СЛОВО — ЧИТАЧАМ

У торішньому 36-му числі тижневика “Слово Просвіти” було опубліковано анкету, в якій ми поставили кілька запитань читачам: як довго вони знайомі з газетою; публікації на які теми їм подобаються, а на які — ні; які рубрики слід впровадити; чим корисна газета і які наміри щодо співпраці

Колаж Євгена Букета

зі “Словом Просвіти” читачі мають 2010 року. За півроку, що минули відтоді, редакція отримала понад сотню заповнених анкет читацьких зауважень і побажань газеті “Слово Просвіти”. Колектив уважно аналізує їх, багато висловлених побажань уже реалізується на шпальтах тижневика. Сьогодні подаємо найцікавіші фраґменти з листів наших читачів.
“Для мене газета “Слово Просвіти” — мов скарб, немало в ній знаходжу повідомлень, які є відкриттям нової планети знань. Вона — ковток свіжого повітря”, — пише Віктор Зиков з Донецька. “Кращого тижневика немає зараз в Україні”, — зазначає Ганна Столярова з Харкова. Лідія Пірнач з Києва пише: “Безмежно вдячна Вам за газету, яку я купую щоп’ятниці у кіоску. “Слово Просвіти” допомагає мені знайомитися зі світом, з людьми, бачити їхні обличчя і більше про них знати. Радості не було меж, коли я прочитала статтю про Петра Бойка — нашого великого майстра слова, про Нелю Даниленко та багатьох інших. Дякую Вам за працю, за Слово щире і правдиве”. “Субота для мене — це свято”, — пише про день отримання газети пенсіонер з Кривого Рогу Олексій Лисенко. “За змістовні й дуже корисні статті у газеті про наше сучасне життя” дякують нам й інші читачі з Кривого Рогу.
Р. Потока з м. Змієва на Харківщині пише: “Завжди чекаю, перечитую і несу газету в районну бібліотеку, прислухаюся до Вашої думки”. К. Казакова із с. Гореничі Києво-Святошинського району зазначила: “Слово Просвіти” дає об’єктивну інформацію про мову, владу, культуру й історію”. А Галина Ільченко з Конотопа Сумської області про нашу газету написала просто: “Вона мені рідна”. Раїса Карякіна з м. Дніпродзержинська збирає підшивку — “для нащадків”.
В. Киричок із Дмитрівки Бахмацького району на Чернігівщині у листі зазначає: “До “Слова Просвіти” перестав писати нариси, бо у Вас підібралася чудова автура”. Але не всі читачі дотримуються такої думки. Директор Івано-Франківського історико-етнографічного музею “Берегиня” Тамара Гусар вважає, що газеті бракує гострих публікацій, що аналізували б, якою мовою спілкуються керівники держави, чиїми іменами названо наші вулиці, чому нема української пісні на телебаченні.
Микола Дутчак з Яблунева Косівського району, що на Івано-Франківщині, непокоїться долею Тарасової церкви та пам’яток культури. Він вважає, що цим проблемам варто присвятити окрему рубрику. А Т. Калитовська з Винників Львівської міськради вважає, що “слід відмовитися від вузькопрофесійних публікацій, перенасичених іншомовними словами та спеціальними термінами”. Обурення однобокістю деяких публікацій висловлює і Валентина Сидорук з Іллічівська Одеської області. Натомість Дмитро Осовський з Іллінців на Вінниччині вважає, що в газеті бракує проблемних наукових публікацій.
І. Кутковський з Нової Каховки на Херсонщині бідкається: “Хто нас чує? Самі себе слухаємо у вузькому колі. У телевізор нас не пускають. Та й газета “Слово Просвіти” має лише 12 тисяч примірників”. Просвітянин Віктор Кобзар зі Світлогірського на Дніпропетровщині на підтримку цього міркування пропонує рубрику “Чому ми такі дурні?”. Луїза Чумак з Ярмолинецького району на Хмельниччині звертається до просвітян України: “У наших лавах немає олігархів. Ми — це вчителі, лікарі, інженери, хлібороби, тобто люди з невеликими статками. Побратими! Згуртуймося по 10 душ, внесімо кожен по 5 гривень і передплатімо нашу газету”. Натомість Валентина Чуприна з с. Семихатки Генічеського району на Херсонщині сама передплатила газету для дитячої й дорослої бібліотек, загальноосвітньої школи.
Дуже щирий і теплий лист надіслала Любові Голоті колишній директор музею М. Рильського Ніла Підпала. Ось уривок із нього: “Дорога пані Любо! Я не раз Вам (і не тільки) освідчувалась у своїй любові до газети “Слово Просвіти”. Мені багато імпонує в ній: розмаїття порушених тем, всюдисущність і небайдужість до історії, до проблем нинішніх, до воскресіння традицій народу. Але найвагоміше те, чого, на жаль, не мають інші видання, — Дух український. Ним напоєна кожна стаття, кожна світлина. Ним переповнена вся газета. “Слово Просвіти” — найукраїнськіша газета України. Доземно вклоняюся Вам за це! Прикро лише, що рідко в якому газетному кіоску її можна придбати”.
“Я другий рік у США в доньки, але я — українка, і мені не байдужа доля України. Друзі надсилають мені статті з Вашої газети. Спасибі Вам за все, що Ви робите для України. З пошаною — Наталія Пономаренко, пенсіонерка, ветеран праці, 78 років”.
Школярка Світлана Снітко надіслала такі рядки: “Шановна редакціє! Щиро вдячна за прекрасну можливість бути читачем Вашого часопису. Я одержала передплату на “Слово Просвіти” у подарунок на свій день народження напередодні нового року від своєї вчительки. Читаючи газету раніше, думала, що її творять багато людей. Яким було моє здивування, коли перечитала 52 число “Слова Просвіти” і побачила доброзичливі, щирі усмішки її творців! Многії літа Вам всім і вашому часопису”.
Світлина колективу редакції в новорічному числі сподобалась багатьом читачам, зокрема Анастасії Данилівні з Полтави. Ось уривок з її листа: “Передплачую п’ять газет, але першою завжди беру читати Вашу. Як добре, що спеціальний випуск — останній у році — ви присвятили собі — редакційному колективу газети. Дякую дуже, дякуємо (всі читачі, думаю, такої думки будуть!): тепер ми, читаючи газету, можемо щоразу бачити й автора. Фото Вашої редакції я поставила на найвиднішому місці”.
“Тримайтеся заради всіх, хто вболіває за українську правду”, — бажає Любові Голоті й колективу редакції Олеся Ковальчук з с. Жидичин Ківерцівського району на Волині. “Хай Божа Матір дає всьому колективу газети “Слово Просвіти” добре здоров’я, довголіття, процвітання”, — такі побажання ми отримали від вчительської родини Собків з Буковини. “Здоров’я, щастя, творчої наснаги” бажає Ольга Протасевич з Бердичева на Житомирщині. Дякує за газетні публікації громада церкви Іоана Богослова с. Шевченкового на Черкащині.
Василь Бурдюґ з Дніпропетровська пропонує нову рубрику — “До 20-річчя Незалежності України”, яку наповнювали б матеріалами про етапи становлення української самостійності. Схожу за змістом рубрику “Основи державності” пропонує член НСПУ з м. Рівного Сергій Гуля. “Переконаний, — пише він, — що ця рубрика додала б популярності “Слову Просвіти”.
Олеся К. з Волині хоче побачити на шпальтах тижневика рубрику “Українські діти про рідну мову” або про Україну. “Наштовхнув мене на таку думку вірш восьмирічного онука, соромливо переданий у саморобному конверті, — пише пані Олеся. — Вільний за технікою, але серйозний за змістом”. Ананій Закревський з с. Григорівка Обухівського району на Київщині вважає, що “Слово Просвіти” повинно впровадити рубрику “Одним рядком” — про події, що відбуваються навколо мовних проблем в Україні, особливо на сході й півдні. Переймається мовним питанням й Ілона Сержанюк з с. Червона Поляна Горностаївського району на Херсонщині. Бракує, на думку Раїси Оваденко-Макарової з Чернівців, короткої інформації про різні культурні події. Валерій Цибізов просить, щоб “Слово Просвіти” друкувало програми передач Національного радіо, Мирослава Мединська-Ковальчук з м. Заліщики на Тернопільщині — календар пам’ятних дат на кожен наступний місяць.
Серед улюблених авторів, кого згадали в “Анкеті читацьких зауважень і побажань”, — Павло Мовчан, Іван Ющук, Володимир Ференц, Ігор Юхновський, Володимир Ільїн, Петро Антоненко, Юрій Мицик, Дмитро Павличко, Іван Драч, Михайло Слабошпицький, Ірина Фаріон, Наталія Антонюк, Людмила Ільєнко, Світлана Орел та інші.
Наш дописувач Святослав Караванський висловив такі побажання: “Пропоную серію бесід під рубрикою “Запрошуємо до розмови”. Ідея така: треба використати Інтернет повною мірою для поліпшення культури української мови. Річ у тім, що виходять у світ порадники й довідники з культури української мови, де автори з науковими титулами дають неправильні рекомендації (проти всіх правописів, зокрема й проти чинного), збиваючи з пантелику читачів, яких цікавить культура мови.
Я розумію, що мова — складне явище і можна помилитися. Не позбавлений помилок і я. Але буду тільки вдячний, коли мені вкажуть на мої помилки й логічно обґрунтують свою вказівку. Гадаю, що так само мають поставитися до подібних вказівок й інші мовознавці, які дбають про культуру мови і часом допускають помилки.
Як же зробити так, щоб про такі огріхи дізнавалися, брали до уваги і виправляли їх ті мовознавці, у яких засвідчено помилкові рекомендації? Підключімо до цього діла Інтернет!”
Принагідно нагадуємо, що на офіційному сайті тижневика slovoprosvity.org наші читачі мають змогу коментувати публікації. Також відгуки про статті, що побачили світ у “Слові Просвіти” надходять до нас електронною поштою. Пропонуємо до Вашої уваги найцікавіші з них.
Читач сайту Demid коментує матеріал Петра Антоненка “Нещасні” російськомовні зросійщеної України”: “Чому б Вам не сказати, що поведінка Колесніченка — аморальна? Аморальна з огляду на тривалу придуркуватість царських посіпак. Аморальна з огляду на голодомори. Аморальна тому, що заперечує існування т. зв. “братських” народів. За Колесніченком — ніякого братства нема. Є хамство й аморальність. Але ж ми — європейці! Європейці вміють казати правду”.
Читач Олег Вітович пропонує оголосити конкурс на збір словесних “перлів” нового президента і розповідає про таке: “Спостерігаючи за візитом Януковича в Канів і його виступом, я хвилин з 10 думав над фразою — “і на стороні кола їх пославлю слово” (думав: якого кола, чому на стороні цього кола і чиє це коло)… Зрозумів: наш президент пробував цитувати Шевченка (“Я на сторожі коло їх Поставлю слово”). Уся моя сім’я переконана, що словесні сюрпризи ми ще почуємо від президента.
Ми раді, що читачів цікавлять найрізноманітніші теми. Підсумовуючи, можна виокремити кілька напрямів: процес декомунізації України, досягнення вітчизняної науки, релігійне й політичне життя, які турбують ледь не кожного дописувача. “Слово Просвіти” й надалі вестиме ці та всі інші наші рубрики, якнайактивніше долучаючи до обговорення Вас, шановні читачі. Адже “Слово Просвіти” — це насамперед Ваша газета.

Підготував Євген БУКЕТ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment