СІМ ОПОЗИЦІЙ НА ОДНУ УКРАЇНУ

У парламенті зареєстровано законопроект про зміни до недавно прийнятого Регламенту Верховної Ради. Автори його — депутати Микола Мартиненко й Анатолій Матвієнко з фракції НУ-НС. Перший — голова фракції, другий голова партії УРП “Собор”, однієї з дев’яти партій Блоку НУ-НС. Поправки стосуються парламентської опозиції. Як відомо, серед нововведень Регламенту є й норма про єдину парламентську опозицію. Формується вона або на основі найбільшої опозиційної фракції, або з об’єднання опозиційних фракцій. Опозиція має чітко окреслені права: створення опозиційного уряду, керівництво комітетами, виголошення заяв з трибуни парламенту. Автори законопроекту пропонують, щоб інші опозиційні фракції (в даному разі вона лише одна) мали такі самі права — на комітети, заяви, тіньовий уряд. Політична мотивація цілком зрозуміла: Мартиненко одразу заявив, що його фракція, перейшовши в опозицію, не буде “піднощиком снарядів і патронів” для фракції БЮТ, бо опозиція — це не прагнення замінити одних персон у владі на інші.
Тут два моменти. Один юридичний, і з цим простіше. Важко зрозуміти, як у парламенті може бути поки що два, а в принципі й три, чотири чи більше тіньових урядів, як розподілити на всі ці “опозиції” чітко визначену для опозиції кількість парламентських комітетів.
Другий момент — політичний: що може означати саме поняття “об’єднана опозиція”? Звичайно ж, має рацію В’ячеслав Кириленко, який у цій фракції очолює депутатську групу “За Україну!”, заявивши: опозиціонерів не призначають, ними стають, і стати може кожен. Сам Кириленко і його депутатська група вже чітко заявили про опозиційність до нової влади. Усе правильно: ніхто не має монополії на опозицію. Проте якщо спиратися на здоровий глузд, відкинути нашу давню хворобу — гетьманство і чвари, то можна обрати нормальний варіант. Тобто в стінах парламенту юридично одна легітимна опозиція. А поза його стінами це може бути фронт або блок опозиційних сил. Те, що відоме давно у новітній європейській історії. І таких не “опозицій”, опозиційних течій уже вимальовується, принаймні, сім, ураховуючи, звичайно ж, найбільшу — Блок Юлії Тимошенко. Частина демократичних сил гуртуватиметься довкола Ющенка, хоч би скільки радила йому Юлія Тимошенко “якнайшвидше піти з політики”. В опозиції проголосив себе й Яценюк. Правда, якось дивно, наче з благословення Януковича. Звичайно ж, піде власним опозиційним шляхом ВО “Свобода”. Нарешті, аби хоч якось втриматися у політикумі, буде в опозиції й Українська народна партія. Загалом — сім! Поки що. Бо будуть і нові, зокрема й придворні, фарсові. Ті течії, про які йшлося, — це справді опозиційні сили, врешті, за ними мільйони виборців. Питання не в тому, як буде формалізоване таке об’єднання, а в іншому: наскільки ці сили будуть консолідовані в опозиційній роботі? Про взаємопоборювання, чвари годі й говорити, то вже — поза опозицією. І поза Україною.

Петро АНТОНЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment