Представимо, бодай коротко, урядовців, призначених новою коаліцією реґіоналів та їхніх сателітів — литвинівців і комуністів, які теж отримали дещо за квотою.
Перша загальна ознака — це ветерани владних кабінетів. Багато хто в уряді вдруге, втретє, а рекордсмен — колишній рухівець і навіть заступник голови Руху, нині правовірний реґіонал Олександр Лавринович — він став міністром юстиції вчетверте.
Та почнімо з глави уряду, прем’єра Миколи Азарова, 62-річного соратника Януковича. Двічі був першим віце-прем’єром і міністром фінансів в урядах Януковича, очолював Державну податкову адміністрацію України, а також Партію реґіонів до того, як передав її Януковичу. Народився в Калузі, закінчив Московський державний університет ім. М. Ломоносова.
Першим віце-прем’єром став реґіонал Андрій Клюєв. Цю посаду обіймав і три роки тому. 2004-го Клюєв займався виборчою кампанією Януковича, і саме його та голову ЦВК Ківалова називали основними організаторами фальшування другого туру виборів, що призвело до скасування його результатів. 2007-го з його особою пов’язували “скуповування” депутатів у парламенті.
Сергій Тігіпко таки пішов в уряд, щоб ніхто не сумнівався в його політичній орієнтації. Став віце-прем’єром з питань економіки. Працював на цій посаді 1997 року, потім був міністром економіки в уряді Ющенка, головою Нацбанку при уряді Януковича. Очолював виборчий штаб Януковича на виборах 2004 року.
Щоб не виникало сумнівів у “чистоті й принциповості” нашої політики, процитуємо (за виданням “Українська правда”) фраґмент з інтерв’ю Тігіпка телеканалу ТВі від 5 березня ц.р. На питання ведучого Віталія Портнікова, як він ставиться до нової процедури формування коаліції, майбутній віце-прем’єр відповів: “На мій погляд, це буде колосальна помилка і Януковича, якщо він підпише цей закон, і більшості, й Партії реґіонів, якщо вони підуть на це. Тому що це пряме порушення Конституції, в якій чітко написано, що більшість у парламенті створюють фракції, й стоїть крапка. Жодна чесна людина не підтримає таку владу. Це означає, що знову жодних реальних змін не вдасться зробити, оскільки для того, щоб зробити реформи, потрібно пояснювати їх, потрібна підтримка громадськості. Якщо вони підуть на це, зразу втратять підтримку Заходу, а я кажу про західних інвесторів, про Міжнародний валютний фонд, про світовий банк. А ця підтримка потрібна.
Це такий самий метод, який використовують сьогодні рейдери в Україні: “Спочатку зайдемо, а після цього звертайтесь до Конституційного суду”.
Якщо це станеться, я вважаю, що буде дуже велика консолідація демократичних сил і проти Януковича, і проти Партії реґіонів, і проти такої більшості. Жодна порядна людина з ними не співпрацюватиме.
— Ви в такий уряд, який буде створений в такій коаліції, не підете? — перепитав Портніков.
— Ніколи! Ніколи! Інакше не поважав би тих людей, які за мене голосували, — більше трьох мільйонів двохсот тисяч. Я вважав би, що просто зрадив їх”.
Віце-прем’єр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко вже обіймав цю посаду 1999-го. Того самого року був довіреною особою Кучми на виборах президента, потім депутатом фракції “Реґіони України”.
Борис Колесников, одна з головних фігур реґіоналів, заступник Януковича на посаді голови партії, який міг би претендувати й на посаду прем’єра, отримав посаду віце-прем’єра з підготовки до Євро-2012.
Віце-прем’єр із силових питань реґіонал Володимир Сивкович три роки тому влився в Партію реґіонів з рештками “Трудової України”, що лишились після Сергія Тігіпка.
Віце-прем’єром з питань реґіональної політики став Віктор Тихонов. Саме він головував на з’їзді сепаратистів у Сєверодонецьку.
Міністр внутрішніх справ — Анатолій Могильов, керівник кримської міліції. Цього року він займався виборчою кампанією Януковича в Криму.
Одне зі скандальних призначень — екс-соціаліст і екс-головний міліціянт Василь Цушко став міністром економіки за квотою комуністів. Напередодні Генпрокуратура закрила кримінальну справу щодо звинувачення Цушка в перевищенні повноважень, коли міліція під його орудою 2007 року штурмувала… Генпрокуратуру. Після порушення справи Цушко довгенько переховувався в Росії. Випускник Одеського сільгоспінституту. Досі мав справу лише з економікою колгоспу, області й міліції.
МНС вдруге очолить Нестор Шуфрич. Залишається сподіватися, що за його другого “пришестя” надзвичайних ситуацій буде менше, ніж за першого.
Головою Мінпаливенерго призначено Юрія Бойка, найближчого соратника газового магната Дмитра Фірташа.
Найодіозніше призначення — Дмитро Табачник, міністр освіти і науки. Тепер займеться мовною політикою й історією України за власною, звичайно, версією у відведеному йому величезному гуманітарному відомстві. Щоб не говорити довго про Табачника і щоб не звинуватили в суб’єктивності, варто навести висловлювання про нього однопартійця, одного з лідерів Партії реґіонів Бориса Колеснікова (для точності в оригіналі): “Казнокрад, не создавший в своей жизни никакого бизнеса. Что он вообще делать умеет, кроме того, как книжки и картины из и так небогатых украинских музеев тырить?” Тепер вони разом сидітимуть за одним урядовим столом.
Міністром вугільної промисловості призначено Юрія Ященка, колишнього інструктора, потім завідувача відділу Донецького обкому компартії. Тривалий час працював у Мінпаливенерго.
Деякі міністерства дісталися за квотою Блоку Литвина, зокрема найбільше міністерство країни — Мінтранспорту і зв’язку очолив Костянтин Єфименко. Раніше він був головою “Укртрансгазу”.
Міністром охорони здоров’я за квотою комуністів став Зиновій Митник, до 2008 року — головний лікар урядової лікарні “Феофанія”, потім заступник міністра.
Міністерство культури очолив Михайло Кулиняк. 2001-го працював інструктором з культурно-масової роботи в “Укртрансгазі”. У 2004—2005 рр. — заступник міністра Кабінету Міністрів, потім заступник міністра у зв’язках з Верховною Радою. Був конферансьє (ведучим) мітингів Януковича.
Анатолій Толстоухов, міністр Кабінету Міністрів, у 80-ті роки працював викладачем у колонії для неповнолітніх. Пізніше — заступником міністра Кабінету Міністрів і двічі міністром Кабінету Міністрів.
Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко вже очолював це відомство в першому уряді Януковича, потім був Послом у Росії.
Міністром оборони за квотою президента призначено адмірала Михайла Єжеля. 2003 року щодо нього було порушено кримінальну справу про перевищення службових повноважень. В автобіографії зазначено, що його звільнено 2003 року “за станом здоров’я”. Із червня до грудня 2007-го був радником тодішнього прем’єра Януковича.
