АКОРДИ КИЄВА

Вона раптово доторкнеться до змерзлого серця, зігріє почервонілі від морозу щічки, залишить усмішку на обличчі. Ще б пак, прийшла весна! Вдихнувши свіже весняне повітря, хочеться співати. Щебече серце, а музика… А музику подарують вуличні музиканти, які стрепенулися від зимової сплячки і помалу виходять із підземних переходів на вулиці, щоб радувати перехожих. Гітари, акордеони, скрипки, балалайки, баяни, саксофони, бандури створюють весняні акорди міста.

Наталія АНТОНЮК
Фото автора

Якось, проводячи родичам із Криму екскурсію містом, моя двоюрідна сестра сказала: “Гарно тут, у Києві, але музика акордеоністів у переходах на станціях метро створює враження, наче ми не в українській столиці, а в Парижі”.
Чому саме в столиці Франції? Бо київським акордеоністам вдалося створити романтичну атмосферу, передати палітру ніжних і пристрасних почуттів. Музика акордеоністів у переходах, як дорогі французькі парфуми, тягнеться довгим шлейфом, зачаровуючи всіх навкруги.
Вуличних музикантів можна назвати відтворювачами музичної моди, адже вони тонко вловлюють тенденції у музиці й реагують на суспільні вподобання. Що бажаєте? Вічно популярну класику, а може, запальний гітарний рок, українські народні пісні чи російський шансон, імпровізаційний джаз або сучасну поп-музику? Обирайте: вуличні музики вміють усе.
Пам’ятаю, як колись у вагонах метро хлопчик на баяні грав надзвичайно популярну мелодію із кінофільму “Бумер”. У старенькому пакеті видзвонювали монети і шурхотіли купюри — малому бешкетнику вдалося вловити масові настрої.
Цікаво, що музика вуличних музик рідко залишає байдужим: вона або викликає роздратування, коли фальшиві ноти відчувають навіть ті, кому ведмідь на вухо наступив, або захоплення, коли повз майстерного виконавця гріх пройти, не послухавши його хоч кілька хвилин.
Вуличні музики грають у підземних переходах, у вагонах і на п’ятачках між ескалаторами станцій метро, східцях тощо. Але найбільше вони люблять центр Києва, де збираються навесні. Ще б пак, на Хрещатику серед великої кількості перехожих — і любителі мистецтва, і щедрі іноземці, й співчутливі бабусі.
Попри позитивний настрій, вуличні музики неохоче спілкуються з представниками преси. “Маю гіркий досвід спілкування з журналістами, які люблять усе перекрутити”, — розповідає акордеоніст Валерій, що грає у переході на Майдані Незалежності. Навідріз відмовився спілкуватися з пресою і веселий акордеоніст Тимофій, що грає між двома ескалаторами на станції “Арсенальна”: “Інтерв’ю не даю, бо через журналістів у мене вже були проблеми із начальством метрополітену”.
Інші вуличні музики налаштовані позитивно. Юний скрипаль Назар у переході на станції “Університет” охоче поділився особливостями свого заняття: “Уже рік граю у цьому переході й на “Арсенальній”. Навчався грати на скрипці у Київській середній музичній школі-інтернаті імені М. В. Лисенка, тепер виступаю з класичним репертуаром у переході. Окрім тренування, це гарний заробіток — зранку за годину можна заробити двісті-триста гривень, а за день — до шестисот”.
У правдивості його слів можна переконатися, зазирнувши у футляр з-під скрипки, у якому дно рясно всіяне п’ятірками і десятками. Люблять кияни скрипалів!
А ще жителям міста і гостям столиці подобається народна пісня. У переході на Майдані Незалежності лунає тужлива мелодія бандуриста, біля якого зупиняються люди…
“Я на Майдані біля бандуриста, підходь, послухаєш”, — каже по телефону хлопець, зачаровано розглядаючи, як бандурист неквапливо перебирає струни бандури.
Бандурист Остап розповідає: “Я з Ялти, де маю багато шанувальників у курортний сезон, а у холодну пору року там немає для кого грати. Тому щозими граю у переході на Майдані Незалежності, навесні — на вулицях Хрещатика, а щоліта — в Ялті та інших містах України.
Моя бандура зроблена на Чернігівській фабриці музичних інструментів ім. Павла Постишева, яку приватизували “круті”. Нині вона вже й за кордоном знана. Із якісної української деревини на фабриці виготовляють і продають за кордон для багатих замовників… труни”.
На цій песимістичній ноті Остап узяв бандуру до рук і заспівав “Їхав козак за Дунай”. У репертуарі бандуриста — 160 пісень.
До речі, жінки також активно виступають на вулицях: запам’яталася бандуристка у переході на Майдані Незалежності, музика якої створює конкуренцію Остапові, молода скрипалька на Хрещатику, а ще — пенсіонерка у переході між станціями “Хрещатик” і “Майдан Незалежності”, яка виконує “Аве Марія”.
Побутує стереотип, що вуличний музикант — жебрак. Однак це неправда, серед них є і студенти музичних училищ, що відточують майстерність у підземних переходах з гарною акустикою, і люди, для яких музика — хобі, й просто хлопці-екстремали, що заробляють на пляшку пива.
Вуличний музика — передусім сміливець, який поборов страх і сором, вийшов на вулицю і подарував перехожим музику. А це вже маленька перемога над комплексами. Так чи інак, вуличний музика вірить у те, що його мистецтво заслуговує на увагу, хоч він і не завжди у цьому зізнається.
Багато хто мріє про славу і визнання, бажаючи повторити долю всесвітньо відомого українського акордеоніста Ігоря Завадського, який спочатку грав у переході на Майдані Незалежності, а потім потрапив на концертні сцени.
Україні варто перейняти політику західних країн. Там на будь-який вид діяльності, зокрема і на вуличне музикування, потрібна ліцензія. Дуже корисна практика, яка не лише дисциплінує вуличних музик, а й захищає вуха жителів від какофонії. Однак київська міська влада і без того має багато клопотів: закриває популярний магазин на Хрещатику “Ноти”, пресує видавництво “Музична Україна”…
Вуличний музика… Про що він думає, яка його доля? Зупинившись на мить, слухаєш мелодію і розумієш, що саме він задає мінорні й мажорні настрої, підтримує тональність міста… Весна — найкращий час, щоб почути музику!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment