ДІАЛОГ НІМОГО З ГЛУХИМ, або БИЙ СВІЙ СВОГО, ЩОБ ЧУЖИЙ БОЯВСЯ

Надія КИР’ЯН

Таке враження справила дискусія з приводу ролі Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, яку організувало Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. У розмові взяли участь поет, прозаїк, перекладач, есеїст Юрій Андрухович (Івано-Франківськ), співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров, голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі, член-кореспондент Академії правових наук, доктор юридичних наук, професор Василь Костицький (Київ), юрист Харківської правозахисної групи Айгуль Муканова. Вела дискусію перекладач, фотограф, редактор Інтернет-газети “PROSTORY” Євгенія Бєлорусець.
Про Національну експертну комісію, її завдання і легенди, які поширюються навколо цієї установи, “Слово Просвіти” розповідало в ч. 6 за 2010 рік в інтерв’ю з Василем Костицьким. Наші читачі надіслали відгуки, переважна більшість до діяльності комісії ставиться позитивно, оскільки стан моралі в суспільстві катастрофічний, і з цим треба щось робити.
На захід прийшло багато небайдужих, яких можна умовно поділити на тих, хто діяльність комісії підтримує, тих, хто засуджує, і тих, хто хоче зрозуміти стан речей. Зібрання привітав керівник Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні Кирило Савін, який висловив думку, що “діяльність Національної комісії, яка обмежує доступ до інформації, викликає питання”, і закликав учасників дійства бути толерантними й поважати опонентів, що не завжди вдавалося цього вечора.
У декого з присутніх одразу виникли сумніви в правильності самої постановки питання, оскільки в прес-релізі сказано: “Фактично комісія стала органом державної цензури в руках чиновників”, “Діяльність комісії викликала неодноразові протести з боку мистецького та громадського середовища”, “Чи виправдаються очікування митців, активістів неурядових організацій та правозахисників, що діяльність НЕК буде скасована або, принаймні, введена в цивілізоване русло?” “Це не заклик до дискусії, а вирок”, — заявив один із журналістів. Однак Кирило Савін наприкінці розмови сказав, що згоден підписатися під кожним словом означеної теми.
У процесі дискусії, як на мене, всі говорили розумні речі, всі відстоювали свободу слова й демократію, але кожна сторона вкладала в однакові слова різні поняття. Всі (крім Айгуль Муканової) розмовляли нібито однією мовою, українською, але це нагадувало діалог німого з глухим.
Євген Захаров, зокрема, сказав, що інформація — це кількість непередбачуваного, нового повідомлення, тобто дополітичний, доправовий феномен. Обмежувати обсяг інформації, відкритість — нерозумно. Будь-яку систему ухвалення рішень, будь-яку діяльність можна розглядати в трьох вимірах: інформація, політика, право. Це можна уявити у вигляді дерева: коренева система — це інформація, стовбур — політика, крона — право. Суспільні дискусії на ті чи інші теми будуть тим якіснішими, чим більше вони підживлюються інформаційно, тоді можна буде ухвалити обґрунтовані рішення. Історія свідчить, що в державах, уражених ізоляціонізмом, поступово занепадає творчість і наука, митці й науковці емігрують до країн, де обмежень немає. Інформаційно відкрите суспільство в США, і тому там високий розвиток науки й мистецтва. Хоч цензури нема, суспільство в США релігійне й моральне. Немає інформації доброї чи поганої, інформація або є, або її немає, те, що хтось сприймає як вульгарність, іншому подобається.
Хотілося спитати Євгена Захарова: яка інформація закладена в нецензурних висловах, що їх так відстоюють? І як вони впливають на демократизацію суспільства?
Логіка інформаційного стримування характерна для європейської системи права. Є 10 стаття Європейської Конвенції з прав людини, яка обмежує деякі свободи. Це обмеження має бути встановлено законом і відповідати суспільним потребам. Український Закон про захист суспільної моралі не є таким чітким, як цього вимагають європейські норми.
У нас цензура заборонена, але, на думку Євгена Захарова, деякі рішення, ухвалені НЕК, фактично порушували закон.
Василь Костицький відповів Євгенові Захарову, що їхні погляди майже збігаються, а розбіжності швидше через непоінформованість, оскільки є люди, зацікавлені в тому, щоб подавати недостовірну інформацію про діяльність НЕКу. Ще раз спробував пояснити, що комісія діє відповідно до українського законодавства, а функція держави полягає в тому, щоб уберегти інформаційний простір від пропаганди війни і міжнаціональної ворожнечі, насильства, образ за релігійною ознакою, поширення порнографії, пропаганди алкоголізму й тютюнопаління тощо. Навів приклади, що в демократичних країнах також є певні заборони. Наприклад, німецький Бундестаг ухвалив законодавчий акт, який забороняє поширення матеріалів, що виокремлюються аморальністю, грубістю, підбурюють до насильства, вчинення збочень, расової ненависті, прославляють війну. У США, Великобританії, Франції, інших країнах також є схожі закони. До речі, в цих країнах за порушення цих законів стягують великі штрафи. Отже, захист інформаційного простору не є винаходом України, це не цензура. Діяльність НЕКу полягає в експертній оцінці продукції, яка оприлюднена, рукописи не оцінюють.
Для того, щоб “воювати” з комісією, переважно “розкручують” колишні справи, які були ще до того, як Василь Костицький став головою (наприклад, справа Олеся Ульяненка), із них давно знайдено компромісні рішення. А налаштований проти комісії великий капітал, який втрачає через заборону реклами алкоголю, тютюну тощо.
Коментуючи рішення “круглого столу” “Засоби масової інформації та захист суспільної моралі. Європейські стандарти щодо суспільної моралі та захисту неповнолітніх. Аналіз українського законодавства щодо суспільної моралі”, який нещодавно відбувся, Василь Костицький сказав: на цьому “круглому столі” оприлюднили негативний висновок на проект закону 2003 року (!) Але засоби масової інформації подали це так, нібито це висновок на наш новий проект закону. “Пропоную взяти участь у публічному обговоренні цього проекту, щоб він відповідав європейським нормам і ми нарешті його прийняли”, — сказав Василь Васильович.
Юрій Андрухович у виступі слушно зауважив, що варто подумати про ситуацію, в якій ми нині опинилися після приходу нової влади, що прагне безальтернативно керувати. Від свободи слова, якою ми так пишалися, майже нічого не лишилося, принаймні на рівні телеканалів, які переважно висловлюють одну точку зору. Відчуття “закручування гайок” наростає, ідеться не про згортання демократії, а про розгортання тоталітаризму. Висловив сумнів, чи не використають у цих умовах НЕК як засіб цензури й репресій.
У дискусії з цього приводу власні погляди висловили режисер, журналіст Володимир Кметик, народний депутат Андрій Шевченко, журналісти Оксана Приходько, Наталія Соколенко, юрист Айгуль Муканова та інші. Було сказано багато продуктивного.
Насамкінець Василь Костицький запевнив, що НЕК репресивним органом не стане, принаймні, доки він його очолює, і запросив усіх опонентів, зокрема Юрія Андруховича на засідання комісії, які проходять відкрито, на них можуть бувати представники громадськості. Відповідь Андруховича була вражаючою, він сприйняв запрошення “так, якби людину, яка виступає проти смертної кари, запросили на екзекуцію”. Якщо перекласти звичайною мовою, на мою думку, це означає: “Не чув, не бачив, не знаю, не хочу знати, але Баба Яга проти”. Тобто говорили-балакали…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment