ВАМ САХАРУ ЧИ ЦУКРУ?

Надія ОНИЩЕНКО,
м. Ніжин

Заходжу в магазин, звертаюся до продавця:
— Мені, будь ласка, два кілограми цукру.
— Чого?
— Сахару мені продайте!
— Так би й сказалі…
Мила симпатична дівчина. Очевидно, в школі писала твори і диктанти, а про цукор почула вперше.
Не хотілося б вважати неграмотними всіх працівників торгівлі, але вивіски, цінники в Ніжині складають про них саме таке враження. Важко зрозуміти, в яких закладах потроху вчились автори ось таких вивісок магазинів, кіосків, рекламних оголошень місцевих газет.
“До продажу надійшли матраци та ватяні одіяла (ватяні ковдри — Н. О.) різних розмірів”. “Кожвініл (шкірзамінник з вінілу)”. “Стиль: взуття чоловіче та жіноче, куртки, светри, кофти, брюки, рубашки (сорочки)”. “Ремонт взуття: мілкий, (дрібний), терміновий, середній (?)”. “Мрія. Элегантное женское белье (елегантна жіноча білизна)”. “Мебель Люкс. Италия. Малазия, Китай. Спальни, гостинные, прихожие, кабинеты. Новая колекция”. “Вільна вакансія рекламного менеджера (а хіба вакансія може бути зайнятою?)”. “Брус, доска (дошки), цвяхи під замовлення (на замовлення)”. “Торт “Пражський” (празький)”. “Яблокі кісли, яблокі солодки, яблокі сильно солодкі, окорочкі курячі, виноград солодкі”.
Кожен читач зможе самостійно продовжити цей список. У доцента Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя Надії Пасік він зайняв чотири сторінки. Кандидат філологічних наук, викладач кафедри української мови зробила його на прохання місцевої галузевої ради підприємців. Її створено у вересні 2009 року як постійний консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті міської ради. На третьому засіданні Торговельної галузевої ради її голова Микола Шкурко порушив питання про дотримання мовного законодавства у зовнішній рекламі, інформації, спілкуванні зі споживачами закладів торгівлі, сфери послуг.
Про те, що законодавство порушують, доповідала доцент Валентина Пугач. Стаття 17 Закону “Про мови в Українській РСР” визначала українську мову обов’язковою для вживання в усіх сферах обслуговування громадян. Згідно зі статтею 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Офіційне тлумачення цієї норми подано у рішенні Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року, яким визначено, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України під час здійснення повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначає Закон. Отже, згідно з вимогами законодавства, торгувати й надавати послуги слід українською мовою, і тільки за побажанням клієнта працівник закладу може перейти на іншу мову під час обслуговування.
Валентина Пугач разом із доцентом Наталією Клипою посилалися на словники, які вказують на типові помилки, що зустрічаються в торговельних закладах. Наприклад: “Дві сельодки зважте”, а треба — “Прошу зважити два оселедці”. “Здача” — “Решта”; “Грудинка по чому?” — “Грудинка по скільки?”; “Посне масло” — “Олія”; “Тонка кожура” — “Тонка шкірка”. Викладачі не лінуються заглядати в словники самі й закликають усіх нас висловлюватися коректно.
Для очищення мовного довкілля самих закликів, вочевидь, замало. На думку Миколи Шкурка, в цій роботі бракує системності. Зовнішня реклама починається з реєстрації певного підприємства торгівлі чи сфери послуг. Як уточнила відповідальна за організацію роботи галузевих рад посадова особа — чиновниця управління економіки виконкому міськради Галина Баранюк, дозволи на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг видає державний адміністратор. Тож він першим зобов’язаний дотримуватися мовного законодавства сам і вимагати цього від підприємців. Юрист міськради Володимир Градобик виступає на боці закону за посадовими обов’язками, але вказує на те, що нині нема юридичної норми щодо накладення штрафних санкцій на рекламодавців, які порушують мовне законодавство.
Складається враження, що ми всі вважаємо себе українцями, але оте мовне сміття, яке весь час впадає нам в очі, нас не зачіпає. До нього не мають діла ні владні структури, ні громадські організації. А зовнішня реклама — це насамперед показник культурності. Не кажу вже про те, що хоч яку дорогу прикрасу чи шубу ви виставите на продаж, недолуга вивіска не привабить покупця.
Ідеться ж не про адміністративне покарання. Як правильно зауважила методист управління освіти Тетяна Левицька, почати треба з бажання розв’язати проблему. Для початку треба правильно зареєструвати підприємство, запропонувавши його власникам продумати назву. Слід звертати увагу і на те, як розмовляють продавці. Консультативну допомогу може надати кафедра української мови, а саме: ознайомити зі словниками, провести семінари-тренінги, лекції на тему культури мовлення.
Зауваження і пропозиції підтримав заступник міського голови начальник управління культури і туризму Леонід Шаган, який обіцяв підготувати і порушити питання забезпечення державного статусу української мови в Ніжині на засіданні виконкому. Відповідне звернення, зафіксоване протокольно, надіслали секретареві міської ради, в. о. міського голови Олегові Баранкову члени галузевої ради підприємців.
Аби переконати в тому, що культура спілкування — це ще й справа прибуткова, наведу приклад, як вперше побувала в одній із київських кав’ярень. Мене приємно здивувала дівчина в уніформі за стійкою, яка першою привіталася українською мовою і запропонувала каву на вибір. Запитавши, в якій залі ми займемо столик, вона через деякий час подала нам вибране і побажала гарного відпочинку. Наступного разу, опинившись у столиці, умисне приїхала в той квартал, аби сказати дівчині, що її чемність і добірна українська мова додають смаку каві.

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

Газета “Урядовий кур’єр” надрукувала інформацію про те, як мовну  проблему розв’язують у Черкасах. Тут муніципальна інспекція працює над тим, щоб уніфікувати мову вивісок. Із фасадів будинків, вулиць обласного центру поступово зникають написи суржиком та іноземними мовами, їх замінюють українськомовні. За кілька тижнів інспектори вручили власникам майже 150 приписів про потребу негайної заміни вивісок і приведення їх у відповідність до чинних норм. Суб’єкти господарювання з розумінням поставилися до вимог міськвиконкому, хоч дехто зробив це після сплати штрафів за адміністративне правопорушення.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment