Юлія ТИМОШЕНКО: «МИ НЕ МОЖЕМО БУТИ СЛАБКИМИ, БЕЗПОРАДНИМИ, РОЗГУБЛЕНИМИ»

Фото Ксенії Гладишевої

Із виступу біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві 9 березня 2010 року

Ми сьогодні зібралися на святому місці — біля пам’ятника генієві українського народу Тарасові Шевченку. У складні вирішальні часи українці завжди зверталися до Кобзаря, йшли до свого національного пророка, черпали з глибини його духу наснагу і силу. Як написав наш талановитий і мудрий Іван Дзюба: “Шевченко — це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, в чому черпають сили і надії”. Сьогодні, як ніколи, нам треба прийти до Тараса, звірити свої помисли та надії з його геніальним словом. Хто б міг подумати, що через 18 років незалежності Україна знов опиниться перед вибором. Її незалежність, самоідентичність, все, що нам дороге, знову потребуватиме захисту. Такі часи ми зараз переживаємо в ці Шевченківські дні.
Я мрію, щоб кожен справжній українець не лише вивчав неоціненну спадщину Тараса Шевченка, але й переймався його вірою в національні сили, вірив, що українці — великий європейський народ. Це не просто місце. У часи української бездержавності саме сюди, на цю площу, під загрозою потрапити до радянських концтаборів приходили справжні патріоти України, безперечні герої України, визнані волею свого вчинку, а не куплені в кабінетах президентської адміністрації, як це відбувається сьогодні.
Ці люди лише самим фактом приходу до цього пам’ятника демонстрували, що хочуть бачити Україну незалежною, самостійною, демократичною державою. Вони ризикували життям, але йшли до Тараса. Вони ризикували всім, що мають, але демонстрували міць і силу духу нашого народу. Нам, як ніколи, сьогодні потрібно такої відваги та самопожертви, Шевченківського натхнення.
Це символічне місце. Воно знакове і для всіх нас, хто був у боротьбі з режимом Кучми багато років. Адже саме тут, на цьому місці, й відбувалися початки всіх акцій: “Повстань, Україно!”, “Україна без Кучми”. Тут, перед образом нашого Великого Кобзаря, ми демонстрували, що українці — великий народ, який не буде миритися з авторитаризмом, зі здачею національних інтересів, відсутністю свободи слова, мегакорупцією. Ми виборювали разом з вами Україну, зокрема й на цій площі біля Кобзаря.
Пізніше ця хвиля, як ви пам’ятаєте, переросла на відому світові помаранчеву революцію.
Переконана, що у нас велика нація, народжена у тому числі й Тарасом Шевченком, його поетичним генієм, його волею, всім, що він залишив нам у спадок. І тому саме тут перед його постаттю ми повинні повторити те, що колись далекого 1891 року на Чернечій горі у Каневі зробили свідомі українці, які заснували організацію “Братство Тарасівців”. Це Юрій Липа, Микола Міхновський, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський та інші. Вони були сповнені вірою та бажанням жертовно служити рідному народові, вони поклялися захищати інтереси України до останнього подиху. Це було в часи, коли тут урядували чужинецькі ставленики, зневажалося українське слово, думка, пісня, історія.
Тоді наші великі попередники з честю виконали свою обіцянку. Вони заклали політичну основу захисту національних інтересів. І саме тому 1917 року почалося відродження нації. Переконана, що в умовах, коли доля нашої держави, її незалежність знову поставлені під загрозу, ми маємо також згуртуватися в ім’я найвищих ідеалів, в ім’я України. Адже до влади знову прийшли ті самі сили, маріонетки в чужих руках, не українські сили, не українські керівники.
Пам’ятаємо слова Шевченка: “Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають”.
Переконана, що Шевченко застерігав українців від обрання таких поводирів.
Ми зібралися зараз з вами на 196-ту річницю з дня народження батька нашої нації. Стоїмо на цьому місці, щоб ушанувати геніального поета, живописця, а головне — найбільшого, найвідданішого українця.
Шевченко свого часу дав оцінку всім політичним зрадникам. Переконана, його пророцтво стосується і сьогодення. Він казав, що “Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде”. Це хіба не про тих горе-патріотів, демократів і псевдонаціональних лідерів, які нині зрадили демократичну коаліцію, які пішли на раду до Януковича?
Колись наш видатний поет Дмитро Павличко сказав: “Тарас Шевченко — наша національна совість. Вона не може говорити без перестанку. Вона вибирає несподівану і, як правило, урочисту хвилину, щоб нагадати нам наші гріхи і наші зобов’язання”. Я думаю, що зараз саме той момент, коли до нас говорить наша совість — Тарас Шевченко. І ми не можемо в ці хвилини бути слабкими, безпорадними й розгубленими.
Саме тому ми зібралися сьогодні, щоб почати по всій Україні процес об’єднання.
Я прошу вас з сьогодення дати одне одному зобов’язання, що ми спільно, чітко і сильно протистоятимемо всьому, що є антиукраїнським.
Слава Тарасові Шевченку! Слава Україні!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment