УРАНОВІ ГРАБЛІ ЯНУКОВИЧА

Олег ВІТОВИЧ

Після озвучення президентом Януковичем на ядерному саміті в США ініціатив щодо передання високозбагаченого урану та повернення в Україну відпрацьованих ядерних відходів мене не полишало бажання дати оцінку цих дій.
Оцінка аналітична.
Мені абсолютно незрозуміло, що малося на увазі під переданням високозбагаченого урану іншій стороні (продаж, дарування чи інше), оскільки ринкова ціна тієї кількості високозбагаченого урану, що перебуває в Україні, становить понад 1 млрд дол. США, а сума компенсації достеменно не відома (якщо вона взагалі є).
Логіка ухвалення цього рішення і можливість передання ядерних матеріалів Росії під приводом гарантій більшої захищеності від можливих терористичних зазіхань щодо країни, яка щойно пережила теракти в Москві й постійно піддається терористичним нападам, так само незрозуміла.
У разі реалізації цієї ініціативи буде завдано непоправної шкоди українській науці, фундаментальним дослідженням, науково-технічному потенціалу, військово-промисловому комплексу (чи радше його залишкам). Потрібно розуміти, що Україна позбавляється можливості створення власної ядерної зброї.
Озвучена теза про повернення в Україну відпрацьованих ядерних матеріалів вимагає особливого пояснення для громадськості. Адже лише ціною неймовірних зусиль Україна домоглася вивозу в РФ для утилізації й захоронення відходів українських АЕС, а спроби президента В. Ющенка переконати громадськість у потребі побудови сховища радіоактивних відходів неподалік Чорнобильської АЕС чи в іншому місці не лише не були успішними, а й викликали бурхливі протести. Не кажучи про те, що вартість будівництва такого сховища для українського платника податків коштуватиме від 1 до 1,5 млрд дол. США.
Оцінка емоційна.
1994 року я був тим депутатом Верховної Ради, хто не лише виступив за збереження ядерного арсеналу України, вважаючи його єдиним надійним гарантом нашої незалежності, територіальної цілісності, задекларованого в Конституції позаблокового статусу, й розробив відповідний законопроект, який, на жаль, набрав лише кільканадцять голосів. Після цього багато українських політиків “посипали голову попелом”, що поспішили. Я й нині вважаю, що Україна може і повинна мати власну ядерну зброю.
Любов до Батьківщини — красиво звучить, але трохи неконкретно. Для мене в 90-ті ця любов означала, крім іншого, збереження науково-технічного потенціалу, розвиток фундаментальної науки, запобігання витоку перспективних кадрів за кордон тощо. Нині мірилом цієї любові повинна стати оцінка громадськості антидержавних, кримінальних вчинків влади.
В авіакатастрофі під Смоленськом Польща, крім президента, втратила значну частину своєї політичної еліти. Одним рішенням керівника держави, найнятого українським народом лише на роботу (на жаль, політики часто про це забувають), Україна без авіакатастрофи втрачає, крім наукової еліти і перспектив безпеки, ще й національну гідність.
Ядерне питання, про яке час від часу нагадували представники українських національно-патріотичних організацій, сьогодні, хоч як парадоксально, стосується, крім Києва, здебільш російськомовних реґіонів — Харкова, Севастополя, де розташовані науково-дослідні інститути, та частково Дніпропетровська, де працює “Південмаш”. Тому “уранове питання” зараз, як у ситуації з островом Тузла, може і повинно об’єднати націю.
Не запитую, чому з часу приходу нової влади кількасот представників громадських організацій проводять постійні пікетування Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, вимагаючи гарантій незалежності, територіальної цілісності, відставки Табачника і Могильова, незмінності статусу Герой України щодо Шухевича і Бандери, відновлення ядерного статусу, а політики, партії й блоки в цей самий час ділять портфелі в тіньових урядах, бо давно вже все зрозуміло і так. Молодь, яка (має вона рацію чи помиляється) починає відстоювати власні права і переконання на вулицях, заслуговує на повагу. А такі політики — лише на зневагу.
Доки керівництво України почергово колінкуватиме перед лідерами всіх країн світу, Україна як держава, а українці як нація ніколи не матимуть майбутнього.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment