РАДІО ПОТРЕБУЄ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ

Степан БОЙКО,
просвітянин,
м. Івано-Франківськ

Не секрет, що за радянських часів державне радіомовлення через дротову мережу було інструментом виховання людей у дусі покори ладові. Не та нині ідеологія, а обладнання радіовузлів впродовж останніх десятиліть, не кажучи уже про десятки тисяч кілометрів поіржавілих дротів у сільській місцевості, зносилося на 90 відсотків.
Доводиться істотно дотувати експлуатаційні витрати. На Івано-Франківщині до 1991 року ця сума сягала щороку до 1,5—2,0 млн радянських рублів. Нині у нас експлуатується 36 радіовузлів, які за відсутності дотацій працюють на межі можливості. Бракує коштів на забезпечення нормального транслювання столичних і місцевих радіопрограм. 95 % кабелів (11 тисяч кілометрів) давно відслужили своє, а число радіоточок зменшилось на 150 тисяч у містах і майже на 200 тисяч у селах.
У заможних державах завдяки скловолокнистим кабелям кожен офіс чи житлове приміщення має до ста пар виводів на радіо, телебачення, електронний зв’язок тощо. У нас (хоч віднедавна ситуація поліпшується), на жаль, до цього ще далеко. А ось щодо запровадження ефірного радіо замість дротового в області зроблено чимало. Запрацювали кілька передавачів, забезпечуючи трансляцію Першого та Другого каналів Українського радіо на майже 80 % території краю, що сприяло поліпшенню поінформованості населення.
Здавалося б, викидай старий гучномовець та купуй досконаліший приймач. Випуск цієї продукції з різними джерелами живлення вартістю до 50 гривень свого часу налагодило місцеве виробниче об’єднання “Карпати”. Було реалізовано понад 100 тисяч приймачів. Можна, звичайно, і більше, кращої якості, водночас істотно  дешевших. Правда, на цьому підприємстві було розроблено поліпшений зразок виробу на новій елементній базі, що не поступається зарубіжним аналогам, однак його відпускна ціна сягнула  100 гривень, і масового попиту на нього не було і не могло бути. Китайські, корейські радіоприймачі по 30 гривень заполонили ринок, дарма що  термін їхньої служби набагато коротший, ніж  наших. Якби уряд дав дотації цьому підприємству на початках, то “Карпати” не згорнули б  виробництва і  не перепрофілювались.
Сьогодні  архіважлива проблема — збереження за Україною встановлених свого часу відповідними міжнародними інституціями національних радіочастот.
Нині чимало краян, на жаль, внаслідок кризи позбавлені періодичних видань, не мають телевізорів, тому радіо для них стало єдиним доступним джерелом інформації. Майбутнє за ефірним, у кілька разів дешевшим радіо. Потрібна чітка державна програма розвитку національного радіомовлення — від забезпечення роботи передавальних центрів до створення вітчизняного масового дешевого радіоприймача. Інакше в ефірі буде засилля сусідів та комерційних структур, як уже сталося з друкованою продукцією, що витіснила на рідній землі українське слово в багатьох реґіонах.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment