Микола КУПРІЙ,
м. Київ
Поставлене колись на сторожі України Кобзареве слово нині набирає нової сили, нового звучання.
В умовах мовного яничарства, новітньої закамуфльованої валуївщини слово великого поета-патріота нашої невмирущої культури, рідної мови живе. Мовлене колись, воно надає могутній імпульс любові до вітчизни, її славної історії, жертовності заради її блага. Бо воно гостре, чисте і правдиве.
Правдиво сказане слово має велику цінність. Однак вагомість його виявляється тоді, коли воно відгукнеться в серцях людей.
І тут маємо проблему.
Вагомим внеском у розв’язання цієї проблеми уявляється мені творчість добре знаного в Україні диктора, заслуженого артиста України, духівника Петра Бойка, що на високому художньому й емоційному рівні читає по радіо знакові твори Кобзаря і створює театр одного актора. Ці передачі, окрім естетичної насолоди, ще й будять бентежні роздуми.
Поетичне слово — витвір мистецтва. Однак його магнетизм значно підсилюється, коли звучить з уст митця, майстра слова, що пристрасно вкладає в нього свої емоції, власне розуміння і ставлення до того, що озвучує. Тут фальші бути не повинно. Змістом фотографії є сама світлина; зміст художнього твору, твору Кобзаревого, значно ширший за його рамки, тому й змушує нас не лише відчувати, а й мислити.
Саме на цю домінанту творчості Петра Бойка слід звернути особливу увагу, бо праця над осмисленням й озвученням творчості Тараса Шевченка висвітлює етапну сторінку його мистецької діяльності. Шевченко — одна з могутніх постатей світової літератури, навколо якої кипіли і досі киплять пристрасті. Характер його творчості настільки багатий і багатоплановий, що не підлягає зручному трактуванню за однією літературною чи соціальною роллю.
Осмислення, опрацювання й оприлюднення творів Поета, його гуманітарних ідей і національних інтересів на високому художньому рівні — ось завдання, що поставив перед собою майстер художнього слова, і, як на мене, чудово з ним упорався.
Художник слова, озвучуючи твори Шевченка, здійснив іще один крок до пізнання нашого національного генія, аби донести у виразній і яскравій формі перлини його творчості, його біль і турботу за долю України, її мову, самобутню культуру. Нині це особливо актуально. У цьому аспекті й слід розглядати творчий пошук Петра Бойка. Звертаючись до Шевченкової скарбниці, висіваючи ідеї й прагнення поета, він привертає увагу сучасного українства до національної ідеї, проблем українського слова, неприйнятності споживання духовної їжі з чужомовного стола. А це вже справа державної ваги, бо нові покоління нерідко дістають інформацію з телебачення, Інтернету тощо. А в переважній більшості ці засоби далекі від Шевченкіани. Істина дорожча за життя — ось життєве і творче кредо Великого Кобзаря. Зрозуміти, як прийшов він до цієї істини, як проніс її крізь усе життя, означає зрозуміти й оцінити постать Шевченка як людини, громадянина і творця.
Саме це кредо великого поета із властивим йому запалом і майстерністю доводить до широкого загалу слухачів Петро Бойко. Робота в цьому напрямі допомагає сучасникам глибше, реальніше осмислити суть і зміст національної ідеї, української ідентичності, потреби дбайливого збереження самобутності нашої нації, возвеличення людини. Майстерні й щирі оповіді митця дають змогу виразніше відчути, як зі слова, мовленого колись великим правдолюбом і праведником, струмує сьогодні істинно український дух.
У цьому й полягає сила справжнього мистецтва. Задум й успішне здійснення систематизованого циклу радіопередач за творами Т. Г. Шевченка, який зробив визнаний майстер художнього слова Петро Бойко, — знакове явище в розвитку мистецького процесу в Україні. Вагома і плідна творча робота визнана широким колом громадськості.
З великим задоволенням сприйняв звістку про те, що Петра Бойка висунуто на здобуття Національної премії ім. Т. Г. Шевченка. Палко підтримую ініціаторів висунення. Вважаю, що за результатами своєї роботи диктор, заслужений артист України Петро Бойко може стати лауреатом цієї високої державної відзнаки.
