ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ ПОВЕРНУЛОСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ

Де тільки не побувало, по яких світах не блукало знамените Пересопницьке Євангеліє, вік якого сягнув чотирьох з половиною століть! На ньому в незалежній Україні присягають новообрані президенти…
У Рівненському краєзнавчому музеї відбулася церемонія передання Рівненській області факсимільного видання Пересопницького Євангелія, яке побачило світ завдяки спільним зусиллям Української Православної Церкви та Національної академії наук України.

Апостольська істина про те, “що краще сказати п’ять слів зрозумілою мовою, ніж силу слів незрозумілою”, ніколи не втрачала актуальності. У середині XVI століття цією істиною пройнялися волинські князі Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка — князі Іван Федорович та Євдокія Чарторийські, які стали замовниками й меценатами перекладу Євангелія староукраїнською літературною, або простою мовою, близькою до народної.
Виконавцем княжого замовлення став писець Михайло Василієвич, який перекладав Євангеліє під керівництвом архімандрита Григорія, настоятеля Пречистенського монастиря. Створювали книгу майже п’ять років: розпочали 15 серпня 1556-го у Заславському монастирі при церкві Святої Трійці, де того року написано Євангеліє від Матвія, а завершено переклад усіх інших Євангелій з додатком Післямови і Місяцеслова 29 серпня 1561 року в Пересопницькому монастирі (тепер село Пересопниця Рівненської області). За новоствореним перекладом закріпилася назва: Пересопницьке Євангеліє.
Первісно книга налічувала 964 сторінки. За багатством оформлення Пересопницьке Євангеліє не має рівних серед давніх українських рукописів.
Доля книги терниста. Невідомо, де перебував переклад після зруйнування Пересопницького Пречистенського монастиря. Натомість в архівах є згадка про книгу до 1701 року. Саме тоді гетьман Іван Мазепа подарував її Переяславському єпископському престолові. Згодом пам’ятка опинилася у бібліотеці Переяславської семінарії. Після переведення духовної семінарії з Переяслава до Полтави (1862 р.) Пересопницьке Євангеліє теж було перевезено. На початку ХХ століття тут почалося його наукове вивчення.
Під час війни Пересопницьке Євангеліє було евакуйовано. З 1947 року книга перебуває у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Час наклав на Пересопницьке Євангеліє відбиток. Після тривалого використання втрачено первісну оправу, пошкоджено аркуші, обсипалася золота фарба з мініатюр. Тож факсимільний варіант книги став нагальною потребою. Підготовка до видання фоліанта у видавничому домі “АДЕФ” сучасними поліграфічними засобами тривала цілий рік. Книга вийшла максимально наближеною до оригіналу. Євангеліє містить 964 сторінки. Вісім з них — повнокольорові. Обкладинка — з коричневої шкіри, прикрашена п’ятьма срібними медальйонами. На чотирьох зображено апостолів Івана, Матвія, Марка та Луку. А на п’ятому, що посередині, — ікону розп’яття Ісуса Христа. Текст — давньоукраїнською мовою. Важить книга 9 кілограмів. Одне слово, нинішнє Пересопницьке Євангеліє відповідає рівню оригіналу.
Навіть попри високу вартість, воно викликає великий інтерес. Водночас стає доступним для ширшого кола користувачів, адже оригінал дістають зі сховища лише раз на чотири роки для того, щоб під час інавґурації саме на цій Книзі присягав на вірність народові Президент України.

Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська обл.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment