ТАКИЙ ПОТРІБНИЙ «НЕФОРМАТ», або ДЕЩО ПРО ПРОГРАМУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПОРЯТУНКУ

Зазвичай на телеканалах серед “неформату” нині — українська пісня, українська історія, освітні передачі на кшталт серії “Невідома Україна”, які показують десь отак між другими й третіми півнями. Хоч скільки билася Нацрада з власниками телеканалів, а потрібні для виховання патріотизму серед підростаючого покоління передачі до прайм-тайму не потрапляють. А коли вже й потрапили, то тримаються там до чергової зміни керівництва каналу й намагання вкотре й на наших теренах винайти велосипед. Професійним програмам на цих далеких від патріотизму каналах втриматися надзвичайно важко — і не побажання глядачів тому причиною, бо не вони є замовниками продукту, яким їх примусово годують.
Нині чимало нарікань на якість телевізійних програм — і, як правило, вони небезпідставні. Насамперед через те, що орієнтуються розробники (й епігони) телепроектів на низькопробні зарубіжні зразки. У нас вистачає на телеекранах попси й “мила”, а розмови про створення суспільного мовлення чи переорієнтацію хоч би одного каналу на соціально спрямовані передачі так ними й лишаються. Як правило, всі починання на державному рівні, зокрема, й парламентські слухання з цього питання, впираються у заяви, що “соціалка” некомерційна, отож і потребує чималих грошей. А їх, мовляв, немає. Та чи будуть за такого підходу, коли душі людей нівечать чужими нам цінностями?
Власне, не зупинятимемося тут на жорсткій порнографії, перегляд якої сьогодні доступний кожному школяреві, чи вихованні сімейних цінностей на прикладі підкреслено хамуватих героїв на зразок Букіних і компанії, що заполонили наші телеекрани саме в прайм-тайм. Чи не найпопулярніші нині ток-шоу — політичні, судові, побутові, зазвичай постановочні, спрямовані на зомбування нашої свідомості. Вигідно вирізняється серед цього телепотоку соціальне шоу вітчизняного виробництва — “Ключовий момент”.
Цей оригінальний проект (автор ідеї Галина Храпко, ведуча Наталя Сумська) поєднує комерційну й соціальну тематику, він зроблений на високому професійному рівні. За понад шість років існування (а стартував проект 2003 року саме на Покрову) програма виросла до загальнонаціонального масштабу. Нині цей українськомовний проект телеканалу “Інтер” має стабільну аудиторію в нашій країні та за її межами. Понад 900 програм випустив творчий колектив, допоміг порозумітися майже одинадцяти тисячам людей.
Ідея ток-шоу “Ключовий момент” — проста людина, яка завітала до студії, на очах у глядачів пробує порозумітися з іншою людиною й приймає рішення, чи в змозі вона прибрати стіну, яка їх розділяє. Важливо, що всі герої — реальні люди. Але окрім суто практичної, а не лише психологічної  допомоги всім, хто звертається до програми, маємо й соціальний ефект. Кожен із глядачів може уявити себе на місці героїв і “програти”, переглянути власне життя. Проект надзвичайно емоційний, отож ефектний. Програма стала народною, недарма її в різних ЗМІ називають соціально-психологічною допомогою національного масштабу. Звичайно, неабияку роль в піднесенні рейтингу програми зіграла його незмінна ведуча з 2003 року — Наталя Сумська, народна артистка України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, Премії Кабінету Міністрів імені Лесі Українки, нагороджена орденами Святого Миколая за примноження добра на Землі та Варвари Великомучениці.
Ще в пам’яті часи, коли ця програма виходила п’ять разів на тиждень і в зручний для перегляду час. На жаль, і “Ключовий момент” потрапив до “неформату”, його, дезорієнтуючи глядача, почали переміщати програмною сіткою (він виходив і ввечері, й удень, і вранці), скоротили кількість виходів протягом тижня. Тепер прихильники цієї програми можуть насолоджуватися “Ключовим моментом” лише двічі на тиждень… перед світанком. Подейкують, що незабаром проект зовсім знімуть з ефіру.
Одразу зазначимо: коли йдеться про Програму національного порятунку, то, звісно, одним телепроектом, хоч яким вартісним він був би, обмежитися не можна. І все ж, за неможливості осягнути неосяжне, треба говорити про тенденцію в нашому культурному просторі на прикладі телебачення й окремих проектів, які чи то просуваються на каналах, а чи знімаються, мандрують сіткою, допоки й не надають їм ефірний час тоді, коли навіть найбільші прихильники програми вмощуються спати. Чи не знущанням виявляються в останньому випадку розмови про падіння рейтингів, неформат того чи іншого проекту?
Коли ж зникне стіна непорозуміння між телевиробниками й глядачами?

Володимир Базилевський, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;
Богдан Бенюк, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;
Віктор Баранов, секретар ради Національної спілки письменників України;
Любов Голота, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;
Григорій Гусейнов, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;
Анатолій Дімаров, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;
Павло Мовчан, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка;
Михайло Слабошпицький, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment