ПЕРЕМОЖНИЙ ПРОЕКТ

Фольклорний ансамбль “Червона калина”

Надія КИР’ЯН
Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ

Такого концерту не бачила давно, та напевно, й ніколи. Хоч це був не концерт, а творчий звіт пошукової групи студентів та аспірантів кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Презентували навчальний посібник для студентів “Пісенна традиція села Лука”, який створив професор кафедри, заслужений працівник культури України Іван Павленко. У звіті брали участь студентський народний ансамбль української музики “Роксоланія” та фольклорний ансамбль “Червона калина” села Луки Києво-Святошинського району під орудою Івана Павленка.
Луцький автентичний гурт “Червона калина” унікальний тим, що в селі традиція народного співу ніколи не переривалася, звичаї, знання, вміння йдуть із сивої давнини, передаються з покоління в покоління. Репертуар гурту складає близько 300 автентичних пісень. “Народна пам’ять іще від дохристиянських часів зберігає магічно-ритуальні колядки, щедрівки, веснянки, купальські, петрівчані, пожнивні пісні. Розлогими наспівами і розкішним плетивом багатоголосся полонять нас ліричні пісні, пісні-балади гетьманської доби, пісні історичні, козацькі, чумацькі, сирітські, наймитські”, — пише у посібнику Іван Якимович. З любов’ю описує кожну співачку гурту, її характер, походження, вокальні дані тощо. Наприклад: “Видатною особистістю гурту є виводчиця Олександра Семенівна Дмитренко, чия пам’ять зберігає сотні пісень. Як виконавиця із традиційною народною манерою співу вона має голос широкого діапазону — понад півтори октави. Її виводи близькі до мікстового звучання і колоритно вирізняються на тлі потужного “низу” товаришок по співу, а заспіви досить компактні й часто сягають “соль” малої октави. Природне вібрато співачки сприймається дуже милозвучно і зачаровує просвітленим тембром”.
У збірнику подано 275 пісень з нотами й фаховими коментарями.
Перед концертом Іван Якимович пояснив, що в основі концепції кафедри й ансамблю “Роксоланія” — популяризація фольклору, підготовка фахівців для вживлення народного співу в соціум. Традиція збирання й популяризації фольклору в університеті йде ще з ХІХ століття, від першого ректора Максимовича та інших подвижників. А ініціатором сучасного проекту була світлої пам’яті професор кафедри Лідія Дунаєвська.
Продовжила тему доктор філологічних наук Олена Іванівська: “Ми зібралися пошанувати автора за складну багаторічну працю. Ви переконаєтеся, наскільки народна пісня просвітлює обличчя, як єднаються різні покоління. Цей проект задуманий 2000 року. Студенти, які вивчають етнологію, розкодовують смисли, закладені в народній пісні, й втілюють свої знання практично, в хорі. У народній пісні закладена наша національна ідея, треба тільки її прочитати”.
Дійство розпочалося з “Весільних награвань”, які виконав гурт троїстих музик під керівництвом Євгена Жарінова. Виступи ансамблю “Роксоланія” з автентичними піснями “Журилася перепілочка”, “Що клен бува, чи не дерево”, “Та забіліли сніжки”, “Усі гори зеленіють”, “На городі будяк” чергувалися зі співом “Червоної калини” з Луки (“Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть”, “Ой а в городі криниця безодня”). Деякі твори виконували спільно обидва гурти — “Коло млина, коло броду два голуби пили воду” тощо. У такому об’єднанні виразно простежувалося, як передається традиція від покоління до покоління.
Чудовий спів солістів “Роксоланії” Наталії Бурлаки, Алли Царенко, Олени Безкоровайної, Романа Скорика, гурту “Червона калина” Павлини Білої, Ганни Волошиної заворожував.
Публіка просто шаленіла. Після кожної пісні вигукували “Браво! Браво!”, лунали репліки на кшталт: “Одні виконавці йдуть зі сцени, звідкись беруться інші, їх стає дедалі більше — наче з торби горох; отаких дівчат треба на “Євробачення” посилати” тощо. Вокально-хореографічні композиції “Василь добрий, Василина лиха” та “Наша баба на базарі була” поставила педагог Світлана Лещинська. Характерно, що в Луці є також молодіжний гурт “Золоте перевесло”, члени якого виховувалися при хорі ветеранів співу.
Сусідів й автора книжки привітав Гореницький народний хор “Калиновий цвіт”, у якому також співають жителі Луки.
Організатори цього надзвичайного дійства довели, що фольклор — це не минуле, це радісне сучасне і майбутнє.
Насамкінець Іван Павленко подякував за підтримку в роботі та виданні посібника управлінню культури і туризму Київської обласної держадміністрації та сільському голові села Гореничів Андрієві Гуленку.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment