ОБ’ЄДНАВЧИЙ ФАКТОР УКРАЇНИ

Йосип РЕШКО

Нинішня президентська кампанія вкотре продемонструвала чіткий розкол України на дві частини. Фактично країна складається з двох ментально різних частин.
Ці дві частини сповідують фактично два протилежні світогляди. І в цьому немає нічого дивного, якщо врахувати фактор міграційних процесів. Саме східні та південні реґіони України прийняли в різні часи значну частину мігрантів з території, яка зраз належить Росії. Це було і заселення після масових депортацій, Голодомору, а також бажання та можливість переселитися в комфортніше середовище, наприклад, до Криму. Останнім здебільшого користувалися відставні військові, для яких це була своєрідна подяка за службу. Звідси і тяжіння цих реґіонів до Росії.
Центральні й особливо західні реґіони країни зорієнтовані на Європу. Тому, умовно кажучи, першу частину України можна назвати проросійською, а другу проєвропейською.
Поділ країни існував із перших днів проголошення Незалежності, хоч до 2004 року суттєвої ролі не відігравав.
Першим, хто вирішив скористатись різною ментальністю двох частин України, був Леонід Кучма. Саме завдяки його заграванню з проросійською частиною країни на мовному ґрунті на додачу до риторики про боротьбу з корупцією він і переміг Леоніда Кравчука, передовсім на сході та півдні. У подальшому Леонід Кучма неодноразово педалював мовну тематику і стосунки з Росією, поступово розширюючи рів між двома частинами, зокрема і 1999 року на президентських виборах. І саме за Леоніда Кучми стали використовувати (де явно, а де приховано) псевдоаргументи про утиски російськомовного населення та фактор індустріального сходу, який нібито годує іншу частину України, особливо західну.
Своїми “напрацюваннями” Леонід Кучма та його наступник Віктор Янукович вирішили скористатись під час президентської кампанії 2004 року. Всі добре пам’ятають ролики про Україну трьох сортів, які йшли під акомпанемент одного із совкових співаків, Сєверодонецьк та іншу маячню, яка виходила з реґіональних штабів. Показовим був і факт безпрецедентного шабашу навколо візиту на той час кандидата в президенти Віктора Ющенка до Донецька, який шокував весь цивілізований світ. Та це тоді не допомогло, і ставленик Леоніда Кучми так і не став президентом. Але ця брудна виборча кампанія ще більше поглибила розкол між двома частинами України.
Віктор Ющенко на посаді Президента зобов’язаний був докласти максимум зусиль для подолання цього розколу, але так нічого і не зробив. Стереотипи потрібно було делікатно і наполегливо ламати, а для цього в нього не знайшлося часу. Куди комфортніше було їздити за кордон, де йому аплодували стоячи, ніж крок за кроком розтоплювати лід ворожості, яку він відчував у реґіонах, де програв вибори, особливо в Донецькій, Луганській областях та АРК. Не притягли до відповідальності провокаторів, які втовкмачували в голови людей образ “трьох сортів”.
З огляду на той стан, у якому опинилась Україна, реванш Віктора Януковича цілком об’єктивний та матиме, без сумніву, позитив. Його прибічники матимуть змогу тверезо поглянути на ті події, які відбуватимуться в Україні. Немає сумніву, що не буде другої державної мови, як не буде процвітання в реґіонах. Криза ж бо нікуди не ділась, та й нові правителі прийшли не для наведення ладу.  Тому саме такий виходець із проросійської частини України остаточно протверезить прихильників, що відкриє їм шлях до пошуку інших орієнтирів розвитку країни. Якими будуть ці орієнтири і хто ними скористається — покаже час.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment