НЕВ’ЯНУЧИЙ КВІТ ПЕТРИКІВКИ

Оксана ХОРОЗОВА,
науковий співробітник відділу “Літературно-мистецькі Плюти” ЦДАМЛМ України

Дніпропетровщина, Катеринославщина, Січеславщина. Скільки духовного багатства у цих словах, яке могутнє коріння культурної спадщини України криється в історичних глибинах цієї землі! В уяві постають безкраї степові простори з чудернацькими візерунками річкових заплав, ярів, пагорбами-могильниками, із палахкотінням барв світанків, маревом полуденних міражів, із віковим мовчанням ночі й денним багатоголоссям. Здавна славилась ця земля кришталево чистою водою, лісами й річками, повними звірини й риби.
Дивовижна краса цього краю вабила, полонила серце кошового отамана Війська Запорозького Петра Калнишевського. Припало йому до душі одне село, що вільно розкинулося посеред степів. І назвали цю “казенну державну слободу” Петриківкою. Не знала ця місцина й найменшого гніту кріпацтва. Може, тому вічно живий дух непокори, горде усвідомлення незалежності, особиста гідність — основні риси характеру Петриківців, Степовиків, Січовиків.
Придніпровські землі славилися родючістю… І таки вродило! Чого варті, тільки на згадку, імена визначних діячів січеславської “Просвіти”: Дмитро Дорошенко, Трохим Романченко, Іван Труба, Федір, Сергій, Петро Єфремови, Михайло Комаров, подружжя Біднових, Віталій Самійленко, Дмитро Яворницький. Просвітяни гуртувалися навколо ідеї вольності українського народу, його мови, культури. Своєю діяльністю пробуджували свідомість, ставали в обороні інтересів українства, яке переважно — щоб не сказати  лише — складалося із селян-хліборобів…
Земля петриківська зростила не одне покоління народних майстрів унікального декоративного розпису. Вдивляючись у барвисту в’язь орнаменту, відчуваєш свіжий подих духмяного повітря з ароматом трав, ягід, квітів степового Придніпров’я, а палітра чарує казковістю, викликає почуття радості, оптимізму і впевненості. Петриківський розпис тільки на перший погляд видається простими мальовками, насправді ж це особливий різновид сакрального мистецтва, в якому закодовано магічні замовляння на добро й щастя нашого народу. Інакше як пояснити таку щедрість на кольори, різноманітність візерунків, віртуозність у створенні образу райських кущів із простих польових квітів, плетених “кучерявок” і “цибульок”, калини, папороті й полуниць? Здається, сама творча уява її величності Природи водить рукою майстрів петриківського розпису, малюючи вічні животворні символи краси, щастя, любові й віри в несподівану радість.
Такою несподіваною радістю стала для киян і гостей міста виставка “Петриківка — перлина України” творів народних майстринь Валентини Панко, Галини Назаренко, Валентини Міленко, що відкрилася у приміщенні “Хлібня” Національного заповідника “Софія Київська” за підтримки Міжнародної благодійної організації фонду “Творчість”. Ідея виставки народилася на цьогорічному традиційному літературо-мистецькому святі “Весна в Плютах”. Під час презентації виставки творчості народного художника України Олександра Саєнка його донька Ніна Саєнко внесла таку пропозицію. “Петриківку треба “читати” душею, — сказав Юрій Кочубей, Надзвичайний та Повноважний Посол України, дипломат, історик-міжнародник, член НСПУ, відкриваючи виставку, — бо писана від душі й передається від серця до серця, із покоління в покоління українців. Петриківський розпис вижив і розквітнув, не загубившись у товщі століть, став складнішим, досконалішим, збагатився новим змістом і формами — заговорив на весь світ!”
Біля робіт Валентини Панко можна зігрітися, відчути таке піднесення настрою, що й справді повіриш у магію народного мистецтва. Не кожному, навіть досвідченому майстрові, вдається оволодіти секретами енергетичного впливу на глядача… Мисткиня сама являє нам хитро виплетене природою творіння мистецтва. Чи далося взнаки сімейне коріння, адже її батько Федір Савович Панко — заслужений майстер народної творчості України, чи просто — народжена в любові дитина. Різноманітність оригінальних творчих сюжетів просто вражає, а їхнє виконання поєднується з класичними канонами народного петриківського розпису. Адже часто можна бачити на ринку дешеві підробки, які порушують традиційні закони й гармонію кольорів петриківського розпису.
Роботи Валентини Міленко презентували на більш як 70 виставках усіх рівнів. Вони побували у Росії, Білорусі, Канаді. Самобутність її авторської манери читається у кольорах і візерунках, які ніколи не сплутаєш із витворами інших майстрів. Її викладачем був Андрій Пікуш, нині заслужений художник петриківського розпису. Навчалася на найкращих зразках Т. Пати, В. Соколенка, Ф. Панка. Валентина Міленко розробила власну систему навчання юних майстрів і веде курс петриківського розпису в Одесі. Навчання юних на прикладі найкращих зразків народного мистецтва, де панує гармонія змісту, форми і радісних кольорів — чи не найкращий засіб виховання любові до Батьківщини. Біля панно “Щаслива мить” В. Міленко наче звучать слова Тараса Шевченка: “…буде син, і буде мати, і будуть люде на землі!”
Серед улюблених сюжетів пензля Галини Назаренко — українське село, квітковий світ, Козак Мамай. На виставці можна не тільки побачити, а й придбати розписні скрині й скриньки, вази, булави, тарелі, меблі й посуд. Малює Галина традиційним пензликом із котячої шерсті на папері, дереві, склі. Особливо вдаються їй настінні розписи. Її мальовані мережива зачіпають душу щирістю, ніжністю й легкістю. У творчому доробку майстрині понад 1 500 робіт, які розлетілися по всьому світу, перебувають у музеях і приватних колекціях Франції, Італії, Німеччини, Канади, Австралії.
Усіх трьох різних за творчою манерою самобутніх народних майстринь петриківського розпису об’єднує велика любов до рідного краю, до села Петриківки, де зросли, до чарівної природи навколишнього світу й творчості, яка світиться божественним вогнем таланту. В цьому і секрет нев’янучого квіту України.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment