Голосуймо серцем!

За час передвиборної кампанії до редакції тижневика “Слово Просвіти” надійшла величезна кількість листів від наших читачів, яким не байдуже майбутнє України. Хто стане Президентом? За кого голосувати в другому турі? Що не так зробив Ющенко? Які перспективи України? Про все це — у Ваших листах.

Дехто навіть лексики не добирає, скажімо, як пан Петро Масляк: “Якщо донині близько 20 % відсотків нашого електорату не знає, за кого голосувати, або здатні змінити свою думку навіть на виборчій дільниці, то це вже повний ідіотизм і самознищення”. Луїза Чумак із с. Шарівки Хмельницької області теж щиро переймається цією темою: “Я із жахом і болем думаю про вибір 2010-го. Ох, якими недалекоглядними були бютівці та нашоукраїнці, вимощуючи шлях у президенти Віктору Януковичу, викидаючи найменші камінці, засипаючи кожну ямку та ще й встелили цей шлях рожевим шовком. “Електорат” гуде по всіх закутках: “Янукович! Це він був за нас, а “ті” не хотіли підвищувати ні пенсії, ні платню…” Президент Янукович — це ж загибель України”! 13 киян на чолі з Дмитром Тихим у зверненні до редакції зауважують, що колишні “члени КПУ й сьогодні при владі” та протестують проти намагань комуністів “просунути свого президента”.
Володимир Ференц із Івано-Франківська вважає, що “саме бідністю політиків, які виходять з народу, злиденністю українських громадських організацій пояснюється слабкість націонал-демократичного крила і нездатність його об’єднатися. Ніхто не готовий ділитися злиденними фінансовими партійними ресурсами. Кожен сам по собі, тому не спрацьовує інстинкт самозбереження нації, тверезий розрахунок на виборах”.
Віктор Доценко з села Райгородок на Донеччині, “слухаючи і читаючи навалу залякувань і страшних перспектив для народу України”, порівняв політиків із мухами, бджолами й метеликами і сподівається, що його бачення “політичної ситуації в Україні допоможе виборцям”. А ось цитата з листа Івана Бондаренка з села Вербівки на Черкащині: “Ми часто нарікаємо на владу, а я запитую: а хто її обирав? Чомусь ми не нарікаємо самі на себе. Нам властива непояснима тупа впертість. Ми й самі не знаємо, чого хочемо”.
Назар Діброва ставить “питання руба” власною поемою. Ось уривок з неї:
“Мазками кривавих спалахів
ми пишемо власну історію…
Скільки нас нищено, палено,
та ми знову і знову повторюєм
хиби наших “славних” пращурів —
щадимо злодіїв, вірим ворогу”.
“Таки не відчувалося явної, відважної підтримки першому українському Президентові Вікторові Ющенку, який розбудовував, попри шалений опір чужих і своїх, українську Україну”! — наголошує у листі Уляна Скальська з роду Головацьких. “Віктор Ющенко зробив для духовного відродження України більше ніж будь-хто інший”, — підтверджує Анатолій Зборовський з Ірпеня на Київщині. “Віктор Ющенко — перший справді український Президент — патріот, демократ і просто чесний чоловік. Він — новітній Мазепа”, — наголошує в листі Р. Омельчук із Рівного. Віктор Леві з Дніпропетровська теж порівнює Віктора Ющенка з Мазепою, який також “обстоює Україну, але в цьому не знаходить розуміння більшості”. Іван Любас у “Відкритому листі Президенту України” наголошує: “Ви, Вікторе Андрійовичу, перший український Президент, що посмів назвати речі своїми іменами, і не лише констатували злочини проти української нації, а й вимагаєте від світової громадськості, щоби були названі імена наших кривдників”. Але, на жаль, у другому турі ми обиратимемо вже не Віктора Ющенка.
М. Самусь з м. Чугуєва, що на Харківщині, зазначає: “За Тимошенко голосуватиму, якщо займе проукраїнську позицію”. Леонід Пінчук із Миколаєва щиро вірить у єдність національно-демократичних сил напередодні другого туру і стверджує: “Ю. Тимошенко намагатиметься продовжити курс Майдану-2004, курс В. Ющенка, її політика буде позбавлена прикрих помилок Віктора Андрійовича, які болять з огляду на результати першого туру”. Корній Палієнко з Києва надіслав колективне звернення від 32 громадян України, в якому теж закликають проголосувати у другому турі за Юлію Тимошенко, адже лише вона “врятує Україну від рук українофобів-реґіоналів”. А в іншому листі нам надіслали вирізку з районної газети, де астролог Павло Глоба пророкує перемогу Юлії Тимошенко. “Не бачу я Віктора Януковича!” — зазначає він.
Поет-шістдесятник Олекса Різниченко з Одеси пише: “Я занепокоєно почав телефонувати друзям до Львова, Києва… Трохи відлягло від душі, коли дізнався, що вони голосуватимуть “тільки за Юлю!”, хоч у першому турі віддавали голоси за Ющенка, Тягнибока, Тігіпка, Яценюка або проголосували “проти всіх”. Вадим Пихвар із Чабанів на Київщині закликає: “реально одностайно боротися зі злом, брехнею, корупцією, шовінізмом, насильством” і “не заважати Ю. Тимошенко працювати”. Микола Полтавець із Києва надіслав на підтримку Юлії Володимирівни віршовані рядки: “Ю. Тимошенко — за Україну-неньку і за нас у неї болить серденько”.
С. Лук’яненко зі села Грекопавлівки на Полтавщині та ще дев’ятеро його односельців звертаються до читачів “Слова Просвіти” із громадянським закликом “Кращу долю на виборах-2010 обирайте”! Уже на початку листа його автори дають відповідь на запитання, з чого починається незалежність. “З культури і національної мови”. Саме спираючись на це, переконані мешканці Грекопавлівки, ми “станемо заможними і самостійними”.
Костянтин Писаренко з Дніпродзержинська надіслав свої роздуми з приводу агітаційної кампанії в Україні, де наголошує, що “за приниження статусу державної мови в агітації слід жорстоко карати”, адже “російська мова — це мова сімейного та позаслужбового спілкування, а гасла, написані українською, об’єднують усіх, хто живе в Україні”.
Іванові Кассалі з Каменя-Каширського на Волині болить, що “українці б’ють українців і стають рабами то Австрії, то Польщі, то Росії”.
Поліна Кушнір із Вінниці занепокоєна тим, що “російські спецслужби активно створюють у східній діаспорі паралельні справжнім українським товариствам фальшиві організації провокативного спрямування”, а Олесь Гриб із Києва питає: “Хто ж формує нам на голову таку, з дозволу сказати, судову владу?”
Людмилі Стрижко із селища Іванівки на Херсонщині образливо за репліки на адресу титульної нації, які лунають із телеекранів і газетних публікацій. Вона запитує: “Куди йдемо, до якого проекту?” Невже “Україна — це наше минуле?” Підтримує такі настрої у листі й А. Добрицький із селища Ріпки на Чернігівщині. Він зазначає, що “в книгарнях книжок Павла Мовчана не бачив, а ось московських — хоч греблю гати”. Гнат Біжик із Нової Каховки на Херсонщині запитує: “Хіба не знищуємо українську націю, коли позбавляємо її права мати власну книжку й газету, материнську казку, а тим часом весь книжковий та інформаційний простір заповнюємо російським продуктом?”
Йосип Самойлович із Києва написав аж 15 гасел, які має втілити в життя новий український Президент. Усі вони збігаються з гаслами Майдану 2004-го, українськими мріями.
У своїх листах перед першим туром наші читачі наввипередки прославляли Ющенка, Тимошенко, Тягнибока, Яценюка, Гриценка. Навіть у редакції “Слова Просвіти”, здається, вперше за час існування тижневика не було одностайної позиції з приводу того, кого підтримувати на виборах. Але попереду другий тур. Тут ми голосуємо вже не за кандидата, а за Україну. За майбутнє чи за повернення принаймні в 2003 рік. Піду на вибори 7 лютого і проголосую за Юлію Тимошенко, як і мільйони інших свідомих громадян України. Адже вона разом із нами стояла на Майдані, вона, на відміну від іншого кандидата, — це сучасна Україна, її демократичні цінності та надія на поступ. Голосуймо серцем!

Підготував Євген БУКЕТ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment