ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА МОВНОЮ ОЗНАКОЮ ЧИ БІЗНЕСОВИЙ КОНФЛІКТ?

Юрій Щербак

Трохи передісторії

Перелам у душі Юрія Щербака стався 2004-го…
Жив собі чоловік — класний інженер-будівельник, неодноразовий переможець престижних конкурсів, авторитетний спеціаліст і топ-менеджер, керував підприємством. Раптом почав ставити собі незручні питання.
Маємо гасло “Відбудуємо Україну!” — а чи всі осягають, який глибокий зміст у ньому?
Кажемо, що торгова марка “БудМайстер” гарантує відбудову України, а чи всі саме так розуміють зміст нашої гарантії?
Чому не всі? Що треба зробити, аби “всіх” побільшало?
Хто ми? Якщо українці, то які вони, ці українці і якими мають бути, аби відповідати цьому високому імені?
Що таке Україна: Богом дана вільним людям вільна земля, чи тирло для різномасного і “різноязикого” бидла? Чи простір для полювання зграй антиукраїнських, антидержавних хижаків?
Почав шукати відповіді. Що більше знаходив, то очевиднішими ставали прості істини: хочеш поліпшити світ — почни із себе; хочеш стати українцем — живи по правді, живи в чистоті, не допускай компромісу насамперед із власним сумлінням, а далі — з цілим світом.
Друга в Україні компанія з виробництва будівельних матеріалів почала набувати українських форми і змісту. Споживачі продукту ТМ “БудМайстер” — здебільшого на Донбасі, й менеджери компанії з продажу питали, чи розуміють співрозмовники українську мову. Мовляв, бізнес є бізнес, як треба — поступимося, перейдемо на російську. Жодної потреби! — казали донеччани. Навпаки, що більш українським ставав “БудМайстер”, то більше це подобалося контрагентам від Криму, Харківщини і Донеччини — до Волині й Галичини.
З’ясувалося, що українськість компаній “БудМайстер” — потужна реклама! Змінені упаковка, спецодяг, стиль спілкування, навіть самого корпоративного буття поширили про ВАТ “Павлограджитлобуд”, ТОВ “Фабрика будівельних сумішей “БудМайстер” та ТОВ “Фабрика дверей “БудМайстер” славу не тільки надійного, а й шляхетного партнера.
Змінювалися люди. На підприємствах дедалі впевненіше лунала українська мова, і не кострубата, калькована з московської, а вишукана, питома, правильна. Оновлювалась і приживалася було вже зовсім затоптана термінологія, власними силами фахівці готували посібники з виробничого навчання для робітників: “Основи економіки”, “Українське ділове мовлення і термінологія виробництва будівельних матеріалів та будівництва”, технологічні регламенти, інструкції тощо.
Національний стиль, який запровадив і заохочував Юрій Щербак, почав домінувати у щоденній одежі працівників компаній.
Люди стали цікавитися історією, шукати правдиві джерела інформації про свій рід та народ, про себе і свою країну. Українці ставали вільними, щирими, чесними… Це важкий душевний труд — не кожному під силу щомиті “вичавлювати із себе раба”…
Процеси, що відбувалися на підприємствах “БудМайстер”, не подобалися наглядовій раді на чолі з І. Слюнковим та акціонерам О. Бутенкові й О. Пашковському. Настільки не подобалося, що з електронного листування І. Слюнкова та Ю. Щербака можна написати чотиритомник “Війна за українську мову на “БудМайстрі” — миру не буде!”
Цитата з багаторічного епістолярного спадку:

“ — — — Original Message — — —
From: “Igor M. Slyunkov”
To: “Щербак Ю.А.”
Sent: Friday, December 09, 2005 7:07 PM
Для работы Наблюдательного совета предприятия прошу перевести все документы на русский язык и отправить мне до 13.12.05. Впредь, для повышения эфективности работы Наблюдательного совета требую все документы готовить исключительно на русском языке. Именно этот язык является рабочим языком для членов Наблюдательного совета.
Прошу подготовить ЭКОНОМИЧЕСКОЕ обоснование целесообразности делового общения и ведения делопроизводства внутри предприятия на двух языках.
И. М. Слюнков
P.S. Это серьезно!!! Прошу исполнить в срок!!! Задержка в исполнении приносит ущерб предприятию!!!

— — — Original Message — — —
From: Igor M. Slyunkov
To: Щербак Ю.А.
Sent: Wednesday, April 12, 2006 11:25 AM
Subject: О взаимоотношениях мессии и апостолов… Без эмоций: С сего дня каждый случай НЕУМЕСТНОГО использования в нашем совместном бизнесе украинского языка я буду оценивать в 1000 гривен из твоей премии.
Это и украиноязычная реклама для русскоязычных потребителей, и разговоры по телефону на украинском с русскоязычным собеседником (предупреди секретаря!), и т. д., и т. п.
Предупреждаю — это не шутка!!!
Кроме того, если подобные “просветительско-мессионерские” настроения на заводе будут развиваться, мы неминуемо выйдем на конфликт.
Прошу серьезно подумать.
P.S. В храме “ЛИС” мессия уже есть. Это моя роль. А апостолы проповедуют только то, что не противоречит взглядам мессии. Иначе они перестают быть апостолами. Всё”.

ПОГЛЯД ЗСЕРЕДИНИ

Нещодавно в Укрінформі відбувся “круглий стіл” “Звільнення 18 українськомовних працівників ВАТ “Павлограджитлобуд”: дискримінація за мовною ознакою чи бізнесовий конфлікт?”, організований Всеукраїнським центром сприяння підприємницькій діяльності.
У “круглому столі” взяли участь: народні депутати України Мустафа Джемілєв, Юрій Гнаткевич, Герой України, правозахисник Левко Лук’яненко, член правління ВО “Свобода” Богдан Бенюк, керівник ГО “Правове суспільство” Олександр Данилюк, політичний експерт Іван Варченко, президент Фонду “Народна дипломатія” Богдан Кавулич, екс-голова правління ВАТ “Павлограджитлобуд” Юрій Щербак, екс-генеральний директор ТОВ “Фабрика будівельних сумішей “БудМайстер” Володимир Піпа, екс-директор виробництва ВАТ “Павлограджитлобуд” Богдан Мілітанський, екс-технічний консультант ТОВ “Фабрика будівельних сумішей “БудМайстер” Андрій Муленко та юрист ТОВ “Фабрика будівельних сумішей “БудМайстер” Андрій Юзьвак.
Учасники “круглого столу” обговорили і дали оцінку ситуації, що виникла на підприємствах ВАТ “Павлограджитлобуд”. Наприкінці минулого року 18 працівників, серед них двоє топ-менеджерів, звільнили або вони самі змушені були звільнитися через незгоду з антиукраїнською політикою кількох співвласників підприємств. Зокрема через постанову, що фактично забороняла спілкуватися з клієнтами українською мовою.
Екс-голова правління ВАТ “Павлограджитлобуд” Юрій Щербак повідомив: “2005 року у ВАТ “Павлограджитлобуд” було ухвалено нову стратегію розвитку компанії, яка передбачала її позиціонування як українського товаровиробника. У компанії почалося піднесення національної свідомості, незабаром більше працівників почали послуговуватися у діловому мовленні українською, цікавитись національними традиціями. На підприємстві невдовзі організували курси української мови, а корпоративні свята влаштовували в українському стилі.
Вивчали українську історію. Думали, що створимо своєрідний українськомовний осередок у російськомовному реґіоні. Така політика не подобалася власникові контрольного пакета акцій підприємства — голові наглядової ради “Павлограджитлобуд” І. Слюнкову. Мої переговори з ним не дали бажаних наслідків. 18 листопада 2009 року акціонери компанії ухвалили рішення про зміну позиціонування. Невдовзі деяких працівників підприємства, зокрема мене, звільнили з порушенням трудового законодавства. На людей тиснули, ті писали заяви “за власним бажанням”.
“Конфлікт на нашому підприємстві має мовну основу. Коли звільняли мене і пана Щербака, то порушили норми трудового законодавства”, — вважає екс-генеральний директор ТОВ “Фабрика будівельних сумішей “БудМайстер” Володимир Піпа.
Страшенно не хотілося наглядовій раді, аби люди на “БудМайстрі” ставали вільними. Саме тому постановою від 18 листопада 2009 року було змінено політику, спрямовану на створення українського національного підприємства і фактично заборонено вживання української мови. Така постанова порушувала п. 4 ст. 92, ст. 10 Конституції України, ст. 2 Закону “Про мови в УРСР”. А жоден законослухняний громадянин не повинен виконувати незаконних наказів керівництва будь-якого рангу!
З “Припису про усунення порушень вимог статті 10 Конституції України”:
“Перевіркою колективного звернення гр. Щербак Ю. О., Солодовник А. П., Голота В. С. та інших встановлено, що Вами порушуються вимоги ст. 10 Конституції України, Закону “Про мови в Українській РСР”.
Пунктом 3.1. постанови Наглядової Ради ВАТ “Павлограджитлобуд” від 18.11.2009 р. передбачено, що під час спілкування на роботі між собою працівники підприємства можуть обирати будь-яку мову, зручну їм самим. За межами місця роботи — право кожного працівника спілкуватися будь-якою мовою. Ніхто не може нав’язувати мову для спілкування.
Пунктом 3.2 вказаної постанови передбачено, що під час спілкування з клієнтами, бізнес-партнерами працівники підприємства повинні використовувати мову, якою до них звертаються. У випадках, коли працівник підприємства не володіє відповідною мовою, його обов’язком є знайти взаємоприйнятну мову спілкування або звернутися до колеги, який володіє даною мовою.
Вищевказане рішення ухвалено з порушенням п. 4 ст. 92 Конституції України, в якому зазначено, що порядок застосування мов визначають закони України.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, ст. 2 Закону “Про мови в Українській РСР”, державною мовою в Україні є українська мова.
Так, роботодавець не може вимагати від працівника спілкування з клієнтами та колегами іншими мовами, крім державної.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Закону України “Про прокуратуру”,
ВИМАГАЮ:
1. Негайно усунути виявлене порушення.
2. Привести у відповідність постанову Наглядової Ради ВАТ “Павлограджитлобуд” від 18. 11. 2009 р., виключивши пункти 3.1, 3.2 із вказаної постанови.
3. Про результати розгляду даного припису та вжиті заходи повідомити прокурора міста в триденний термін з дня отримання припису.
4. У разі нерозгляду або несвоєчасної відповіді на даний припис посадова особа, на адресу якої він був направлений, буде притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 185-6 КУпАП.
Прокурор М. Павлограда, старший радник юстиції (підпис) В. О. Пелих”.
* * *
І розпочалася війна, що триває вже кілька місяців. Юрія Щербака, Володимира Піпу звільнено. “Неугодних”, здатних організувати щонайменший опір сваволі наглядової ради, силоміць видворено з підприємства. Спроба створити раду трудового колективу для організації опору не вдалася. Колективного договору, який міг обмежити свавілля власників компаній, не розроблено і не підписано. Перелякана більшість принишкла. Ті самі люди, які три місяці тому без жодного примусу підписували звернення на підтримку Щербака, сьогодні підписують “Обращение трудовых коллективов группы компаний ТМ “БудМайстер”, де поливають брудом недавніх колег і керівників…
Тривають судові процеси за позовами звільнених під примусом. Але викликає, м’яко кажучи, подив позиція органів нагляду та правосуддя. Є очевидні порушення Конституції України, є порушення статей Кримінального кодексу України, про які до міської прокуратури Павлограда подано чотири скарги та заява до управління СБУ. Є, нарешті, вже офіційний запит народного депутата Андрія Парубія та розпорядження Президента до Генеральної прокуратури і СБУ від 19 лютого. Всупереч усьому, Павлоградська міська прокуратура знаходить будь-які приводи, аби відмовити у порушенні кримінальної справи проти організованої групи злочинців. За всіма чотирма скаргами та заявою до СБУ І. Слюнков не дав жодних письмових пояснень.
Усе це відбувається під снодійно-демократичні співи І. Слюнкова перед робітниками про те, що “нікому нічого не буде”. Протилежна сторона наполягає на безпідставності звинувачень і вважає, що конфлікт виник у зв’язку з внутрішніми бізнесовими і корпоративними інтересами.
Минула зима, і якщо навіть у кризових умовах 2008—2009 років Юрій Щербак і Володимир Піпа не лише утримували підприємства, а й зуміли наростити виробництво, то нині за умови “висококваліфікованого” менеджменту слюнкових, пашковських і бутенок навіть весна не обіцяє ані нових замовлень, ані пільгових кредитів.
Що чекає на “БудМайстер” після звільнення Щербака, Піпи та інших керівників підрозділів компаній? На це питання спробуємо відповісти, проаналізувавши кілька фактів про решту підприємств, що належать І. Слюнкову.
Наприкінці 1990-х на сайті концерну “ЛИС” із Павлограда гордо повідомляли про те, що на його підприємствах працює 2000 осіб. Як ця, доти не відома структура створила таку кількість робочих місць? Упродовж короткого періоду “великий комбінатор” І. Слюнков зміг скупити у держави контрольні пакети акцій новостворених акціонерних товариств. Отже, 2000 осіб — це працівники ВАТ “Домобудівельник” (700 робітників), ВАТ “Павлоградзалізобетон” (250 робітників), ВАТ “Павлоградсільмаш” (300 робітників), ВАТ “АТП” (400 робітників). До інших 350 входив сам І. Слюнков, невелика кількість працівників фірм при ньому, та 300 “мертвих душ”, яких було додано для “круглої” цифри.
Доля тих приватизованих підприємств сумна: ВАТ “Домобудівельник” довели до банкрутства, 700 працівників втратили роботу. Борги із заробітної плати працівникам підприємства віддавало ВАТ “Павлоградзалізобетон”, яким тоді керував Юрій Щербак. ВАТ “Павлоградсільмаш” перетворилося на ТОВ “Павлоградспецмаш”, і на кінець 2009 року на цьому підприємстві працювало 70 робітників, а 230 стали безробітними. ВАТ “АТП” перетворилося на ТОВ “ПАТП” зі 100 працівниками. На цьому підприємстві 300 осіб залишилися без роботи.
Тож на цих трьох підприємствах 1230 павлоградських сімей втратили можливість заробляти на життя.
ВАТ “Павлоградзалізобетон” було перетворено на ВАТ “Павлограджитлобуд”, з якого було виділено ще два підприємства, а саме ТОВ “Фабрика дверей “БудМайстер” та ТОВ “Фабрика будівельних сумішей “БудМайстер”. ВАТ “Павлоградзалізобетон” і ВАТ “Павлограджитлобуд”, і новоствореними підприємствами до 2008 року керував Юрій Щербак. Стан цих двох підприємств став винятком з решти бізнес-структур І. Слюнкова, адже замість скорочення на кінець 2009 року, попри кризу, що найдужче вдарила по будівельній галузі, кількість робочих місць на них була збільшена на 200 одиниць.
Чи спіткає “БудМайстер” доля решти слюнковських підприємств? Чи не стануть через нелюбов І. Слюнкова до української мови безробітними ще кілька сотень працівників? Побачимо вже незабаром. А поки що боротьба Щербака та ще 17 звільнених українців за справедливість триває. Адже на кону — доля цілого відомого та прибуткового підприємства і кількох сотень його працівників, проблема приниження національної гідності.
Врешті-решт, у якій країні живемо? І скільки ж розтягатиметься “на розрив” наш безкінечний, наче ґумовий виріб, терпець? І чи не настав час українцям будувати власну державу, де ми зможемо вільно і безборонно розмовляти нашою мовою, де ніхто не посміє зірвати з дошки оголошень запрошення пом’янути жертв Голодомору, як це вчинили власники підприємств ТМ “БудМайстер” одразу після звільнення Юрія Щербака і його однодумців? Де за своє ми зможемо постати своїм судом і своїм, а не в чужинців запозиченим, законом? Де Чистота, Правда і Воля стануть основою побудови Нації й Держави?

Леонід РОМАНЮК,
м. Павлоград,
Катерина ЯРЧЕНКО,
м. Дніпропетровськ,
спеціально для “Слова Просвіти”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment