МІСТО, ЯКЕ ВІДТВОРЮЄ ВЛАСНУ ІСТОРІЮ

11 березня виповнилося 17 років Музею гетьманства, державному культурно-освітньому та науково-дослідному закладові історичного профілю, де зосереджені пам’ятки матеріальної та духовної культури, пов’язані з історією і традиціями козацько-гетьманської доби. Саме цього дня в гості завітали харків’яни, привітали колег і презентували “День Слобідської України в Києві”. Слобожанщина займала територію Харківської, Сумської та суміжних з ними частин Воронезької, Донецької, Луганської та Курської областей, тому розмаїта за складом населення, звичаями тощо. Про це йшлося на презентації, яку відкрила директор Музею гетьманства Галина Ярова.
Представник Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Короленка Олександра Фрутас сказала: “Відстань, яку ми сьогодні подолали, — це не відстань для творчих людей. Слобожанці нерідко були ініціаторами багатьох ідей, які підхоплювала вся Україна. Звідси вийшло багато видатних українців: науковців, письменників, артистів. У Харківському університеті викладав Григорій Сковорода; тут працювали видатні науковці Дмитро Багалій, Лев Ландау; зі Слобожанщини родом Гнат Хоткевич, не лише відомий письменник, а й бандурист, який удосконалив слобідську бандуру; видатні артистки Клавдія Шульженко, Людмила Гурченко. У нас багато талановитих майстрів. Ось і нині я суміщаю роль ведучої й водночас демонструю сорочку, яку вишила майстриня кінця ХІХ—початку ХХ століття. Ця вишиванка з лляної тканини гріє мені душу”.
Разом з Олександрою Фрутас приїхали дослідники історії рідних місць, видавці, молоді артисти.
Історію слобожанських полків, старовинних садиб, храмів, монастирів досліджує директор Харківського приватного музею міської садиби Андрій Парамонов, який водночас є й видавцем. Він розповів про свою дослідницьку й видавничу роботу: “Мій рід мешкає на Слобожанщині з 1734 року, мені тут все цікаве. Досліджую архіви, ми вже видали близько 300 книжок. Репринтних видань, які можна знайти в бібліотеках, Інтернеті, не друкуємо. Нас цікавлять малодоступні документальні джерела, нові дослідження. Видаємо переписні книги Харкова, інших міст і сіл. У серії “Забуті рукописи” друкуємо загублені матеріали дослідників, які знаходять на горищах, у школах тощо. Найдивніше те, що нашу літературу замовляють читачі з усіх куточків світу, а в Харкові цими виданнями цікавляться мало. Нині готуємо до друку нові атласи планів і карт міст Слобожанщини XVIII—XIX століть, а також сучасні путівники, буклети, листівки тощо”.
Андрій Парамонов привітав колег із річницею створення музею і подарував бібліотечку книжок власного видавництва.
Дослідник із Чугуєва Артем Левченко розповів, що в Чугуєві є “Клуб історичної реконструкції”, члени якого займаються відтворенням старовинного одягу різних періодів. Присутнім продемонстрували військовий стрій козаків Чугуївської конвойної команди та чугуївських уланів.
Про свою роботу розповів історик, письменник Володимир Маслійчук, автор книжок “Козацька старшина слобідських полків”, “Провінція на перехресті культур”, “Подорож на батьківщину президента” та інших. Він починав із дослідження козацької старшини слобідських полків, нині пріоритети змінилися: вивчає життя дітей та жінок у минулому, оскільки вважає, що жінки, їхні почуття, прагнення досі не були об’єктами історичного дослідження.
Володимир Маслійчук розповів, що Слобідська Україна суперечлива, дуже різноманітна, мультикультурна, тут усе переплетене. Виріс за 30 кілометрів від Харкова, рідна мова — українська, а Харків йому досі незрозумілий. “Микола Хвильовий писав про Харків, що це місто, яке забуло власну історію й, очевидно, мав рацію, — вважає пан Володимир. — Втім, кожне місто забуває власну історію, а потім відтворює її. Цим активно займається Харківський приватний музей міської садиби. Він розташований в одній кімнаті, але часто стає генератором ідей. Не знаю іншої реґіональної установи, яка б так багато видавала історичних джерел”.
У рамках презентації було представлено слобожанські жіночі костюми.
Бандурист Михайло Шокун виконав інструментальну композицію “Гомін степів”, пісні “Бандуристе, орле сизий”, “Підкручу я чорнії вуса”, а квартет бандуристок з Харківського університету мистецтв імені Івана Котляревського — віночок пісень. Молоді, джерельно чисті голоси зачарували слухачів, дівчат довго не хотіли відпускати.
Після цієї зустрічі Слобожанщина стала ближчою й ріднішою.

Надія КИР’ЯН

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment