ЗУСТРІЧІ У ТВОРЧІЙ ВІТАЛЬНІ

Так само, як Іван Козловський не забував про Україну, живучи і працюючи у Москві, Батьківщина не забувала і не забуде видатного тенора. Окрім музею у селі Мар’янівці, на малій батьківщині видатного співака, ім’ям Козловського названо творчу вітальню “Духовна спадщина”, що розташована у самому серці Києва. Кореспондент “Слова Просвіти” спілкувався з директором і художнім керівником творчої вітальні імені Івана Козловського В’ячеславом МЕДВЕДЄВИМ.

— Що на першому плані у діяльності вітальні?
— Головне завдання вітальні — пропаганда класичного музичного мистецтва світового рівня. Поруч з обдарованою молоддю, яка тільки починає творчий шлях, у нас виступають співаки Національної опери, заслужені, народні артисти. У вітальні за шість творчих сезонів відбулося понад 60 благодійних мистецьких концертів, де молоді оперні співаки мають можливість вшанувати пам’ять великого тенора, виконуючи відомі арії та народні пісні, яким надавав неповторного звучання Іван Семенович Козловський. Разом із “ТРК Київ” створено проект “Зустрічі у творчій вітальні ім. І. Козловського”, в рамках якого знято понад 15 програм. 2006 року було видано два диски “Іван Козловський — назавжди з Україною”, на яких із архівів Українського радіо відтворено голос великого співака.
— Які заходи творчої вітальні Ви хотіли б відзначити?
— Ми шукаємо камерні форми зустрічей з видатними людьми, діячами мистецтва. З успіхом пройшов вечір композитора Мирослава Скорика, народного артиста Анатолія Паламаренка. На 110-ту річницю із дня народження ми хотіли провести святковий концерт у філармонії, але грошей місто нам не виділило, й урочистості перенесли до рідних стін. Вшанували пам’ять видатного тенора культурні діячі, які знали його особисто, спілкувалися з маестро: Борис Олійник, Павло Мовчан, Микола Сом, інші.
— 1995 року за Вашої участі було створено Благодійний фонд оперного та балетного мистецтва “Прем’єра” імені Івана Козловського, який очолював Анатолій Солов’яненко. Чим Фонд займається тепер?
— Творча вітальня і Благодійний фонд імені Івана Козловського ініціювали встановлення пам’ятника великому співакові на Печерську — проект розробили архітектори А. Ігнатенко і В. Зноба. Проводили щорічні концерти у Національній філармонії України. Зараз Фонд продовжує існувати, але до нього ніхто не робить внесків. На жаль, меценатів у нашій країні бракує. Тож більшість заходів ми проводили за рахунок держави. Якщо пригадати, що всі київські лікарні, театри, університети збудовані на гроші благодійників, то цей факт не може не дивувати.
— З якими проблемами стикається заклад?
— Приміщення в центрі Києва фактично для всіх культурницьких установ є проблемою. Існує проект реконструкції, реалізація якого потрібна для повноцінного функціонування вітальні, але його заморожено через нестачу грошей. Через брак фінансування нам погрожують відключити комунальні послуги, вже відімкнено телефонну лінію.
Після сумнозвісної постанови Київської мерії (про це повідомляло “Слово Просвіти”) про передання нашого приміщення на баланс “Київжитлоспецексплуатації” будинок вже виставляли на продаж. Півтора року ми ходили по судах, і нині перший “тайм” ніби виграли — суд скасував постанову про передання приміщення творчої вітальні. Управління культури КМДА продовжує відстоювати наші інтереси, але, на жаль, зараз гроші здатні робити все.

Спілкувався Сергій КЛИМКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment