ЧИ СПРАВДИЛИ МИ ЗАПОВІТ?

Цими днями проходять акції біля пам’ятників Тарасу Шевченкові по всій Україні. Комусь довелося там виступити, комусь ні. Але кожному є що сказати. Своїми думками поділилися наші читачі.

Дмитро ЧЕРЕДНИЧЕНКО, поет, прозаїк, перекладач:
Але ж тремтіть —
ось прийде він
і всіх спитає,
чи справдили ми заповіт.

Наталя ШУМИЛО, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України:
Людина, яка обстоює високі загальнолюдські ідеали та національну ідею, не має громадянського права “спіткнутися” жодного разу: допуститися зради, крадіжки, брутальності, лінькуватості, дріб’язковості, обмеженості, пихатості, бо компрометує не тільки себе, а звання інтелігента загалом. У час національних змагань та моральної деградації суспільства такі азбучні істини набувають особливої актуальності. Згадаймо Михайла Драгоманова, який закликав до великих справ братися з чистим сумлінням.

Ніна ГОРИК, поетеса, голова Волинської організації НСПУ:
Я чую тривожних
шляхів перехруст,
І слово пекельне
зривається з уст:
На вольній Украйні
в новітні часи,
Наш Боже, Тараса
Шевченка спаси!
Спаси його ще раз —
від фальші й гримас,
Від сорому й болю
за кожного з нас.

Сергій БІЛОКІНЬ, доктор історичних наук, академік АН вищої школи України
Тарасе Григоровичу, важко розмовляти, наші епохи такі різні.
Ми потрапили до такої, коли зверху опинилися не феодали всіх калібрів, а “грядущі хами”, яких передбачив Мережковський, сиріч пахани. Ви протистояли феодалам, але в їхньому середовищі творилась висока маєткова культура. Портрети, які Ви писали для заробітку, теж стали вкладкою до неї. Теперішні не знають, що це таке.
Наші епохи відмінні, мабуть, в усьому. Ви писали про загальний гніт і різні шляхи виходу з нього, передусім, гуманістичний “Неначе писанка, село”. Большевики тикали на інші Ваші рядки: “Поховайте, та вставайте”. Зрештою, Ви бачили й таку можливість.
Щоб перейти до наступної, уже нашої епохи, треба було перебути масовий терор у різних його формах, включаючи воєнні та Голодомор. Чи могло це не позначитись на генофонді? Не могло. Тепер в обоймі з кількома іншими (терор ідеологічний, інформаційний, фінансовий) виник і триває небувалий досі вид масового терору — терор шоу-бізнесом.
Але Ви бачили перспективи регенерації — “село неначе погоріло” і “неначе писанка, село”. Виявилось, вони були ще можливі після всього, що трапилося з Україною колись. Ми також лише наступний епізод, і перед нами — далеко! — теж розвиднюється.
І все це — у вселенській сфері Вашого “Кобзаря”.

Анатолій ПАЛАМАРЕНКО, Герой України, прочитав би рядки з “Кобзаря”:
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає…

Записала Надія КИР’ЯН

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment