ДЖЕРЕЛО ЦІЛЮЩЕ

Частина перша

Продовження. Поч. ч. 1, 4, 6 за 2010 р.

Під час вживання маточного молочка врівноважується білково-сольовий склад крові, гемоглобіну, еритроцитів і всього життєобміну в тілі. У людей з підупалими силами, особливо в дітлахів, які погано розвиваються, у дівчаток, коли ніяк не видужаться груденята, а в хлопчиків — чоловічість, маточне молочко збадьорює всю життєдайність.
Розсмоктане маточне молочко тримати в роті до 10 хвилин, щоб воно ввібралося слизовою оболонкою просто в кров. Лікарі радять вживати за один прийом не більше 20 мг — значно поліпшує діяльність міокарда, судин, загалом роботу серця, зменшує ангінозні вияви, розширює кровоносні судини, лікує бронхіальну астму, знижує рівень холестерину в крові. Молочко бактерицидне, протимікробне, антирадіаційне, пригнічує розвиток пухлин, поліпшує пам’ять, посилює імунітет, врівноважує центральну нервову систему, підвищує працездатність. Лікарський припис — по 10 мг двічі на день. Проте пасічники радять: протягом тижня в найвищий ройовий час висмоктувати натщесерце по маточнику, а це 240—250 мг високогормонального знадіб’я. Випробувавши на собі народний досвід, до нього схиляюся більш, бо довго зберігати маточне молочко — марудна справа. Але цілком доступна кожному пасічникові. Роблять це так: впорскнути в аптечний флакончик пеніциліну дистильовану воду, розчин вибрати шприцом. Флакон заповнити маточним молочком. Зберігати в холодильнику. Молочко можна й законсервувати медом: 1:10. Кришку посудини закапати воском й одразу ж — у холодильник.
— Ну, мед — медом. На самому меду далеко не поїдеш! Ось Гарасим Митрович дав мені аїру. Настояв його на медку, і вже сила в ногах знову прибуває. Крім того — лопаточки взимку до кулешику підкидати, — розцвів дід Малюк.
— А ти часом ще й сокиру, як той козарлюга, туди не кладеш? — залився циганським сміхом дід Гусло.
— І не “га-га”, — махає рукою дід Малюк. — Ти хоч багато чим й хвалишся, хоч ми з тобою на гречці в шістдесят другому разом стояли, а лопаточок і не бачив! А вони ж, як сечовик перекриває, — найперша поміч. Та й сили мужчині повертають.
Лопаточки, або ж талабан лікарський Thiaspi arvense, на перший погляд непримітні, нагадують грицики: бо з цієї ж родини рослина, проте плід не трикутний, це — лопаточка з круглим зернятком усередині. І цими лопаточками тоненьке стебельце, інколи й гіллясте, знизу й доверху всіяне. Як розітрете зелену рослину — почуєте різкий запах часнику — талабан, тому й часничником ще звуть. Полюбляє ця рослина оброблені ґрунти, посіви зернових, буряків. Розкошує на огріхах, де сівалка не вхопила ґрунт. З недавнього часу, розвівши собі невеличку грядочку цієї справді богатирської рослини, влітку я підкришую його до салату. О цій порі й збирають рослину — з корінням. Сушать у добре провітрюваному приміщенні, додають до зимових страв як вітамінний засіб.
Проте для лікування простатиту, імпотенції, цукрового діабету сільські знахарі радять збирати рослину, коли вона вже викинула лопаточку й чітко окреслила зернятко.
Не відчинятиму відчинені ворота… Ось як характеризує це дивовижне зілля поважна енциклопедія “Лікарські рослини” за редакцією академіка А. М. Гродзінського (Київ: “Олімп”, 1992 р., ст. 1125): “Препарати з трави талабану польового мають кровоспинну, сечогінну, потогінну, відхаркуючу, в’яжучу, антимікробну, протизапальну, ранозаживляючу властивості. Насіння проявляє тонізуючу, стимулюючу та зміцнюючу дії. Використовується талабан польовий лише в народній медицині: настій трави — при захворюваннях яєчників і ракові матки, для виведення токсичних речовин потом, лікування стенокардії, жовтяниці, віспи й скарлатини, як засіб, що знижує кислотність шлункового соку, збуджує і стимулює статеву функцію у чоловіків, прискорює і активізує менструативний цикл у жінок. Насіння талабану польового народна медицина рекомендує при гіпертонії, атеросклерозі, міокардиті, запорі, цукровому діабеті, для стимуляції статевої функції у чоловіків. Молоді, розтерті розеткові листки талабану польового — як у чистому вигляді, так і в суміші з іншими рослинами, використовують для приготування вітамінних салатів, м’ясних юшок, борщів, окрошок, соусів тощо”.
Беруть півтори ложки трави, настоюють у 200 мл окропу в закритій посудині чотири години. П’ють по 4—5 ложок на день. Порошок з листочків і насіння вживають по 0,3 грама чотири рази на день.
То, виявляється, я значно завищую припис, кидаючи сухих стручечків-лопаточок добру ложку до перших страв. Адже ця рослина, особливо її зерно, надзвичайно багаті на вітамін С, яким зловживати не варт. Проте зворотної дії щось не відчуваю — навпаки.
Батько не раз напівжартома наголошували своїм годкам, що отой кхм — це друге серце чоловіка. “Як він б’ється — так тобі й живеться!” Я б мовив по-сучасному: “Це — барометр життєдіяльності всього організму, головний показник його здоров’я!”
Якщо вас не тягне всміхнутися привабливій колезі, не тьохкає серце вслід молоденьким дівочим жижечкам, якщо ви почали помічати в дружині лише мінуси — бийте на сполох. Найперш критично гляньте на себе: цигарка в руці, а частенько й чарчина, нелади в роботі, нервозність життя, суцільний негатив з екрана телевізора. До того ж, погане харчування, брак вітамінів і мікроелементів у їжі, натомість — захоплення штучними низькопробними продуктами. Як наслідок — відсутність наслідку. А відтак нервозність у сім’ї, взаємні звинувачення.
Досвід збереження чоловічої злюбної сили вважався дорогоцінним і передавався волхвами з покоління в покоління як найсокровенніше. Зрозуміло, по християнізації Русі носіїв вітчизняних сакральних знань церковна машина жорстоко винищувала. “В лето 6735 (1117) сожгоша волхвов 4-творяху их потвори деюще. І сожгоша их на Ярославовом дворе”. (Б. А. Рыбаков “Язычество древней Руси”. Москва: “Наука”, 1987). Дивовижно, але частина цих неповторних, врівні з тибетськими, надбань дійшла до сьогодні. Мотайте ж цінні вісті на козацький вус. Коли ж немає — заведіть вуса, вони, виявляється, теж позитивно впливають на статевий дуж.
У жодному довіднику з фітотерапії ви не прочитаєте, що глід криваво-червоний Grataegus L лікує підупалу злюбну силу. Проте це так. Коли починалася гризота в сім’ї, батько радили саме квіти цієї дивовижної рослини. Збирати їх найдоцільніше рано-вранці, коли в білосніжному гроні ще кілька нерозквітлих пуп’яночків, разом з приквітковими трохи клейкими листочками. Вони теж цілющі в цей час, збагачені вітаміном С. Сушать їх швидко, на добре провітрюваному горищі, бажано накривши марлею.
Беруть столову ложку з верхом суміші квіток глоду криваво-червоного (10 г), собачої кропиви (20 г), золототисячника (10 г), листя (коріння) ожини (25 г), сухоцвіту болотяного (15 г), заливають 250 мл окропу, настоюють дві години вкутаним. П’ють по склянці тричі на день при дратівливості, істеричних нападах, жіночому в’яненні.
Даю ще й випробуваний давній спосіб приготування знадіб’я, що має ще цілющіші властивості. До цвітіння глоду запасіться літром меду. Нарвіть трилітровий слоїк квіту з листочками. Попередньо на дві-три години поставте мед у теплу воду, щоб став теклим, а тоді залийте ним квіти. Добре ущільніть кришку й переверніть посудину. Бажано прокапати воском. Через добу-дві слоїк ставлять як звичайно, обмотавши чорною тканиною. За двадцять один день настоювання перевертають тричі. Дивовижно, але квіти навіть кольору й первозданного запаху не змінюють: такі ж білосніжні, з рожевими тичинками. Усі властивості цілющі збережуться повністю. Яке то диво взимку — отой аромат з дружиною в злагоді пити. Або ж натщесерце тої настоянки медової чайну ложечку під язик. І перед сном. За два тижні глодолікування відчуєте значне поліпшення роботи серця, зменшиться збудливість нервової системи, впаде надто високий тиск, а відповідно підніметься… настрій. Ось тоді й настане відповідальний час для посилення чоловічої злюбної сили.
Напевно, ще з часів Трипільсько-арійської культури прийшов до нас цей найпростіший припис. Ріпу потрібно напарювати в молоці до двох годин на слабенькому вогні чи в духовці. І щодня протягом місяця випивати цей літр цілющого молока, заїдаючи овочем тим, підсолодженим медом.
Моя рукописна “Енциклопедія-волховник” у розділі “Еліксир безсмертя” починається, здавалось би, таким простецьким, колись почутим від батькового приятеля діда Михайла (Шевченка) з хутірця Смолового, приписом, схожим на попередній. “Щоб гнало парубочі мислі по всім тілу, ти повинен на ніч випивати, з обід нічого не ївши, літер молока, в якому парився дебелий корінь петрушки. Краще б в козячому. І сечовик це чистить, й нирки, й голову просвітлює!”
Від себе додам: судини звільняє від накипу, бо ж петрушка — то коштовність, що під ногами, дає добрий лікувальний наслідок при набряках серцевого походження, запальних явищах у сечовому міхурі, простаті, розчиняє камені, поліпшує травлення. Як сира, так і в молоці парена, вона цінна молодим мамам, бо значно збільшує кількість молока, припиняє післяпологові кровотечі. Тут, звичайно, в поміч іде й кропива, родовик, полин-чорнобильник. А літнім людям — знижує рівень холестерину в крові, відновлює сили, розсмоктує закупорки в мозкові. За батьковим висловом: “Провітрює все тіло”. А відтак — позитивно впливає і на потенцію.
Як тільки приходить осінь, по оранці зацвітає свиріпа, Barbarea vuigaric. Так! Отой хрестоцвітний бур’янець, тож кваптеся тиждень-другий поласувати її ніжним листом та суцвіттями. Смак — точнісінько, як у весняної редиски. І… має неперевершену збуджувальну дію, значно поліпшує процес сім’ятворення. Тож той, хто в похилих літах хоче себе ощасливити дитям, хай смакує тричі на день салатик свиріповий зі сметанкою.
Можна навіть узимку порадувати себе ніжними паросточками рослини. Її насіння, якого на токах в пору збирання зернових — хоч у лантух греби, висівають у чистий посуд на кілька шарів вогкої марлі. Щоденно, протягом десятидення, підливають дещицю водички. Ставлять, де тепло й світло. Свиріпа дуже швидко викидає паросточки, які скоро зеленіють, набираючи чимдалі сили, щоб потім передати її вам. Яка до неї приправа — ваша справа. Народна медицина успішно застосовує її не тільки для поліпшення життєдіяльності яру (сперми), а й для одужання після інсульту, запобігання епілепсії. Рослина з цими недугами справляється успішно, розчиняючи закупорки в мозкових судинах, розширюючи їх. Хоч це теми й не стосується, але…
Аби оздоровитися, збирають свиріпу — всю рослину з коренем — під час цвітіння. Пропускають через м’ясорубку, відтискають сік. Вживають по 2—3 столові ложки тричі на день на неповний шлунок (ранком натщесерце). Сік ліпше розчинити в склянці перевареної води, додавши ледь меду. Курс лікування — два тижні. Восени й напровесні, щороку — обов’язково. Раджу соком свиріпи запастися заздалегідь, законсервувавши його 1:1 міцною горілкою. Це щоб збадьорити себе взимку. Але діди-знахарі радять для запобігання інсульту вживати лише свіжий сік рослини.
О діди! Та всі вони ось — переді мною, як мальовані. Веселість горою. Коли ще ті розумні німчики відкриють, що сміх перетворюється на п’янкий морфін, а мої діди прекрасно це знають: сміх, радість — найявніші еліксири довголіття, якщо не безсмертя. Тепер ні історій таких немає, ні анекдотів, що запам’ятались на все життя, чистих за своєю наївністю, життєствердних. “А значить, — возводять правицю дід Ониня, — як у вас ото з Охтимом, так і в нас домовлено було в сватачів. Молодий і штовхає товариша: “Устань, Мусій, на той насів!” Так молода мало на шию такій знахідці не кинулась”. Та матінка своїм строгим, вибачте, мамо, аж піснуватим ликом, неначе водою на полум’я: “Що, уже джмелів уловили?!”

Далі буде.
_______________
Від редакції: стиль і правопис автора зберігаємо.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment