ЛЬОДОВА КАЗКА

Ковзанки в столиці з’являються, як гриби після дощу. Кияни й гості міста можуть обрати собі льодову казку на будь-який смак і глибину кишені. Невеличкі та гігантські, скромні й гламурні, криті й просто неба ковзанки радують і дітей, і дорослих. Не лише в столиці виростають льодові арени, а й в інших містах України, зокрема у Харкові, Львові, Донецьку, Чернігові.

Наталія АНТОНЮК

ПЕРШІ КРОКИ НА ЛЬОДУ
Сонячні промінці, награвшись зі сніжинками та набравшись зимової свіжості, доторкнулись до мене. Стрепенувшись від сну, поглянула у вікно: засніжена яблунька, вкрита пухким снігом криничка, синички, що сховалися на гілках калини… Швиденько одягнувшись і вибігши до сіней, раптом зупинилася — біля порога стояли ковзани. Доки запитально дивилася на них, дідусь усміхнувся: “На горищі знайшов”.
Ці старенькі хокейні ковзани з потертими червоними боками дідусь дбайливо витер і нагострив леза. І хоч вони були на три розміри більші, ніж потрібно, незвично трималися на ногах, я, одягнувши їх, відчула себе принцесою льодового стадіону, яку захоплено вітають оплесками трибуни.
Потішившись такою вельми приємною думкою і вважаючи, що нема нічого складного у ковзанні, вирушила на озеро, де вже каталася на ковзанах дітвора. Перший урок назавжди врізався в пам’ять: і глузування однолітків з моїх незграбних рухів, і багаторазові падіння, і червоні від морозу щоки… Але якою я була щасливою!
Потім було катання на ковзанах у СК “АТЕК”, куди ми кілька разів ходили всім класом із вчителями. Одного разу мене взяла під руку вчителька математики Валентина Степанівна: “Покатаємося разом, ти мене трохи навчиш?!” Я здригнулася, адже ледь-ледь трималася на льоду. Відмовлятися було ніяково, і тому ми рушили. Пам’ятаю, як страшенно боялася зробити неправильний рух — впадемо, осоромимося на всю школу, і вчителька на мене образиться. На щастя, ця почесна місія завершилася добре, і — о несподіванка! — я навчилася краще кататися на ковзанах. Ще б пак, так нервуватися!
“АТЕК” став для мене особливим місцем, і хоч там були постійні черги й багато відвідувачів, я з радістю вчилася кататися. До того ж, у тогочасному Києві було лише кілька ковзанок: “Крижинки” (у Дарниці й на території НСК “Олімпійський”), СК “Авангард” і льодове поле столичного Палацу спорту, де не практикували масового катання.
А ще в Києві є перший спортивний комплекс, споруджений 1970—1975 рр., — Льодовий стадіон. І хоч ковзанка працює лише за мінусової температури, кияни її люблять.
Я з нетерпінням чекаю слушного дня, щоб вирушити на цю льодову арену. Увечері, коли на ковзанці лунає романтична музика, так приємно кататися блискучою доріжкою, на якій виграє світло ліхтарів.
Швидко, неначе в такт розбурханому серцю, проносяться закохані пари, а величні сосни, що оточують Льодовий стадіон, наче обороняють їх від усього світу, створюючи затишну й приємну атмосферу.

НАБИРАЄМО РОЗГІН
Столичні бізнесмени зметикували, що відкриття ковзанок вигідне й потрібне для міста, лише в 2000-х роках. 2005-го вже відкрилася ковзанка в торгово-розважальному центрі на Оболоні.
Проходячи між рядами магазинів і ресторанів, роздивляючись яскраві вивіски, я помітила диво — льодову арену посеред торгового центру. Зі здивуванням і недовірою наблизилася до скла, що відокремлювало ковзанку, і побачила щасливих людей, які каталися на ковзанах. Навколо ковзанки на лавках і за столиками кафе сиділи відвідувачі центру і так само зацікавлено, як і я, розглядали нову льодову арену. Як легко впійматися на гачок! Продумано все — і розташування ковзанки, і красиве оформлення, і різноманітні кафе, де пропонують зігрітися чаєм після катання.
Андрій Севрук, адміністратор льодової арени в торгово-розважальному центрі, розповідає: “Працюю тут від часу відкриття ковзанки. П’ять років тому льодова арена в торговому центрі була новинкою, а зараз відкривати ковзанки у таких закладах стало невигідно, адже їх у столиці багато.
Людей завжди приваблювало катання на ковзанах. Взимку хочеться активно розважитися й відволіктися від буднів. А ковзанка — це й спорт, і море позитиву. До того ж, завдяки катанню на ковзанах люди навчаються тримати рівновагу й тому менше бояться ожеледиці на дорогах.
Нині популярно замовляти різні корпоративні вечірки на льоду. Однак віднедавна їх поменшало — не до розкошів.
Катання на ковзанах популярне серед людей різного віку. До нас приходять і постійні клієнти за шістдесят, і малеча. Ковзанка для дітей — це маленьке зимове свято. Нещодавно з’явилося багато початківців.
Катання на ковзанах має сезонний характер. Влітку ковзанку відвідують значно менше. Не розумію чому, адже в спекотну погоду всім хочеться прохолоди.
Ми ведемо облік: скільки людей щодня приходить на нашу ковзанку: від трьохсот до півтори тисячі”.
Одна з перших льодових арен у столиці була в льодовому клубі “Піонер” на Печерську, однак через комерційні міркування торік її закрили.
Коли в Академмістечку з’явилося величезне біле склепіння, всіх зацікавило: що під ним? Цирк? Театр? Спортивний майданчик? А під білим шатром — ковзанка, що з’явилася на радість мешканцям Святошинського району. Згодом схожу споруду звели й на Оболоні.
Обидві ковзанки прості в оформленні, однак вражають розмірами. На них можна спокійно вправлятися в різноманітних па на льоду. А хто не вміє кататися або прагне вдосконалити навички, замість методу набиття синців на колінах може скористатися послугами тренера. До речі, їх пропонують усі столичні ковзанки, а вартість одного уроку — в середньому 50 гривень.
Богдан Курашов, тренер ковзанки в іншому торгово-розважальному центрі, поділився особливостями роботи: “П’ять років працюю на цій посаді, робота дуже подобається. До нас вчитися кататися на ковзанах найчастіше приходять батьки з дітьми. Рідше — молодь, особливо дівчата. Теорію сприймають дорослі, а практику осягають діти. Дітвора сміливіше тримається на льоду і тому навчається швидше.
Охочим серйозно тренуватися раджу придбати власні ковзани — в них комфортніше. Де краще навчатися кататися — на справжньому льоду чи на штучному? Немає жодної різниці!”
Поряд із закритими льодовими аренами в столиці з’являються ковзанки просто неба. Скажімо, на Майдані Незалежності — красива льодова арена, катаючись на якій можна милуватися центром міста. Також зручна ковзанка з’явилася на Бессарабській площі. Обидві ковзанки діятимуть до 15 березня.

ЩО ЦЕ ЗА БІЗНЕС І З ЧИМ ЙОГО ЇДЯТЬ
Про особливості льодового бізнесу в Україні, який будується на зацікавленості населення до катання на ковзанах, “Слову Просвіти” розповів Юрій Мегера, комерційний директор компанії, яка пропонує всі різновиди передпроектних, проектних і будівельно-монтажних робіт під час зведення льодових арен і палаців.
— Юрію Еммануїловичу, чим викликаний значний інтерес людей до ковзанок?
— Одна з причин зацікавленості — широка популярність телешоу “Зірки на льоду” і “Льодовиковий період”. Ці російські проекти вплинули на українських глядачів — усі мерщій побігли на ковзанки.
До речі, в Україні також планували подібні проекти, однак їхньому втіленню в життя завадила фінансова криза.
— Чи вигідно зараз в Україні відкривати ковзанки?
— Ще десять років тому ми розповідали інвесторам, наскільки відкриття ковзанок для них вигідне. Зараз уже всі знають, що відкривати торгово-розважальний центр без “родзинки”, що приваблювала б відвідувачів і приносила прибуток, недоцільно. Одна з найкращих — ковзанки.
Активне відкриття ковзанок тривало до 2008 року, а після льодовий бізнес, даруйте за каламбур, заморозився через нестабільну економічну ситуацію.
— Розкажіть детальніше про основні різновиди ковзанок.
— Ковзанки бувають відкритого, або сезонного типу, які працюють за температури до 15° тепла, а якщо потрібно — і до + 20°. Відкриті ковзанки можуть бути різного розміру, залежно від ділянки, яку надано під забудову, однак в Україні популярно створювати льодові арени 20х40 м. Якщо до цієї площі додати роздягальню, систему пропуску й обліку відвідувачів (від каси до турнікетів), то ковзанку просто неба можна розмістити приблизно на 1010 кв. м. Середня вартість такої ковзанки 300—350 тисяч євро. З усіма роботами значно дорожче — наприклад, ковзанка на Майдані Незалежності коштує майже 650 тисяч євро.
Інший тип — ковзанки під повітроопірною конструкцією, що коштує значно менше, ніж встановлення стаціонарної споруди. Під час будівництва ковзанок під повітроопірною конструкцією склалася традиція створення льодової арени більших розмірів, ніж просто неба. Площа льодової арени — майже 1500 кв. м, а загальна площа всього приміщення — 3200 кв. м. Вартість технологічного обладнання таких ковзанок 600—700 тисяч євро.
Ще один тип ковзанок — стаціонарні, що потребують не лише високоякісного льоду, а й забезпечення приміщення свіжим повітрям, де висока вологість.
Кошти на технологічне будівництво такої ковзанки — лише менша частина суми. Тому льодову арену здебільшого будують за олімпійськими стандартами — 30х60 м.
— Чи є в Україні ковзанки із синтетичним покриттям?
— В одному зі столичних торгово-розважальних центрів була невелика ковзанка із синтетичним покриттям. Однак вона не знайшла позитивних відгуків відвідувачів. На ментальному рівні розуміємо, що лід — це азарт, холод.
Якось побудували синтетичну ковзанку просто неба в Ялті. Хоч ми намагалися переконати замовників, що це невдала ідея, вони наполягли. Та ковзанка не сподобалася людям.
В інших країнах також негативно сприймають ковзанки із синтетичним льодом. Звісно, катаються, однак кількість відвідувачів набагато менша, ніж на справжніх. Синтетичний лід постійно потрібно натирати спеціальними мастиками для того, щоб коефіцієнт тертя-ковзання був менший. Однак якість синтетичного покриття ніяк не може дорівнятися до справжнього льоду, на якому коефіцієнт тертя-ковзання все одно на 10—20 % менший.
— Які складові успіху ковзанки?
— По-перше, успіх ковзанки залежить від місця її розташування. Ковзанка на околиці — не зовсім вдалий проект. Льодова арена в центральних районах, оточена ресторанами, магазинами, місцями скупчення людей, матиме перевагу. По-друге, кількість відвідувачів залежить від рівня обслуговування, цінової політики, якості льоду тощо.
— Чи достатньо ковзанок в Україні, зокрема в Києві?
— У Києві працює 15 ковзанок, а це мало. Серед них переважно масово-розважальні. Думаю, тепер потрібно подбати не лише про розважальні ковзанки, а й про спортивні, яких у місті бракує.
Ковзанки просто неба, попри стереотипи, що це недорого і просто, вимагають роботи. Зокрема, лід без льодоприбиральних машин не може бути високоякісним, у першу годину катання ковзани його поріжуть. А спеціальні машини — дорого для України.
У холодну пору року бажаю читачам “Слова Просвіти” поринути у льодову казку й приємно розважитись. Усі на лід!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

One thought on “ЛЬОДОВА КАЗКА

  1. Спешу поделиться радостью! 2 полоски)))))))))
    Дя.. я скоро стану мамой. Чувства переполняют, хочется рассказать об этом всему миру!!!
    Девчёнки, вы не представляете, какая это радость. А кто знает – не дадут соврать!!! А вот мой избранный утром, когда я сказала – сначала потерял дар речи, а потом всю расцеловал!!! *kiss*

Leave a Comment