АНТИДЕРЖАВНИЙ АКТ

Фото Ксенії Гладишевої

Іван ЮЩУК,
професор Київського
міжнародного університету

Як стало відомо, теперішній міністр освіти Д. Табачник скасував іспит з української мови (за професійним спрямуванням) у вищих навчальних закладах (курс, щоправда, мізерний — усього 34 години). На вивчення державної мови це суттєво навряд чи вплине: адже кожен курс у ВНЗ повинен закінчуватися якщо не іспитом, то заліком. І фінансові витрати навчальних закладів, усупереч твердженню міністра, від цього не “оптимізуються”: оплата викладачеві за приймання іспиту не набагато вища, ніж за проведення заліку.
У цьому акті міністра проглядається лише одна мета — принизити державну мову, підкреслити її другорядність у суспільстві. І зневага до Конституції України, у статті 10 якої недвозначно проголошується: “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України”. А ще раніше в Законі про мови 1989 року, чинному й досі, було записано: “Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності”.
Усе це не потрібне теперішньому міністру освіти. Його ставлення до мови українського народу, а також деякі його інші поспішні розпорядження й висловлювання мимоволі нагадують дії колишніх колонізаторів. В одному із досліджень читаємо: “В Алжирі, який протягом 130 років був у колоніальній залежності від Франції, французи зробили все можливе, щоб викоренити арабську мову… Арабська мова була найбільш ігнорованим предметом навчальної програми”. Щоправда, деякі колонізатори йшли ще далі: “Коли Японія в серпні 1910 року анексувала Корею, то… офіційною мовою на території Кореї було запроваджено японську мову, навчання скрізь велося тільки японською, нею видавали газети, журнали, книги, було заборонено говорити корейською в громадських місцях. Корейців намагалися прискорено “японізувати”, насильно насаджуючи японську мову”. Таке саме було й в Індонезії — Нідерландській Індії. “Голландська стала мовою, якою я думав”, — писав перший президент незалежної Індонезії.
Але, на щастя, колоніальні часи минулися. В Алжирі повноцінно панує арабська мова, в Кореї — корейська, в Індонезії — індонезійська. І в Україні  пануватиме українська мова. З мови починається людина, з мови починається народ, з мови починається і мовою зміцнюється держава. Як писав Панас Мирний, “найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова”. Приниження й нищення мови — приниження й нищення людини, народу, його держави.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment