Назар ДІБРОВА,
смт Іванівка, Херсонська обл.
“… — Мудрий ти, Аоле, — визнав я. — Нам би такого у президенти.
— Крий мене Господи! — відмахнувся той. — Мене б тут з’їли менш як за півроку. Чи опаскудили б так, що я і додому не повернувся б із тією характеристикою. Крім того, Вища небесна рада ухвалила: в Україну більше ніяких ідейних натхненників не відряджати. У вас тут як у пеклі — перенаселення отаманами і лідерами всіляких партій. Рівень політичної забрудненості зашкалює, як рівень у Чорнобильській зоні. Такі й пекло на дискусійний клуб перетворять…” — так лаконічно і красномовно сказав устами одного з персонажів роману “Ремезове болото” класик сучасної сатири Олег Чорногуз про владні перегони на сьогоднішньому політичному іподромі.
Олег Чорногуз в образі Світозара — головного героя цього сатирико-міфологічного роману, — як усевидющий гід зі знанням сьогодення нашої держави (і не лише нашої), веде екскурсію з читачами, починаючи з околиці поліського села, всіма закапелками нашого життя.
Заінтригувавши епізодами знайомства зі своєю родиною, нареченою, з незамінними совпартноменклатурниками, автор-оповідач майстерно веде читача цікавими й простими, як сама правда, стежками сьогоденного бедламу до прозріння-розуміння: хто ми є. Одним штрихом віртуозно змальовує деталі, які калейдоскопічним різнобарв’ям всеохопно розкривають український світ.
Читач, знайомий із величезним літературним доробком письменника-сатирика, ще раз подивується невичерпності його творчої криниці, талантом, його невгамовною снагою до творчої праці, що пашить щирим громадянським неспокоєм і відвагою правди. Вільно й вправно, як ластівка, він ширяє лабіринтами нашого суспільства, відкриваючи нам очі на вчинки пастирів і поводирів, які грабують наші душі, свідомість, статки, нажиті кривавими мозолями; і на наше хохляцьке ставлення до себе, як до якоїсь дріб’язкової зайвини.
Він обурюється, висміює й картає нахабність владноможців і безвільність пересічних українців, які ніяк не перейдуть зі стану населення країни до стану громадян держави.
Не відриваючись від Ремезової хати й Ремезового болота, Олег Чорногуз показує захланну трясовину, в яку (вже вкотре!) потрапила Україна, із якої можна вивільнитись тільки гуртом.
“Ремезове болото” — настільки талановитий твір, що може слугувати підручником написання сатири. На такому, найвищому рівні написано й публіцистичні твори, вміщені в цій книжці під заголовком “Поцілунок у… стоп-сигнал”.
Такої відвертої, відважної й талановитої публіцистики потребує все наше суспільство — від керівників найвищого щабля аж до тих, хто ще вважає, що його хата скраю, що “якось воно буде”.
