Не лякайтеся: йод — це не тільки те, чим змащують рани, а й вкрай потрібний мікроелемент для організму людини. Тому за сприяння Міністерства охорони здоров’я Екологічна асоціація “Зелений світ” почала на Чернігівщині проект “Допомога обласній владі в ліквідації йодного дефіциту в області”. Його здійснюють за сприяння обласного управління освіти.
Ініціював проект лікар, член “Просвіти”, керівник місцевої організації “Зелений світ” Іван Васильович Осадців. Проект реалізують за фінансової підтримки ЮНІСЕФ — Дитячого Фонду Організації Об’єднаних Націй.
Мотивація проекту, про яку говорили, зокрема, доктор медичних наук, професор Київського інституту ендокринології Віктор Кравченко та інші учасники презентації, серйозна проблем наших співгромадян — нестача йоду в організмі. Через це насамперед страждає щитоподібна залоза. Це особливо актуально через чорнобильську катастрофу. Одразу після аварії вчені забили на сполох, що радіаційний удар, окрім інших бід, “витісняє” з людського організму йод. Тому вже в перші дні й тижні після аварії заговорили про введення людям препаратів йоду.
Але й без Чорнобиля проблема нестачі йоду існувала й існує. На представленні проекту було продемонстровано чимало статистичних даних про рівень йоду в організмі людей у певних реґіонах планети. Така статистика в Україні невтішна. Причини різні. У деяких країнах, зокрема африканських, препарати йоду постійно вводять людям для профілактики. В інших країнах йоду в організмі людей достатньо через традиції харчування. Скажімо в Японії у раціоні постійно у великій кількості морепродукти, багаті на йод. У нас же поки що ні йодизація, ні споживання морепродуктів не є масовими. Тому вчені радять щось робити для зменшення дефіциту йоду в організмі.
Наприклад, пропонують вживати йодовану сіль. Цей спосіб найпростіший і найдоступніший. Адже сіль люди вживають вже тисячі років. І нікого не дивує, що сіль — це теж мікроелементи, які ми штучно вводимо в організм. Не забули простої формули солі? Натрій плюс хлор. Саме дефіцит цих елементів змушує нас щодня споживати сіль. Тож, зазначають вчені, варто додавати ще один елемент, якого нам бракує.
Ідеться про мікроскопічні дози: добова потреба організму в йоді становить 100—200 мікрограмів. За все життя людина має спожити до 5 грамів йоду.
Щодо згаданого проекту, то головний його аспект — просвітництво. Він спрямований насамперед на молодь, школярів. Річ у тім, що одним із наслідків нестачі йоду науковці називають зниження розумових здібностей передусім у дітей. Гальмується розвиток і в юнацькі роки. Тож перший етап проекту, який вже розпочався, — роз’яснювальна кампанія у навчальних закладах про дефіцит йоду і потребу його подолання. Водночас активісти програми перевіряють, наскільки доступна громадянам йодована сіль, скільки її вживають. На школи безплатно роздано прилади для визначення рівня йоду в солі.
Програма має дійти до всіх населених пунктів області. Відкрито пряму телефонну лінію проекту. За безплатним номером можна отримати інформацію про застосування йодних препаратів.
Але варто згадати й про дискусії щодо вживання препаратів йоду, зокрема йодованої солі. Багато людей насторожено ставляться до йодизації. Тут можна провести паралель з вакцинацією: люди й тут бачать втручання в організм. І не треба цьому скептицизмові дивуватися. Адже наша цивілізація, точніше, її гримаси постійно підносить нам то те, то інше. То якісь консерванти, барвники, то жуйку як панацею від хвороб зубів, то біологічні добавки. Або ось нова мода й проблема — ГМО. Чи варто все це похапцем впроваджувати, коли наука ще не з’ясувала позитиви й негативи?
Навіть на представленні проекту медики застерігали від бездумного застосування препаратів йоду, які вже підносить нам запопадлива реклама. Адже це медичні засоби, які треба вживати за приписом лікаря після медобстеження, визначення рівня йоду в організмі. Та хто робить ці обстеження? Тому й не йдеться про примусову йодизацію, головне — роз’яснювальна робота, щоб люди усвідомлювали, що таке дефіцит йоду і як його долати.
