До КРИЩЕНКА на пісню!

Відомому поетові-пісняру, який носить рідкісне для літератора звання народний артист України, Вадиму Крищенку — сімдесят п’ять.
Хто не знає його пісень: “Наливаймо, браття, кришталеві чаші”, “Хай щастить вам, люди добрі”, “Родина”, “До маминих очей”, “Одна-єдина”, “Берег любові”, “Я — України син”, “Усі ми прагнемо любові”, “Вишенька-черешенька” та багатьох інших. Майже всі співаки старшого і середнього покоління нашої естради брали на вуста його пісні.
Разом з тим Вадим Крищенко — автор багатьох книжок чудової лірики, публіцистичних поезій. Його поетичні рядки не раз озвучував у  виступах блискучий майстер художнього слова Анатолій Паламаренко та інші актори.
Багато років поет веде авторську передачу “Хай святиться ім’я Твоє” на радіоканалі “Культура”, яка одержує чимало вдячних і щирих відгуків від слухачів Українського радіо.
Вітаючи Вадима Крищенка зі славним ювілеєм, подаємо добірку його поезій.

МІЙ ДІМ

Заходь в мій дім,
Якщо втомивсь з дороги.
На лаву сядь
І відпочинь хоч трохи.
На підвіконні тут
Пучок сухої м’яти,
Щоб дух пахкий
Всіх зваблював до хати.

Заходь в мій дім
І підійди до столу —
Там груші стиглі
В мами із подолу.
Заходь в мій дім —
Побачиш там ікону
І все останнє
З Божого закону.

Заходь в мій дім,
Заходь в мою гостину,
Як брата рідного
Тебе я тут зустріну.
Подам хлібець,
Чарки наллю по вінця,
Щоб ти відчув
Всю душу українця.

ДО КВІТНЯ НА ПОБАЧЕННЯ

Що долею призначено —
Того не обійдеш…
До квітня на побачення
Іду в костюмі беж.

З малюнками усякими
Весна на видноті.
Іду, іду — підскакую,
Хоча й літа не ті.

До квітня на побачення
Несу букет надій.
В житті не все ще втрачено.
А квітень — місяць мій!

Я ДИВЛЮСЯ У КИЇВСЬКУ НІЧ

Згасли вікна в будинку напроти.
Я дивлюся у київську ніч,
Де ліхтар огорта в позолоту
Силуети забутих облич.

Я сиджу… І не можу заснути.
Я відгукую сон свій: “Де ти?..”
Несподіваний осені смуток
Хоче риму безсонню знайти.

Так — тут зайві манірність і поза,
Коли слово — як неба луна.
Чи поезія це, а чи проза
До мого притулились вікна?

Може, це лише жовтий листочок,
Щоб його в свому вірші згадав.
В тиші цій пригадатися хоче,
Що давалося не для забав.

А в уяві озветься матуся,
І забудеться біль протиріч…
Я не сплю… А дивлюся, дивлюся
В незбагненну, у київську ніч.

ЗОЙК НА БІЛОМУ ПАПЕРІ

Чому порядність загубила вісь,
Згубилася між закликів та стягів?..
Бездарність гулко празникує скрізь,
Талант прилип до забуття й зневаги.

Високу ґречність, честь і доброту
Давно вже нагло випхнуто за двері…
Коли ж збагнемо істину святу?
…Лишу цей зойк на білому папері.

ЛЖЕПРОРОКИ

В людей душа широка —
Сприймаєм все на віру.
Ой, біймось лжепророків,
Що гонять хвилю сіру.
Так вміло словом грають —
Аж у душі затерпло…
Хотілося — до раю,
А попадеш у пекло.

* * *
В чому щастя? Пізнаю з роками
Риси щастя — спільні і не схожі…
Доторкнуть не зможеш їх руками,
Роздивитись — певне, теж не зможеш.

Бо вони — як чародійство пісні
Чи слова кохання під вербою…
В чому щастя? — відповіді різні.
А для мене — просто буть собою.
БЛАГОДАТЬ ЗЕМЛІ

Походив по росі, по землі босоніж —
І зробилось душі і очам веселіш.
І слова заплелися у сонячні гами,
Коли землю відчув я своїми ногами.

УКРАЇНСЬКЕ ЄСТВО

Літа минають через кому…
А що нащадкам залишити?
Лише у слові у живому
Єство вкраїнське може жити.

ТРОХИ ПІЗНІШЕ

“Трохи пізніше” —  вкраїнський девіз,
Хоч дні рокочуть бурхливо і грізно.
Вираз цей в нашу історію вріс…
Боязно, щоб не було надто пізно.

СТРОКАТІСТЬ

Не відійти нікому од строкатості,
Життя — немов зігнута пектораль…
Бо і в печалі є краплина радості,
А з радості визиркує печаль.

ЧОГО?

Душа у пошуках, в турботі —
Ти не завжди її збагнеш…
Чого без тебе я самотній?
З тобою…   теж.

НА СТАРІСТЬ

На старість майже кожен — сирота.
Не хочу грати на мінорній ноті.
Але коли нацокають літа,
Чомусь усі ми стаємо самотні.

ЛИШЕ ОТОЙ…

Лише отой вкраїнцем справжнім є,
Хто відкидаючи отруйності страхіття,
Вкраїнство непідроблене своє
Зуміє передати власним дітям.

ЗАКОНИ ПРАВДИ

Закони правди ніби не нові —
Навчав їх батько і навчала мати.
Вони давно, здається, в голові,
Але щораз їх треба повторяти.

ТРИМАЙ УДАР

Хоча тривог утома на обличчі,
Та в цьому світі мстивості та чвар
Наказую собі: не падай ти у відчай.
Тримай удар, завжди тримай удар.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment