“Слово Просвіти” поцікавилося в перехожих Києва, чи потрібна в Україні Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі, чи має влада боротися з порнографією, ненормативно лексикою, особливо у ЗМІ.
Марія Качанова, пенсіонерка:
— Мені дуже неприємно, коли в метро спостерігаю, як молодь непристойно поводиться. Більш того, в будь-якому фільмі вже можна побачити і почути все що завгодно… Дуже шкода сучасну молодь, бо з таким вихованням юним буде важко будувати щасливе сімейне життя. Коли нам було по 18 років, ми були цнотливі й боялися, що від поцілунку можуть з’явитися діти. А тепер мій онук-школяр питає, чи є в мене з дідом секс, і це вважається за норму. Вже не кажу про те, що народжують дітей в 11 років. А скількох дітей такі “матусі” викинули на смітник?
Алла Ільєнко, інженер-програміст, пенсіонерка:
— Зараз дуже важке і майже голодне життя, може, тому багато озлоблених і бездуховних людей. Слава Богу, порнографії не бачу в ефірі, бо не шукаю її, а ось нецензурно лаються всі — від малих дітей до працівників урядових установ. Це не може подобатися. Але вважаю, що важливіше для уряду нагодувати людей, а тоді вже можна їх виховувати.
Микола, двірник:
— Нам не до цього, ми з нашим мером не те що лаємося, а плачемо.
Євген, студент:
— Інколи потрібна лайка, коли звичайні слова до співрозмовника не доходять. А порнографією не цікавлюся.
Жанна Кириленко, пенсіонерка:
— Позитивно ставлюся до створення цієї комісії, вважаю, що така потреба вже давно назріла.
Ольга, молода мама, бухгалтер:
— Зараз кожна дитина вживає нецензурні слова. І якщо батьки не в змозі припинити свої неврози, то нехай вже держава цим опікується.
Петро Ілліч, пенсіонер:
— Вважаю, що справді треба на це звертати увагу на державному рівні.
Віктор Єгоров, інженер-електронник, пенсіонер:
— Я проти порнографії, а ось нецензурщина у нас в крові. Часто лаються навіть жінки. Тож нелегко буде з нею боротися.
Світлана, директор фотоательє:
— Треба виховувати людей змалечку, бо потім нічого не зробиш із ними. Як лаялися, так і лаятимуться. Немає сенсу впливати на це на державному рівні.
Ліна Леонідівна, фармацевт:
— Я бачила виступ депутата по телевізору саме з цього приводу і неймовірно зраділа. Подумалося: є люди, які наведуть лад.
Володимир, військовослужбовець:
— Аморальність “зашкалює”, особливо серед молоді. Живу недалеко від гуртожитків університету харчових технологій і постійно спостерігаю так зване “молодіжне життя” — наркотики, брутальність, розпуста. Це страхітливо. Настав час припинити це. Можливо, свій внесок у виправлення становища зробить і ця комісія.
Аліна, філолог:
— Мені, може, й близька, скажімо, творчість Леся Подерв’янського, але водночас вважаю, що втручання влади давно потрібне, бо люди всіх рівнів духовного розвитку й освіченості деградують просто на очах.
Володимир Пиріг, інженер-електрик:
— Я не проти цієї комісії. Але організацій у нас дуже багато, і не всі вони працюють так, як треба. Як працюватиме ця комісія — ось питання.
Едуард Гарф, співробітник Національної академії наук України:
— Така комісія має існувати, але там повинні працювати високоморальні люди.
Олександр, юрист:
— Думаю, боротися з порнографією й ненормативною лексикою треба.
Олександр Галинський, студент:
— Навчаюся в Національній академії мистецтв і вважаю, що все це — лише політика. Хай вони що хочуть, те й вирішують. А я хто в цій родині для них — чашка, ложка? Передавайте їм привіт!
Треба зазначити, що більшість перехожих відмовлялася відповідати на запитання, вони були насуплені, роздратовані, казали, що хочуть їсти або змерзли і в них нема сил говорити.
Записала Людмила ІЛЬЄНКО
