«РЯТУЙТЕ ВІД РЕКЛАМИ!»

“Добрий день, пане Петре. Я читачка тижневика “Слово Просвіти” Марія Петрівна. Мені подобається Ваш стиль, Ваші теми, я навіть почала довіряти Вам. Але раптом у ч. 5 за 4 лютого 2010 року читаю у Вашій передовиці про “наведення порядку в рекламі”. Якого порядку? Хто захистить від “такого порядку” читачів, глядачів, слухачів? Якщо у читачів є вибір, що передплачувати, купувати, то в глядачів і слухачів цього вибору нема. Що можна сказати про “чужі” телеканали, коли власний — Перший Національний — “крутить” рекламу про іноземні вироби? А що рекламують на Національному радіо? І скільки?
Так сталося, що поруч із нами замешкали турки-месхетинці — спочатку як біженці, а тепер як громадяни України, які розмовляють тюркською мовою, слухають рідномовну музику і все це — дуже голосно. Особливо в теплу пору року, коли пораєшся у дворі або на городі, почуваєшся, наче біженець. Вмикаю голосно радіоприймач, щоб зовсім не занепасти духом, а з радіо: “Мільйони українців хворі на псоріаз, екзему.” І далі: “Радикуліт, глаукома, мастопатія, нерухомі суглоби, серцеві напади, пухлини, головні болі”… Цю рекламу озвучують щодня кілька разів. Складається враження, що ще багато здорових українців ніяк не хочуть хворіти і треба обов’язково їх умовити.
А хто нас вилікує від реклами? Скільки відсотків ефірного часу можна використовувати для подачі реклами? Який закон може захистити від засилля реклами в пресі, на телебаченні, радіо? Коли радіопередачі змінять песимістично-депресивний характер на більш-менш оптимістично-гумористичний, щоб, наприклад, люди з вадами зору, які не читають, не дивляться, а тільки слухають, змогли відпочити душею? Де подівся філософський гумор Сковороди, Остапа Вишні, Глазового? Хіба нема молодих гумористів? Де передачі для молоді? Наші діти слухають зеківський шансон, “Русское” радіо, “Європа плюс”. Скільки ж можна зневажати громадян, перериваючи передачі рекламами? Ще можна зрозуміти комерційні теле- і радіоканали. Але це ж національні?! Де ж той порядок, про який Ви, пане Петре, пишете?
Якщо Ваша ласка і змога дати відповідь через газету, будемо вдячні. Бо дуже цікавить, де шукати захисту від безбожного зомбування.

З повагою читачі “Слова Просвіти”. м. Слов’янськ
Донецької області”.

КОМЕНТАР ДО ЗНЕРВОВАНОГО ЛИСТА

Петро АНТОНЕНКО

Передусім дякую читачам Донеччини за увагу до нашої газети. Очевидно, що авторці листа допекли деякі реалії нашого життя. Інакше вона спокійніше поставилася б до кількох слів з моєї публікації, адже я жодним чином не стверджував, що вже є порядок у згаданій справі, а сказав, що для цього зроблено деякі кроки. Ідеться про публікацію “Нещасні” російськомовні зросійщеної України”. В ній я заперечував деяким представникам Партії реґіонів, які твердять про утиски російськомовного населення і російської мови в Україні, а під прикриттям цього прагнуть продовжувати повзуче зросійщення і не допускати утвердження справжньої державності української мови. На балачки реґіоналів про якісь десятки нормативних актів, спрямованих начебто на утиски російської мови, я просто нагадав, “що в останні роки нарешті прийнято ряд законів, постанов, указів, якими унормовано державний статус української мови”. Зокрема й щодо “наведення порядку в рекламі”.
Чи треба доводити, що в нас, на жаль, досі живе радянська традиція, коли між законами, постановами, деклараціями і їхнім виконанням, життєвими реаліями — чимала відстань. І треба ще поборотися, щоб задеклароване стало реальністю. Та невже з цього випливає, що слід було зовсім не ухвалювати цих документів? До речі, саме стосовно реклами, принаймні на радіо і телебаченні, у мовному плані ситуація більш-менш нормальна, на відміну від інших сфер суспільного життя.
Але, схоже, нашу читачку турбує не тільки мовне питання в рекламі, а її зміст і кількість. Авторка цілком має рацію щодо реклами ліків і так званого лікування. Адже це мимоволі підштовхує до самолікування, яке завжди засуджувала медицина. Не застереже від самолікування і маскування реклами під начебто медичні поради лікарів. Оті програми на кшталт “Ваше здоров’я” починаються начебто з порад, які дає лікар (до речі, часто доволі підозрілих “клінік” чи “академій”), а завершується закликом цього лікаря вживати рекламоване.
Засилля такої медичної реклами — в руслі тривожного суспільного явища: замість оздоровлення у нас пропонують лише лікування хворих, яких, звісно, треба лікувати, але краще не доводити до цього. І невипадково у нас цієї реклами стільки, як і аптек — на кожному кроці, як тисяч різновидів ліків, якими завалені ці аптеки. Це ціла індустрія, частка якої — реклама. Тому цілком умотивовано дедалі частіше лунають пропозиції різко обмежити, якщо зовсім не припинити цю рекламу в ЗМІ.
Що стосується засилля реклами, про яке пише читачка, то маємо ще одне типове явище — спотворення. Ненормальне застосування спотворює цілком нормальне явище — рекламу, яку справедливо називають рушієм торгівлі, економіки. У наших законах, інших актах кількість реклами унормовано. Наприклад, у документах про державну реєстрацію газети, якщо це звичайне, а не рекламне видання, вказано кількість реклами, яку можна розміщувати.
Безумовно, є проблема щодо радіо й телебачення. Якщо рекламу в газеті можна просто пропустити, байдуже перегорнути цілі рекламні сторінки, з телебаченням гірше. Реклама тут спотворює сприйняття телепередачі, нервує глядачів. Особливо ненормальне явище — рекламні вставки в художні твори — фільми, вистави. Ще в незліченних серіалах це менше ріже око, а ось розривання рекламою справжніх художніх творів, як на мене, неприпустиме.
Зрозуміло, що за рекламою стоять колосальні прибутки, які й дають змогу розвивати мас-медіа, наприклад телебачення. Але невже задля того, щоб плодити десятки нових телеканалів, варто виходити за межі здорового глузду? Для порівняння: у Польщі не вставляють рекламу посеред фільмів. Принаймні на загальнонаціональних каналах, які я дивився, перебуваючи в цій країні.
Поділяю стурбованість читачки і щодо занадто песимістично-депресивного мовлення щодо браку гарних передач для молоді й щодо відсутності українського гумору, який замінено засиллям убогих сатирично-гумористичних шоу. Такі вже вони, наші засоби масової інформації. Але такими не повинні бути. І наша газета не раз порушувала ці проблеми й порушуватиме далі, разом із вами, шановні читачі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment