ДОВІРИМО, ЩОБ СПИТАТИ

ЗВЕРНЕННЯ
колишніх політичних в’язнів
до патріотично налаштованих співвітчизників

Напередодні другого туру виборів Президента України ми вже знаємо, що протягом наступного п’ятиріччя найвищу державну посаду в Україні обійматиме хтось із двох претендентів — Юлія Тимошенко або Віктор Янукович.
Громадяни, які в першому турі голосували за інших кандидатів або ж зовсім ухилилися од виборів, певно, мають принципові претензії чи недовіру до обох нинішніх фіналістів. Але обставини склалися так, що нині ми вже позбавлені третього, бажанішого для багатьох із нас розвитку політичних подій — отже, змушені у виборі йти на компроміс.
А вибір вимірюється кількістю голосів, поданих за претендента на “гетьманську булаву”. І враховуючи, що в першому турі найбільше голосів набрав Янукович, неважко розв’язати просту арифметичну задачку з одним невідомим: голосування проти всіх або “принципова” неучасть у виборах автоматично відкриває шлагбаум для проходження на владний Олімп саме Януковича. І тоді він зі спокійною совістю візьметься за виконання своєї передвиборної програми, суть якої сконцентрована в гаслі “Україна для людей”. Тобто людей Януковича — зажерливих хапуг, кримінальних злочинців, патологічних україноненависників. А ми не зможемо навіть виставити йому своїх претензій, бо він Україні й українцям справді ніколи нічого не обіцяв, а пообіцяв лише своїм “людям” віддати на поталу й пограбування нашу згорьовану й розтерзану Україну, а нам, українським патріотам, знову відкрити прямий безперешкодний шлях у Сибір неісходимий. Надовго. Без вороття.
Ми, колишні політв’язні московсько-більшовицьких тюрем і концтаборів, що свого часу відмірювали цей шлях на ланцюгу “старшого брата”, закликаємо всіх чесних земляків, українців-патріотів і пересічних громадян, спокушених “братніми” обіцянками підкуплених товстосумами горлохватів чи збитими з пантелику деякими надміру запопадливими “націонал-демократами” не допустити чергової ганьби й наруги над собою — остаточного пограбування та брутального приниження національної й людської гідності.
А шанс такий поки що є. Певну надію на сприяння українському національно-державному відродженню й піднесенню подає другий кандидат — Юлія Тимошенко. У своїй передвиборній програмі вона задекларувала прихильність до української національної ідеї, визначила пріоритетність розвитку української культури, науки, духовності та національної економіки — з тим, щоб наша самодостатня й незалежна Українська держава за рівнем життя посіла гідне місце серед найрозвиненіших країн світу.
Своєю участю в активному голосуванні сприявши обранню Ю. Тимошенко на президентську посаду, ми матимемо повне й законне право вимагати від неї виконання обіцянок. А вона, як ми вже неодноразово переконувалися, вміє це робити. Якщо, звичайно, захоче. А не захоче або не зуміє дотримати слова — наразиться на такий самий, а то й більший спад народної довіри, як трапилося з  чинним (своїм, добреньким) Президентом, що обіцяв бандитам і здирникам тюремні нари, а посадив їх у владні крісла та ще й удостоїв найвищих державних нагород. І  піклуючись про пам’ять полеглих носіїв національної ідеї й державотворчого чину (за що йому честь і шана!), з висоти свого становища палець об палець не вдарив для підтримки їхніх поки що живих послідовників…

Микола Адаменко (Сосниця Чернігівської обл.), Олекса Воробйов (Дніпропетровськ), Анатолій Здоровий (Харків), Михайло Зеленчук, Олег Озарко (Івано-Франківськ), Іван Коршинський (Ужгород), Микола Курчик (Корецький р-н Рівненської обл.), Валентин Ринковенко (Мелітополь Запорізької обл.), Олекса Різників, Дмитро Шупта (Одеса), Ярема Ткачук (Мостиський р-н Львівської обл.), Ніна Вірченко, Гриць Гайовий, Микола Горбаль, Богдан Горинь, Ростислав Доценко, Валерій Кравченко, Віктор Кукса, Григорій Куценко, Левко Лук’яненко, Еміль Хоменко (Київ).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment