дасть Біг”, як говорив мудрий Тарас. XXII століттям до н.е. датується це захоронення катакомбної культури, тобто за 4000 літ до наших днів.
“Реаліст”: Не чув, зізнаюсь. Не читав. Але ж виходить, що наш край — центр виробництва найціннішої продукції. Іншими словами — важливий економічний район Європи?
“Романтик”: Саме так. І з тих часів безмежне поле Причорномор’я дістало назву Дикого — Могутнього поля.
“Реаліст”: Щось тут є… Але ж…
“Романтик”: А для мене це “щось” — усе. Не дають спокою слова Іларіона, що “не в невъдоме земли” живе наш люд, а в стороні, “яже въдома… всъми конци земля”. Що мав на увазі проповідник?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment