СПЛАНОВАНЕ ПРОТИСТОЯННЯ, або БАЧИЛИ ОЧІ, КОГО ОБИРАЛИ…

Олена ШУЛЬГА

Спочатку в Інтернеті з’явилась інформація про те, що в Києві пройде виставка “о зверствах ОУН-УПА”,  згодом біля Українського дому — афіша, що закликала на виставку, яка називатиметься “Волынская резня — польские и еврейские жертвы ОУН-УПА”. У російськомовному прес-релізі зазначено, що організатори акції — Всеукраїнська громадська організація “Правозащитное общественное движение “Русскоязычная Украина” й  польське товариство увічнення пам’яті жертв злочинів Українських Націоналістів. Усе це відбуватиметься під егідою й за участі народного депутата України Вадіма Колесніченка. Невдовзі в мережі розповсюдилася відповідь патріотичних сил: ГО “Люстрація” закликало пікетувати виставку.
Тож уранці 8 квітня до Українського дому прийшли представники ВО “Свобода”, “Просвіти”, Української народної патрії, Конґресу Українських Націоналістів, УНА-УНСО, Української партії. Було багато журналістів — фотокореспондентів, операторів, людей з диктофонами і блокнотами. Серед них — представники російських телеканалів, які ретельно записували те, що відбувається.
Народний депутат України Іван Заєць сказав, що нині, аналізуючи події тих років, які справді були неоднозначними, потрібно показувати трагедію українців і поляків, у той час як показують трагедію поляків і євреїв. “Те, що ми прийшли сюди, — забагато честі для організаторів виставки, треба йти до Адміністрації Президента або Кабінету Міністрів, бо саме там справжні господарі”.
Андрій Іллєнко, заступник голови Київської міської організації ВО “Свобода”, не приховував обурення: “Фотовиставка” спрямована на розпалювання міжнаціональної й релігійної ворожнечі, приниження національної честі й гідності українців. Вадім Колесніченко, який ініціював виставку, — ширма для українофобського режиму Януковича, адже проведення заходу дозволило Державне управління справами Адміністрації Президента України, в підпорядкуванні якого перебуває Український дім”.
Щоб потрапити на прес-конференцію, якою відкривалася виставка, потрібно було пройти чотири міліцейські кордони. Це нове для представників засобів масової інформації. Міліціянти на сходах спрямовували журналістів з центрального входу до службового, двоє стояло на вулиці, двоє — у приміщенні одразу за дверима (тут просили зареєструватися, і чемний міліціонер показував дорогу — “на второй етаж і направо”), ще кілька — перед дверима зали, де мала розпочатися прес-конференція. Тут запитали російською мовою, чи є в мене заборонені речі або газовий балончик. Моєму здивуванню не було меж, і я відповіла, що мені боятися нічого — я в себе вдома і газових балончиків не ношу. Чоловіків обшукували, зазирали в портфелі. До слова, Андрія Іллєнка до Українського дому не пустили — видно, не пройшов фейс-контроль.
У залі представників засобів масової інформації ще раз реєстрували, всім охочим роздавали прес-релізи, листівки з реквізитами виставки, а також каталоги — видрукувані на дорогому папері книжки обсягом понад 270 сторінок (наклад 5 000 примірників, реквізитів видавця не зазначено).
Ті, хто вже встиг оглянути виставкові стенди, ділилися враженнями й думками з приводу. Зокрема Левко Лук’яненко сказав: “Тут представлена одна сторона, тому цю виставку не можна вважати організованою для того, щоб показати правду відносин між Польщею й Україною. Українського погляду нема. Дуже шкода, що влада дозволила таку виставку, це має вигляд провокації. Хто зацікавлений у ній? Зацікавлена Москва, адже виставка налаштовує українців проти поляків, а поляків — проти українців.
Варто усвідомити, що вищий рівень відносин — Україна—Росія, Польща—Росія. Відносини Україна—Польща  — другий рівень. Політики це добре розуміють. Ця провокація руйнує добрі відносини між Україною й Польщею і служить Москві. Виставку треба негайно зняти і поставити на тому крапку. Або організувати об’єктивну виставку, де показати, що робили поляки і що — українці. Поляки як імперська держава захищали завойовану територію, українці як нація боролися за звільнення своєї етнічної території від завойовника. Відповідно до міжнародного права, загарбана територія не стає власністю загарбника — незалежно від часу. Попри те, що Польща загарбала Холмщину, Лемківщину, Підляшшя, вони залишалися українськими. УПА, на жаль, не змогла відстояти ці землі, щоб вони перебували у складі України. Але все залежало не від УПА, а від зацікавленої сторони — Москви і Сталіна, втрутилася “велика трійка”.
Перший президент незалежної Польщі сказав, що без незалежної України не може бути незалежної Польщі. Це розумні слова розумного політика, бо якби Москва проковтнула Україну, наступного дня вона проковтнула б Польщу. Добре знаємо імперські замашки Москви і міжнародну ситуацію”.
Слова Левка Григоровича викликали жваву дискусію, і ніхто не помітив, що прес-конференція розпочалася. Тобто одіозний депутат Колесніченко робив спроби почати промову, яку, безперечно, готував заздалегідь, проте охочих слухати не знайшлося. Він з приклеєною посмішкою закликав до уваги, повторював: “Отойдітє назад, ви мєшаєтє журналістам работать”, “Ви нарушаєтє закон о срєдствах масовой інформації”.  До кого звертався депутат, невідомо, бо хто ще, крім журналістів, ходить на прес-конференції?
Сам впоратися з невдячною аудиторією Колесніченко не зміг, тож викликав допомогу — охоронців Українського дому, які спочатку намагалися відтіснити журналістів. Кремезним чоловікам із голеними головами це вдавалося погано, і вони витягли із зали журналіста Ігоря Мірошниченка. Він вигукнув: “Журналісти! Подивіться, що відбувається в цій країні!” Через кілька хвилин з’явився наряд міліції, який витяг ще кількох “неугодних” журналістів. Попадали штативи операторів. Так тепер у нас “наводять порядок”, як і декларували у передвиборних обіцянках.
Проте “навести порядок” до кінця так і не вдалося. Зала слухала неуважно, висловлюючи незгоду, попри те, що Колесніченко називав виставку “знаковою”. Він збирається повезти матеріали Україною — до Львова, Рівного, Луцька, Івано-Франківська, Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси, Севастополя, Сімферополя, Харкова, Луганська. Крім цього, матеріали розмістять в Інтернеті. Так ось “об’єднують” Україну! А чого ж — усе, як обіцяно перед виборами! Гетьте, українці, в одну колесніченківську кошару! Бачили очі, кого обирали, тепер хоч…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment