ПРО МОДУ І МУЗУ

Хоч народна мудрість стверджує: “Будь сильний духом, а не новим кожухом”, — ми завжди звертаємо увагу, як людина одягнена: доречно чи не дуже, охайно чи недбало, стильно чи старомодно. Одяг — сигнал або до позитивного сприймання людини, або до антипатії й упередженого ставлення.

Наталія АНТОНЮК
Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ

У школі сприймала однокласників за принципами: ті, хто любить обновки, ті, кому байдуже, що носити, й ті, хто боїться одягти нові речі. Я належала до останніх — і не тому, що не було можливості придбати обновку, а тому, що страшенно не любила одягати щось нове.
Для мене було справжнім випробуванням одягти новеньку кофтинку, боялася, що дивитимуться скоса. Кожна одежина була особливою, з нею пов’язана певна шкільна історія, і я засмучувалася, коли на ній з’являлися перші ознаки зношування. Звикала до нового вбрання, як до нової вчительки — довго і поступово. А ви пам’ятаєте свої улюблені речі дитинства?
Натомість я любила залазити на горище і годинами розглядати старий одяг родичів, схований у мішки. Щось таємниче було у дійстві, коли я приміряла прабабусину блузку в горошок, бабусине чорне пальто, мамину довгу спідницю…
Лише згодом, коли стала старшокласницею, почала цікавитися модними речами, відкривши кілька простих істин стильності: не варто поєднувати негармонійні кольори, щоб не бути  “світлофором”; аксесуари в одязі не менш важливі, як сам одяг;  потрібно враховувати тип статури (пам’ятаєте, “яблуко”, “груша”, “пісочний годинник”, “прямокутник”, “перевернутий трикутник”); не варто одягати речі з різними малюнками (смугаста блузка і картата спідниця); потрібно бути обережним із блискучими речами тощо.
Ці прості правила гарного смаку дають змогу експериментувати з одягом, однак не варто забувати і про моду, яка постійно коливається, як маятник, і ми так чи інак залежимо від цих коливань, переміщуючись із нею в такт, стоячи на місці, чи навпаки — рухаючись у протилежному напрямку. Завдають нам жару модельєри, яких розвелося дуже багато. До речі, недарма модельєрів вважають законодавцями моди — від них залежить, що ми носимо.
Не можна не погодитися із висловом Максима Рильського “Куди приходить мода, там умирає муза”, бо в гонитві за модними речами часто не лише нехтуємо правилами гарного смаку, а й втрачаємо почуття міри, сліпо копіюючи картинки із журналів, нівелюємо власний стиль, підлаштовуємося під некомфортні речі.
На щастя, щороку мода пропонує дедалі більше варіантів — є з чого вибрати одежину до душі. Плащі-болоньї, одяг із синтетичних матеріалів, коротенькі спідниці, жіночі брючні костюми, кримпленові спідниці — все це у минулому. Хоч стилізація під вінтаж, тобто використання у сучасному одязі елементів минулого, нині популярна.

ШИРОКИЙ АСОРТИМЕНТ ПІД АКОМПАНЕМЕНТ
Пам’ятаєте, у фільмі “Службовий роман” секретарка на роботі плете речі? У 70-ті роки особливого вибору в магазинах не було. Модницям тих часів нічого не залишалося, як розглядати викройки у журналах і шукати тканину для втілення модних фантазій.
Нині дефіциту одягу немає, навпаки — його настільки багато, що розбігаються очі. Речові ринки, магазини, які з’являються, як гриби після дощу, промислові ярмарки… Та якщо думаєте, що це всі місця для оновлення гардеробу, — помиляєтеся. Ятки з одягом з’являються у місцях скупчення людей, наприклад біля входу в метрополітен, у підземних переходах, біля кіосків із пивом, де під акомпанемент вуличних музик можна одягтися з ніг до голови.
Дібрати аксесуари? Дуже просто! Майже на всіх перехрестях на скельцях сонцезахисних окулярів стрибають сонячні промінці — їх тисячі. Яскравими кольорами “кличуть” покупців хустинки, сумочки, ремінці, намиста, прикраси з натурального та штучного каменю.
Якщо ж вам вдалося минути це кольорове різноманіття, не розслабляйтеся: до офісу можуть зазирнути “коробейники” — представники різних компаній, які запропонують і косметику, і парфуми, і білизну.
Якщо хочете чогось цікавого, можете “піти”… у віртуальну крамницю, тобто замовити одяг через Інтернет-магазини. А якщо подобається інтрига й солодке очікування невідомого — можна вибрати одежину через каталоги, а за кілька тижнів отримати бажану річ поштою.
Збираєтеся на дачу? Навіть у приміській електричці не можна спокійно подрімати, бо вагонами бігають моторні продавці з кофтинками, футболками, сорочками. Можна не лише поторгуватися, а й обговорити модні тенденції.

ХРЕЩАТИК ЯК ПОДІУМ
Весняне сонце ледь-ледь з’явилося на обрії, як люди заполонили центр міста. “Себе показати, інших побачити” вирішили київські модниці, одягли короткі шкіряні куртки і вузькі джинси, і на високих підборах почали дефілювати містом. Хлопці, затягуючись цигарками, дивляться їм услід, і раз по раз зачаровано мружаться не лише від сонця.
Хрещатик — не лише своєрідний подіум, а й найсучасніше місце паломництва модниць. Довгі ряди магазинів з іноземними назвами пихато затінили інші цікаві місця, поглинули книгарні, створивши ефект великого ринку, й тут, на головній вулиці України, з ранку до ночі серед одягу товчуться молоді українці, вибираючи блузки, кофтинки, спідниці. Поступово стають шопоголіками, що тиняються з магазину в магазин, заворожені чарівними словами “розпродаж”, “знижка”, “акція”.
“Жертви хрещатицької моди” майже однакові — одягнені в обтягнуті джинси, які пасують не кожному, спортивні яскраві курточки, величезні блискучі кросівки. Носять сумки завбільшки з клумак, а на обличчі — і взимку, і влітку — окуляри. До речі, цей популярний стиль, що “змиває” і жіночність, і мужність, називається унісекс.
Часто на Хрещатику можна побачити представників молодіжого угруповання емо, які носять лише чорно-рожевий одяг, кеди, коротко стрижуть волосся, залишаючи довгу гривку, що закриває півобличчя. Волосся і нігті пофарбовані у чорний колір. І хлопці, й дівчата одягають затісні штанці з низькою посадкою, обвішуються значками і “фєнєчками”, іноді мають пірсинг.
Пам’ятаю, як років з десять тому були надзвичайно популярні широкі джинси в хлопців “хіп-хоперів”, бабусі вражено дивилися на них і сплескували руками. Нині, спостерігаючи за молоддю в тісних джинсах,  бабусі просто запитують: “А що воно таке — дівча чи парубок?”
Пам’ятаєте вислів: “Скромність — окраса молодості”? Забудьте про нього. Сучасна молодь мислить іншими категоріями: “стильно”, “гламурно”, “просунуто”. Не вміючи виокремлюватися гарно дібраним одягом, вирізняються епатажністю або кітчем, кольоровим та різностильовим одягом.
Парадоксально, але у часи, коли одяг різноманітний і є можливість одягнутися недорого, процвітає несмак. На Хрещатику можна побачити дівчину з куцою кофтинкою і джинсами з низькою посадкою, у якої голий пуп ховається за гладкими складками, а ще виглядає спіднє; хлопця, що походжає у футболці, шортах і капцях, однак у білих шкарпетках; модницю у спідниці й чорній блузці, з-під якої просвічується червона білизна; дівчину в блискучому вбранні “а-ля циганка” тощо. Ці образи закарбовуються у пам’яті, вони щоразу дивують.
А ще сумно, коли бачиш людей, які копіюють моделей з реклами іноземних брендів. Як реп’яхи, приліплені “гучі”, “армані”, “шанелі” на спинах, у серцях.
Ще насаджують моду — гламурні й не дуже — “жіночі” журнали, які пропонують стати “спокусливою”, “солодкою цукеркою для чоловіка”, “чарівницею”, щодня гарно вбиратися, щоб вполювати чоловіка. Письменник Євген Дудар цікаво змалював таку жінку: “Ноги на шпичках. Трусяться. Лице вистраждане. Як у каторжанки. Там тисне. Тут муляє. Фарба виїдає очі”.
У “жіночих” журналах — відстеження колекцій одягу іноземних модельєрів, поради, як одягнутися відповідно до стандартів західної моди, що придбати, аби стати схожою на американську зірку, як схуднути, щоб влізти в модний одяг тощо. В них — постійне перемивання кісточок зіркам шоу-бізнесу, які стають близькими, наче подруги.

НА ВСІ ВИПАДКИ ЖИТТЯ
Із винаходом цього одягу людство зітхнуло із полегшенням — ось універсальна річ для всіх і кожного: в ресторані, на природі й на городі носимо джинси.
З’явившись у середині XIX століття як одяг ковбоїв і золотошукачів, практичні й зручні джинси завоювали світ. А з джинсової тканини нині шиють майже усе: куртки, комбінезони, сукні, спідниці, взуття, капелюхи, купальники тощо.
Над виглядом джинсів працюють дизайнери, додаючи нові, незвичайні,  інколи несумісні деталі. З джинсовою тканиною поєднують бісер, вишивку, вносять ефект потертості й зношеності, модні й “рвані” джинси,  виварені.
Нині у магазинах одягу асортимент джинсів величезний: із високою і низькою посадкою, широкими і вузькими холошами, повсякденні й елегантні тощо.
Одягнув джинси — ти вже стильний. Чоловіки, до речі, консервативніші за жінок: викидають старі джинси лише коли коліна випнуться, синій відтінок зміниться на сірий, а низ цих диво-штанів обтріпається майже по коліна.
У жінок здебільшого кілька пар джинсів. Є й капрі, бриджі, а ще популярні шорти, які одягають під усе — і під футболки, і під шубки.

ДОРОГЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ЧИ ВРОДЖЕНИЙ СМАК
Відомий модельєр Коко Шанель говорила: “Мода виходить із моди. Стиль — ніколи”. І справді, не варто забувати, що гарно одягатися можна і без урахування модельєрських “викрутасів”.
Ми ж не переймаємося, чим намальована картина — тушшю, олівцем чи фарбами. Спершу помічаємо експресію, деталі, стиль. Так само, як і в одязі.
Вважаєте, що потрібно багато грошей, щоб мати гарний вигляд? Можна бути “попандопулом” у дорогому вбранні від поважних дизайнерів. Подивіться фотографії зірок на Інтернет-сайтах — це страшне видовище: розмальовані, як африканські аборигени, у вбраннях дивовижно яскравих і гіперболізовано-величних, і це викликає сміх.
Натомість можна мати вигляд королеви у старенькій, але охайній сукні, яка підкреслює переваги статури. Головне — носити одяг упевнено, з гордо піднятою головою.
У тролейбусі спостерігала за жінкою у старенькому світло-бежевому плащі, береті й з чорною сумкою — у ній було щось таке, що не відведеш погляду. Біля столичного університету бачила дівчину у вишиванці та рясній спідниці — оригінально привабливу на тлі гламурних юнок у блискучих і куцих туніках. У метрополітені виокремилася з натовпу літня жінка у скромному костюмі, симпатичному капелюсі, ажурних рукавичках і сірою сумочкою — витончена леді.
Річ не в тому, скільки маємо грошей, щоб одягтися, а в тому, що часто недбало ставимося до вбрання, забуваємо просту істину: хоч стареньке, аби чистеньке. А ще — заклопотані справами, не встигаємо перерахувати ґудзики та плями на блузці, а легковажно натягуємо те, що лежить зверху на поличці шафи.
Можна знати все про світ моди: від імен модельєрів до назв тканин, від нюансів крою до тонкощів у підборі аксесуарів. Але чому трапляється так, що все це на людині — як сідло на корові? Уміння одягатися — мистецтво,  дане не кожному, і подружити моду й музу може лише той, хто має бездоганний смак і почуття міри.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment