Для кого я пишу? Для чого?
За що я Вкраїну люблю?
Чи варт вона огня святого?
Тарас Шевченко
Зоя ДІДЕНКО,
голова Хмельницького міського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка
Рік 2010 ознаменований двома надзвичайно важливими датами: в січні виповнилося 150 років з дня виходу в світ останнього прижиттєвого “Кобзаря” Тараса Шевченка, а в квітні буде 170 років відтоді, як народився перший “Кобзар”.
Про історію його видання згадок самого Шевченка не лишилося. Тривалий час єдиним джерелом відомостей про це були спогади П. Мартоса, коштом якого й було видано книжку в друкарні Є. Фішера у Петербурзі. Але є підстави думати, що ініціатива видання “Кобзаря” належить Є. Гребінці. Саме він приніс до цензурного комітету рукопис під назвою “Кобзарь, малороссийские песни и стихотворения”. Збірці пощастило з цензором Корсаковим. Наприклад, він зовсім не зачепив поезію “Думи мої…”, в якій згодом у “Кобзарі” 1860 року, на вимогу іншого цензора, було вилучено більше половини тексту.
З усіх прижиттєвих видань творів Шевченка “Кобзар” 1840 року був найпривабливіший зовні: непоганий папір, зручний формат, чіткий шрифт. Цікава особливість першого “Кобзаря” — офорт на початку книжки за малюнком друга Тараса художника В. Штернберга: співець-кобзар із хлопчиком-поводирем. А ще — забраний підзаголовок…
Наклад першого видання “Кобзаря” не перевищував тисячі примірників. Книгарі продавали його по карбованцю сріблом.
Розійшовся “Кобзар” швидко. Успіх його був величезний. Ця невеличка книжечка з восьми творів молодого не відомого тоді поета, недавнього кріпака, відразу поставила Шевченка на перше місце в українській літературі, явивши небачені зразки досконалого володіння Словом.
З народженням цієї маленької книжечки почалося сходження Тараса на вершини служіння Україні, почалося його безсмертя.
Через 20 років це підтвердив “Кобзар” 1860-го.
І нині про це свідчить книжкова виставка “Кобзар” у нашому житті”, розгорнута в читальні Народного дому “Просвіти”. Відвідувачі з особливою увагою знайомляться з факсимільним виданням “Кобзаря” 1840 року, путівником Музеєм “Кобзаря” в Черкасах; унікальними закордонними виданнями про життя і творчість Великого Кобзаря — того, хто, за словами Івана Огієнка, “і далі перетворює український народ на політично й національно дозрілу націю”.
