У редакцію “Слова Просвіти” завітав український дитячий письменник Євген Білоусов, який поділився секретами роботи, роздумами про стан дитячої книжки в Україні, розповів про творчі плани.
ІСТОРИЧНА КАЗКА ДЛЯ ДІТЕЙ
Згадайте, чи завжди вам подобалися уроки літератури в школі. Чи змушували вас учителі вивчати біографії письменників, які потім ви монотонним голосом розповідали перед класом? Якщо так, то розумієте, наскільки важливо зацікавити школярів, щоб творчість письменника не асоціювалася з довгими рядками дат, а хвилювала.
Це зрозумів український письменник Євген Білоусов, що займається унікальною справою — пише біографії відомих українців для дітей. Завдяки його яскравим оповідкам малеча привчається любити українське, шанувати українських героїв.
— Євгене Васильовичу, в якому жанрі Ви працюєте і яка специфіка Вашої роботи у написанні книжок для дітей?
— Віднедавна працюю у рідкісному жанрі сучасної української літератури — біографічна проза для дітей. Маленькі читачі можуть знайти у моїх книжках не лише цікаві біографії відомих українців, історичних діячів, а й оповідки про міста і села України, захопливі легенди тощо. Щоб творити історичну казку, варто лише розплющити очі.
Визнаю, що писати біографічну прозу для дітей складно, адже, по-перше, потрібно назбирати достатньо інформації для книжки в архівах, музеях, бібліотеках, поспілкуватися з істориками і краєзнавцями. По-друге, слід бути точним й об’єктивним. Зважаючи, що творю для дітей, маю право на крок ліворуч чи праворуч, але лише один, бо коли відійду далеко від історичної правди — буде не біографія, а казна-що.
Я закінчив історичний факультет Дніпропетровського державного університету, працював вчителем історії в школі, піонерським ватажком Міжнародного дитячого центру “Артек”, тож досвід спілкування з дітьми в мене є. Але все одно й нині ходжу в школи і читаю дітям рукописи майбутніх книжок. Читаючи твір, спостерігаю за реакцією школярів: що їм подобається, що ні, які моменти не сприймають, чого не розуміють. Однак у цьому є складнощі: дитина уважно слухає перші 15 хвилин, потім відволікається, тому потрібно час від часу робити розминку, щоб вдалий текст не пройшов повз увагу.
СВІТОВЕ ВИЗНАННЯ
Традиційно наприкінці січня у селі Хомутинцях Калинівського району Вінницької області й у Калинівці проходять Дні Степана Руданського, одного із основоположників української гумористики, перекладача, громадського діяча, лікаря.
На святі гумору в Калинівці талановитому вітчизняному письменникові вручають Всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Степана Руданського. Цього року її отримав Євген Білоусов, твори якого неодноразово ставали переможцями й лауреатами всеукраїнських і міжнародних книжкових виставок і конкурсів.
— Євгене Васильовичу, якими нагородами пишаєтеся найбільше?
— Разом із премією Степана Руданського в мене 25 міжнародних і всеукраїнських нагород.
1998 року за створення книжкової серії “Минуле Криму для дітей в казках та легендах” — премія Автономної Республіки Крим; 2006-го за розвиток вітчизняної дитячої літератури, пропаганду української книжки присвоєно звання “заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим”; 2006 року отримав премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за створення повісті-казки про дитинство та юність Тараса Шевченка “Тарасове перо”.
Особливо пишаюся тим, що 2002-го отримав Міжнародний диплом IBBY премії імені Г.-Х. Андерсена за книжку “Оповідання про маленьку Копійку та велику Гривню”. Цю премію отримували лише двоє українців: 1973 р. Богдан Чалий за поему-казку “Барвінок і Весна” і 1979-го Всеволод Нестайко за книжку “Тореадори з Васюківки”. Великому другові українських дітей Всеволодові Нестайкові 30 січня виповнилося 80 років, та він продовжує радувати малечу позитивними героями.
ЦІКАВІ ВИПАДКИ З ТВОРЧОГО ДОСВІДУ
З-під пера Євгена Білоусова вийшли твори, “Лесина пісня”, серія “Славетні імена України”, “Степан Руданський — поет і лікар”, “Як віра Христа в землю нашу прийшла”. Список творів далеко не повний, адже натхненню Білоусова можна позаздрити. Робота вимагає постійного руху, мабуть, в автора є цікаві історії з власного досвіду.
— Які цікаві історії під час написання книжок можете згадати?
— З легкої руки вишивальниці Героя України Віри Роїк написав книжку про історію української вишивки “Чарівна голка Віри Роїк”. Ця жінка, якій скоро виповниться сто років, надзвичайно працьовита, в неї кілька сотень виставок в усьому світі.
Якось приїхав до неї додому в Сімферополь, ввечері одяг окуляри, а вона каже: “Євгене, що це ти начепив? Як тобі не соромно, дитино!” Бере голку і… вишиває без окулярів.
Цікава історія була з книжкою “Казка про чарівний якір та славетне місто Феодосію”. На її сторінках розповідаю про греків, що зупинилися біля красивих берегів. Подивилися: як чудово! Був у греків чарівний якір, який куди кинеш — з’явиться Богом дане місце. Закинули на берег — і виникла Феодосія (з грецької “богом дане”).
Екскурсоводи тепер подають цю казкову історію як давньогрецьку легенду. А кілька років тому мені зателефонував начальник порту і сказав: “Приїжджай, подивися на старовинний якір, який ми дістали з дна моря”. Приїхав — якір наче з мого оповідання, його пофарбували і поставили в дитячому садочку біля порту — тепер він як символ казки.
Цікаво створювалася книжка “Степан Руданський — поет і лікар”. Літо 2006 року провів у Хомутинцях, також об’їхав усі місця, де бував Руданський: Вінниччину, Кам’янець-Подільський, Ялту. Сів писати книжку — і розпочалися творчі муки. Допомогло мальовниче село Хомутинці — враження були настільки сильні, що книжка “пішла”.
КРИМ І УКРАЇНСЬКА МОВА
Євген Білоусов живе і працює у Феодосії, тому його книжки наповнюють теплими сонячними промінцями, ніжать лагідними морськими хвильками і бадьорять, як ранок на морі. Книжки пише рідною мовою, але чомусь ми сприймаємо слова “Крим” і “українська мова” як антоніми.
— Чи сприймають кримські діти книжки українською мовою?
— На жаль, у Криму майже немає української книжки. І найгірше те, що на брак книжок рідною мовою впливає не лише політична ситуація і діяльність проросійських організацій, а й самі покупці — вони не хочуть її купувати. Тому життя українськомовної книжки в Криму важке. Але я продовжую популяризувати її, зокрема з 2000 року працюю головою оргкомітету Всеукраїнського фестивалю української книги “Феодосія”, організовую “Дні Степана Руданського в Криму”, майстер-класи тощо.
ДИТЯЧІ КНИЖКИ В УКРАЇНІ
Євген Білоусов ще двадцятирічним написав першу книжку — літературознавчу розвідку “Аркадій Гайдар у Криму”. Відтоді не перестає писати, активно беручи участь у літературному житті України. Кому, як не Білоусову, відомо про проблеми дитячої книжки у країні?
— Як можете коротко охарактеризувати стан дитячої літератури в Україні?
— Держава не дбає про розвиток дитячої книжки. Я багато років керував секцією дитячої літератури Спілки письменників Криму, тому знаю про величезні труднощі авторів літератури для дітей, яких держава залишає напризволяще. Вони змушені власним коштом видавати книжки, розсилати їх до бібліотек тощо.
В Україні вигідніше займатися комерційною літературою: дитячі детективи, фентезі, книжки жахів. Коли буваю в Києві, обов’язково відвідую книжковий базар на Петрівці. Неприємно, що там замість хороших українських дитячих книжок — російські видання, які приваблюють покупців низькою ціною, гарним оформленням, високоякісним друком.
Проте ситуація з дитячою літературою в Росії ще гірша, ніж в Україні: у російські дитячі книжки проникає ненормативна лексика, заклики до вседозволеності, розбещеність.
КНИЖКИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Євген Білоусов, чиї книжки любить дітвора всієї України, не забуває і про дорослих — в його творчому доробку є кілька таких творів.
— Розкажіть про ваші книжки для дорослих.
— 90 % книжок — для дітей, але є й для дорослих. Одного разу, зацікавившись ефіроолійними культурами, з міністром охорони здоров’я Андрієм Кидаєвим написали книжку “Ароматерапія для кожної родини”.
Десять років тому, коли у Феодосії проходив чемпіонат світу з кікбоксингу серед молоді, я написав книжку про історію світового кікбоксингу “Сонце над рингом”.
Цього року виходить роман “Вожаті”, який написав разом із генеральним директором Міжнародного дитячого центру “Артек” Борисом Новожиловим. Розмірковуємо над тим, що відбувається з молодіжним національним рухом. Нічого з ним не відбувається, хоч в Україні були спроби розробити закон про молодіжний козацький рух, пропонували скаутські організації, зокрема “Пласт” тощо.
У “Вожатих” розроблено структуру молодіжної організації, яку названо “Молода Україна” і яка в чомусь успадковує форми групових об’єднань жовтенят, піонерів, комсомольців, але звернена до потреб сучасного виховання молодих українців.
ТВОРЧІ ПЛАНИ
Найкраще діяльність Євгена Білоусова демонструє народна мудрість: у розумної людини сто рук. І як письменникові вдається всюди встигати і — писати, писати, писати!
— Євгене Васильовичу, які книжки незабаром побачить малеча?
— Вважаю, що доки рука письменника тримає перо, треба писати. У творчих планах — створити сто книжок, потім трошки перепочити і… знову до справи. Нині у різних видавництвах України вийшло 45 моїх книжок для дітей, а за рік виходить не менше двох.
Зараз дописую книжку “Митридат Євпатор” — його ім’ям названо Євпаторію. Торік і позаторік об’їздив усю Україну — збирав матеріали для книжки про Агатангела Кримського, допомогли працівники Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України.
Працюю над книжкою “Айвазовський”, на написання якої мене надихнула несправедливість: у радянській енциклопедії прочитав, що Іван Айвазовський — “великий русский художник”. Книжка буде проілюстрована малюнками відомого українського мариніста.
Думаю, до весни закінчу підручник з історії Криму для шкіл “Історія Криму для дітей”, а до 18 травня — Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу — готую книжку “Амет-Хан Султан — льотчик з легенди”.
Спілкувалася
Наталія АНТОНЮК
