Деякі уроки президентських перегонів

Віталій Карпенко

Підбито офіційні підсумки фінального голосування. Зафіксована перемога очільника опозиції лідера Партії реґіонів Віктора Януковича, який визнаний Президентом України. За нього проголосувало 48,95 % людей, які прийшли до виборчих урн. Це десь третина від усього дорослого населення. Чинний прем’єр Юлія Тимошенко набрала 45,47 % голосів і заявила, що результатів виборів не визнає і відстоюватиме свою позицію в судах. Попри те, що численні зарубіжні й вітчизняні спостерігачі не побачили системних фальсифікацій і порушень законодавства та визнали вибори загалом чесними і прозорими. Проте межа між першим і другим місцем надто хистка — всього-на-всього 3,48 відсотка, — змінити результати на користь Тимошенко через суди навряд чи вдасться.
Тим не менше результати нинішніх перегонів виявилися досить несподіваними і драматичними.
По-перше, програв ще на початковому етапі Президент України Віктор Ющенко, який 2005 року мав надзвичайно високий рейтинг суспільної довіри — до 70 відсотків. Тому його результат — близько 6 % — можна вважати провалом. А він же, власне, перший справді український президент. Однак далося взнаки масове розчарування людей, викликане нереалізованими ідеалами Майдану, спадом економічного розвитку, зубожінням загальної маси населення, політичною кризою та гризнею на найвищих щаблях влади. При цьому чомусь забувалося, що внаслідок недолугих змін до Конституції президентські повноваження Віктора Ющенка були суттєво обмежені й віддані парламенту та виконавчій гілці влади, що перший рік він тяжко хворів через отруєння. Звичайно, це зовсім не реабілітує його за численні помилки, зокрема у кадровій, нагородній політиці, невмінні зрозуміти якості тих, хто складав його найближче оточення. І якось недооціненими залишилися його патріотична, глибоко українська позиція, відновлення історичної правди, зусилля щодо формування української нації, чіткий курс на європейську інтеграцію і чи не найголовніше — забезпечення більшої свободи слова. Мине час, і його згадуватиме Україна добрим словом.
По-друге, вперше в історії Незалежної України чинним буде Президент, який здобув підтримку менше половини громадян, що взяли участь у виборах. Це й дало підстави політологам стверджувати, що В. Янукович виграв, але не переміг, а через мізерне відставання Ю. Тимошенко від конкурента вважати, що вона програла, але перемогла.
По-третє, у фінал завдяки грошовим мішкам, хитромудрим політтехнологіям, купленим засобам масової комунікації, маніпуляціям суспільною свідомістю за допомогою тотальної брехні та популістських обіцянок завтрашнього раю вийшли лідери найбільших олігархічних угруповань, які вже по двічі очолювали уряди, та так і не показали обіцяних результатів. У країні через це наростали зневіра у справедливість і протестні настрої. Вони не набрали ще критичної маси, проте не залишилися непоміченими. Їх посилили обмеження конституційного права громадян брати участь у президентських змаганнях заставою у два з половиною мільйона гривень та зняття контролю за так званими виборчими фондами кандидатів. Зрозуміло, що у кого багато чесності, у того мало грошей. Щоб убезпечитися від цих настроїв і розтягти голоси, повисували так званих технічних кандидатів, не пожалівши внести від їхнього імені заставу, а то ще й заплатити за “роботу”. Серед них з’явився навіть один, який поміняв своє прізвище, демонстративно назвавшись Противсіхом.
По-четверте, повністю обдурити виборців не вдалося: у першому турі серед кандидатів вони шукали нові обличчя. Такими почасти виявилися Сергій Тігіпко та Арсеній Яценюк. Із 66,76 % виборців, які прийшли на дільниці (24 367 400 осіб), за них сумарно проголосували 20 відсотків, або майже 4,9 млн. Додаймо сюди 33,24 % тих, хто з різних причин не взяв участі в голосуванні, це — понад 12 млн осіб. Припустимо, що 2 млн із них не прийшли через певні об’єктивні обставини (хвороби, відрядження тощо), залишається 10 мільйонів тих, що свідомо проігнорували вибори, отже, протестних. Додаймо ще й тих 2,2 % (майже 550 тис.), які не підтримали жодного з кандидатів, і матимемо в сумі понад 14,5 млн осіб протестного електорату.
По-п’яте, у першому турі за Януковича проголосували 35,3 % (8,7 млн), за Тимошенко — 25 % (6,2 млн) осіб. Оце, власне, і є їхня крайня межа: адже у виборців тоді був вибір із 18 кандидатів, чим вони й скористались. Отже, близько 40 % голосували не за неї і не за нього, а, вважайте, проти обох. Разом з тими 10 млн, що не прийшли на дільниці з протестних мотивів, це означає, що половина дорослого населення не підтримала ні його, ні її.
По-шосте, при повторному голосуванні, всупереч його результатам, є підстави вважати що фактично рівень підтримки обох кандидатів не змінився. Адже симпатії виборців були продемонстровані ще у першому турі. І якщо значна частина тих, які голосували за інших кандидатів, у другому турі прийшли до виборчих урн, то віддали свої голоси за нього, щоб не пройшла вона. А ті, що поставили позначку напроти її прізвища, вважали, що голосують проти нього.
І хоч у фінальному турі взяло участь на 2,45 % виборців більше, це ще не факт, що всі вони свідомо проголосували за свого обранця,  швидше — проти його опонента.
І нарешті, по-сьоме, не підтримали жодного з кандидатів уже 4,36 % (1,1 млн осіб). У низці областей ця протестна хвиля досягала 5—6, а в столиці — всіх 8 відсотків. Тобто проти першого туру вдвічі зросла кількість людей, які відверто проголосували проти обох. А могло б їх бути від 20 до 30 відсотків. Якби не та дезінформаційна кампанія в засобах масової інформації, спрямована на те, щоб люди в жодному разі не голосували проти всіх.
На жаль, деякі київські націонал-демократи агітували за це на всіх перехрестях, бо, мовляв, це об’єктивно будуть голоси за Януковича, тож треба обирати менше зло, яким нібито є Тимошенко. До речі, впливова англійська газета “Файненшл таймс”, аналізуючи політичну ситуацію в Україні, дивувалася, як вийшло так, що після ганебних подій 2004 року Янукович затримався у великій політиці. І зробила сумний висновок, що українцям доведеться обирати менше зло, назвавши таким злом саме Януковича.
Так-от, відомі націонал-демократи, зокрема літератори, які ще перед першим туром роз’їжджали з Ющенком і без нього містами і селами, закликаючи голосувати саме за чинного Президента як найбільш українського, вже перед другим туром стали агітувати за Тимошенко, як за менше зло. Забувши, що той же Віктор Ющенко, вочевидь, небезпідставно назвав обох головних претендентів двома чоботами однієї пари.
На мій погляд, куди вищою і принциповішою у цій ситуації виявилася їхня колежанка по літературному цеху Оксана Забужко, яка під час одного з телевізійних ток-шоу зайняла чітку позицію, обґрунтувавши, чому голосуватиме проти обох претендентів. Вона навела доречні слова Івана Франка, що, підтримуючи менше зло, все одно голосуєш за зло і програєш. А голосування за будь-яке зло дуже далеке від норм моралі.
Найбільше, чого боялися і Янукович, і Тимошенко, — голосування проти обох. Адже що більше голосів, які не підтримують жодного з кандидатів, то нижчий буде рівень легітимності переможця. Адже хоч би хто посів президентське крісло, він мусить зважати на протестний електорат і робити відповідні поправки в політиці. Якщо виходити з висловлених припущень і вважати, що справжні настрої виборців точніше висловлені у першому, а не в другому турі, то тепер Президент обраний при підтримці якихось 18  відсотків зареєстрованих виборців.
Але саме ті, хто проголосував проти обох претендентів, висвітлили, скільки в Україні переконаних і послідовних патріотів, готових боротися за справедливість. Було б їх більше, вони б склали міцне національне ядро, яке розросталося б і ставало новою, істинно національно-патріотичною силою, що не піде на жодне угодовство. Це, погодьтеся, дуже важливо. Адже попереду ще місцеві, а, можливо, і дострокові парламентські, а там дивись і нові президентські вибори. Тож остерігаймося, щоб черговий раз не пошитися в дурні й не скотитися до угодовства, яке не має нічого спільного з утвердженням національної ідеї.
Повинна ж Україна, зрештою, хай і через двадцять років Незалежності, мати справді українську владу.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment