НЕ ДОЗВОЛИМО ЗРОСІЙЩУВАТИ УКРАЇНУ

Відбулася сесія Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, на яку з’їхалися просвітяни з різних областей, щоб обговорити основні завдання та напрями модернізації діяльності Товариства на перспективу. Виступили народний депутат України Іван Заєць, голова Київського відділення товариства “Меморіал” ім. Василя Стуса Роман Круцик, головний редактор “Слова Просвіти” Любов Голота, заступник голови “Просвіти”, професор Олександр Пономарів, голови обласних об’єднань “Просвіти”. Відкрив Раду голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан.

Павло МовЧан:
— Тривалий час ми були “запряжені” у виборчі перегони, в яких наші кандидати, на жаль, не перемогли. Причини поразки національно-демократичних сил відомі, проаналізовані. Завдяки політиці нової влади маємо нові виклики не лише для членів “Просвіти”, а й для всієї України через нову хвилю зросійщення, спроби дегероїзації українських політичних провідників і чергові викривлення історії України. Нещодавно проведено “круглий стіл” в Укрінформі, присвячений виставці, яка відбулася в Українському домі. Я запросив Романа Круцика, який очолює в Києві споріднену з нами організацію “Меморіал”, він поінформує про ці події.
Багато хто ще не усвідомив, що нова влада прийшла не тимчасово, на місяці, а надовго. Отже, перед нами виклики досить серйозні й загрозливі. У газеті “Слово Просвіти” є публікація академіка НАН України Віталія Дончика, який надав цілком вичерпну відповідь на питання, в якому стані сьогодні перебуває Україна.
Що на нас чекає? Які можливі варіанти нашої діяльності? Ми не перестанемо робити те, що й раніше. Це українська справа, мова, культура, історія, ЗМІ. Українські пріоритети для нас залишаються найважливішими, бо це наші статутні завдання. Ми повинні за будь-яких умов бути послідовними. Не мусить бути того, що сталося в таборі Юлії Тимошенко, де щодня один за одним депутати “відчалюють” від її берега й “причалюють” до іншого, коли стовпи-теоретики її партії опинилися в таборі опонентів: від перших утікачів до найважливішої постаті Портнова. Це він був ініціатором об’єднання двох найбільших політичних сил і створення мегаблоку. Це була його ідея, щоб президента обирати в парламенті, хотіли перетрансформувати Конституцію у винятково парламентську форму правління. На цю пропозицію не пристав тоді  Віктор Янукович.
Як ми мусимо пережити те, що сталося? Це добре чи зле? Чи отримаємо роз’єднану Україну в перспективі? У такому аспекті ми це явище ще не розглядали. Чи є загроза, що існуватимуть дві полярні України, які формувалися в єдиній державі тривалий час? Припускаю, що за рахунок того, що до влади прийшли відверто антиукраїнські сили, ми зуміємо об’єднатися й уникнемо розколу України. Буде жорстка боротьба, але її інтенсивність і результати залежатимуть від того, яку позицію займемо ми.
Недавно я був на Житомирщині. Там усе залишається стабільним. Люди не захиталися. Роблять українську справу, як і робили. Вручали премію імені Огієнка, були представники влади. Ректор Житомирського державного університету Петро Саух був послідовний, і це завдяки Миколі Жулинському, причетному до формування тих кадрів. Усі українські сили нині там спокійно почуваються — кажуть, що голова облдержадміністрації Сергій Рижук не робитиме різких рухів. Але ж його можуть змушувати. Буде послідовна політика достосувань до всіх тих процесів, які нав’язуватимуть згори.
Саме тому на сторінках нашої газети “Слово Просвіти” ми провели наступальну лінію щодо тих проблем, які влада встигла вже сформувати за півтора місяця, як цього не зробив ні Кучма, ні Кравчук, ні Ющенко. Вона за цей час розділила Україну, поляризувала її. Добре це чи зле? Це й є тема нашої розмови.
Можливо, українці так збуферували велику хвилю, яка могла б закінчитися Бішкеком. Не таємниця, що події в Киргизії — спецоперація з ліквідації останньої території, яка прийшла під іншими прапорами, тієї політичної сили, яка домоглася влади в такий самий спосіб, як ми свого часу на Майдані. Це, без сумніву, російська операція, тому Росія з перших днів надає допомогу, визнала незаконне політичне угруповання, все робить у незаконний спосіб. Це наслідок того, що відбулося “перезавантаження” стосунків США і Росії. Чи не цим пояснюється, чому й Україну, власне, здали? Розрахунки на те, що Європа втрутиться, впливатиме, не здійснилися. Європа вчергове засвідчила своє ставлення до України, воно винятково прагматичне.

Павло Мовчан, Олександр Пономарів

Що нам робити? Бути такими самими, як були всі ці роки — від переоформлення наших статутних завдань, коли ми 1989 року з Товариства української мови відродили “Просвіту”. Хтось був задоволений, хтось ні. Донині лунають голоси опонентів, які вважають, що треба було зберегти Товариство української мови. Якщо є така потреба, то можна створити його паралельно. Але чи є потреба роз’єднуватися, створювати нові громадські організації? Петро Ющенко свого часу створив об’єднання “За відродження Української Православної Церкви”, забувши, що 11 років тому таке об’єднання було при “Просвіті”, ми мали часопис “Християнська Україна”, мали передплатників.
Які проблеми нашого протистояння вже чітко означені? Це переписування історії на догоду Росії. Чим може розраховуватися Україна з Росією? Державне майно майже все приватизовано. Залишилося кілька великих об’єктів: “Укрзалізниця”, Одеський припортовий завод, “Укртелеком”, ще деякі. Україна може розрахуватися лише йдучи на поступки тільки в національній царині. Саме тому не дивуйтеся, що всі антиукраїнські сили сьогодні себе позиціонують як інтегруюча сила з сусідньою державою. Такі “діячі” як Корнілов, Табачник, Колесніченко тощо сьогодні мають велику підтримку. Виставка “Злочини УПА проти поляків і євреїв”, яка відбулася в Українському домі, є провокацією. Це чиста радянщина.
Нам переписують історію. Відомство, яке очолює Наталія Нарочніцка, депутат Держдуми Росії і яке називають у Москві “опозицією Каспарова”, вже готує для нас новий підручник. У цьому його підтримує передовсім Наталія Яковенко з Києво-Могилянської академії. Ми мусимо підготувати звернення до КМА про те, що проект підручника, закроєний у Москві під московські лекала, сьогодні впроваджуватиметься першою інституцією України у вищій школі. Її концепцію підтримують Дмитро Табачник, Петро Толочко. Це їхня спільна робота. Ці прізвища відомі, але Яковенко — нова постать. Ми ознайомилися з її лекцією на сайті “Української правди”. Що там головне? Твердження, що ми — поліетнічна держава, утворення, незрозуміле для цілого світу, що цілковито суперечить Конституції, яка визначає, що ми унітарна держава; що в нас споконвіку були етноси, які співіснували, що героїзація наших національних перемог, тих чи інших постатей — це була велика помилка Ющенка. В такий спосіб хочуть ще й мотивувати, чому так сталося, що перемогла Партія реґіонів. Ці обґрунтування робитимуть наші історики.
У різних галузях науки, культури й освіти є люди, з якими можемо співпрацювати. На “круглому столі” в Укрінформі ми запропонували провести з усіма зацікавленими сторонами у Будинку письменників ряд “круглих столів”. Перший — “Концепція нового підручника”, завдання якого — дати сигнал усій Україні, що готується і які це матиме наслідки. На початку травня — “Правда про Другу світову війну”, бо треба реагувати на те, що відбулося в стінах Українського дому і що буде далі — адже ця виставка поїде по областях. З цього приводу ми ухвалимо Заяву Головної ради. В Українському домі з участю не тільки “Студентського Братства”, а й “Просвіти” ми провели акцію “Ні! Брехня не пройде!”
Це чиста радянщина, яка повертається до нас після двадцяти років незалежності. Чи ми її приймемо? Особливо після п’яти останніх років, коли правда стала відомою. Чи дозволимо повернути все на двадцять років назад?
Звісно ж, що ні. Нові реалії вимагають нових форм роботи і нових підходів до вже напрацьованих, у кожній області вони будуть іншими, залежно від обставин і можливостей, але слугуватимуть цільності діяльності “Просвіти”. Не відступ, не перечікування ситуації, а аргументований, впевнений  наступ сьогодні актуальний, як  ніколи!

Марія ОЛІЙНИК, заступник голови Донецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”:
— Національні, державницькі сили програли на президентських виборах, оскільки знову не було єдності й висунули багато кандидатів. Висновок з цього — у нас повинна бути єдина, об’єднана опозиція згори донизу.
У Донецьку я відвідала з десяток засідань суду, де розглядали позови щодо скасування указу президента Ющенка про присвоєння звання Героя України Степанові Бандері. Та на ці засідання від національно-демократичних сил приходила лише я. Жодна партія не була представлена. Я зверталася до голови нашої обласної організації УНП народного депутата О. Клименка з пропозицією прислати когось на судові засідання. Ніхто так і не прийшов.
Нам обов’язково потрібен єдиний інформаційний центр, електронна пошта в обласних об’єднаннях.
Нині вороги України сидять під нашим державним прапором, і ми його самі їм вибороли. З приходом до влади таких, як Табачник, у нас на Донеччині одразу ж почали переводити на російську мову й ті українськомовні навчальні заклади, які ще залишалися.

Іван ЗАЄЦЬ, заступник голови Української народної партії:
— Нинішня влада — це суцільні загрози Україні на всіх напрямах: в економіці, безпеці держави, духовності, навіть екології. Досить подивитися, як хочуть ліквідувати деякі наші національні парки, заповідники, створені за президентства Ющенка та Кучми. Особливі загрози бачимо в духовній сфері. Триває атака на щойно створений “Мистецький Арсенал”, хоч це за задумом має бути величезний музей рівня Лувра чи Ермітажу, де ми могли б показати витоки нашої історії, культури за багато тисячоліть. Український дім столиці перетворюють на антиукраїнський. Триває процес згортання демократії. Днями міліція затримала юнака, який проводив акцію протесту в центрі столиці. Його відвезли на обстеження в психлікарню. Що це за методи? Так звана “стабілізація” є нічим іншим, як зупиненням розпочатих в державі процесів деколонізації й декомунізації.
І все це робиться не просто з відома президента. Він має за все відповідати. Усе чиниться через структури виконавчої влади. Ми, представники демократичних сил, завжди прагнули відстежувати і припиняти антидержавні дії, які пробували чинити через парламент. Але тепер влада обходиться й без парламенту, діючи через виконавчі структури.
Триває наступ на нашу історію, національні цінності. Атака на укази щодо Шухевича, Бандери, провокативні виставки — усе це має на меті значно більше: це атака на указ президента Ющенка про визнання учасниками боротьби за незалежність, державність України всіх героїв визвольних змагань ХХ століття.
У цих умовах абсолютно необхідне утворення потужної правоцентристської опозиції. Насамперед ідеться про УНП, “Нашу Україну”, “За Україну!”, які вже шукають шляхи утворення опозиції. І ми не повинні чекати, коли виповняться оті “100 днів нової влади”, ми повинні надавати оцінку цій владі, реагувати на її дії щодня.

Петро АНТОНЕНКО, заступник головного редактора газети “Слово Просвіти”:
— У нас не повинно бути жодних ілюзій щодо сутності цієї влади. А протистояти їй, рятувати Україну може лише сильна опозиція. І треба припинити безпредметні дискусії, скільки повинно бути опозицій — одна чи багато, хто саме є істинною опозицією, а хто ні. Такі речі давно вже вирішила європейська політична практика. Модель така: можуть існувати течії опозиції, які об’єднуються в єдину потужну опозицію, опозиційний фронт чи блок. Тобто існує парламентська опозиція,  згідно із законодавством, вона має бути одна, бо не може існувати кілька тіньових, чи, точніше, опозиційних урядів. Паралельно існує позапарламентська опозиція, її течії. Їх буде кілька: найпотужніша, сформована довкола БЮТ, “нашоукраїнська”, що об’єднуватиметься довкола Ющенка, права на кшталт “Свободи”. І, безумовно, надзвичайно потрібна правоцентристська течія, представлена традиційними національно-демократичними силами. Але перш ніж гуртуватися в таку опозиційну течію, цим розпорошеним, слабким політичним силам треба навести лад у себе. Ідеться про їхнє оновлення й об’єднання. І саме в цих процесах величезна роль просвітян, більшість із яких входять чи близькі до цих політичних сил. Вони повинні виступити каталізаторами такого оновлення та єднання, до того ж, у дуже категоричній формі ставити ультиматуми партійним вождям щодо об’єднання державницьких сил.
Для просвітян це час конкретної роботи. Не відкидаючи і таких форм дії, як заяви, мітинги, пікетування, водночас треба налаштуватися на буденну працю. Це і розвиток книжкової торгівлі, й підтримка українських демократичних засобів масової інформації, насамперед, звичайно ж, просвітянських, і гуртування довкола “Просвіти” мислячих, інтелігентних людей.
Або ось конкретна справа, про яку йшлося на раді. “Студентське Братство”, молоді патріоти зробили добру справу — підготували цікаву й змістовну виставку зі спростуванням комуно-радянських міфів про Другу світову війну. А ми тут бідкаємося: як в областях показати цю виставку? Звісно, що в Донецьку, деяких інших реґіонах цю виставку не пустять і на поріг шкіл, інших навчальних закладів. Але не вірю, що в мільйонному місті не можна знайти можливості її показати. Тож треба просто працювати, а не бідкатися, що це “складно“, “нереально”.

Роман КРУЦИК, голова київського “Меморіалу”:
Така виставка, як в Українському домі, не має права на існування. Це чиста провокація. Від неї відмежувалося Посольство Польщі, інші впливові інстанції. Я розмовляв із польським науковцем, який сказав, що одним із організаторів виставки є їхнє товариство вшанування пам’яті жертв злочинів ОУН-УПА, яке самі поляки вважають промосковським. З нашого боку виставку представляє депутат Верховної Ради Вадим Колесніченко, який очолює товариство “Русскоязычная Украина”.
Наукової основи там немає. Взято фотографії, де зафіксовано злочини різних сил (німецьких фашистів, НКВС тощо) і навмання підписано, що це злочини ОУН-УПА.
На виставці затримали тринадцять протестувальників, але всіх виправдали, бо виставка — неприхована фальшивка. Хто хоч трохи знає історію, одразу це зрозуміє. Згідно з Конституцією, ми маємо право будь-якими методами захищати честь і гідність нашої держави від ворожих зазіхань.
За останні роки в Києві ми акумулювали багато важливої інформації. 22 січня відкрили електронний архів: це три комп’ютери в музейній залі, де зібрано 57 гігабайт із розсекречених архівів, маємо понад тисячу відеофільмів. Є виставки різними мовами, бібліотека.
На мою думку, співпраця “Просвіти” з “Меморіалом” має бути тіснішою, оскільки зібрані документи можуть знадобитися у просвітянській роботі.
У нас два кваліфіковані екскурсоводи, які можуть працювати з дорослими й дітьми, можна привозити  групи на екскурсію.
Думаю, що нам разом треба організовувати протести, зокрема проти Дмитра Табачника, доки його не знімуть. Не може людина, яка з екрана називає українців папуасами, очолювати освіту. Зараз розповсюджують фільм “Убить русского в себе”. Коментують той фільм Табачник, Корнілов, Бузина й Затулін. Добалакались до того, що Україна розпочала Другу світову війну.
Об’єднуймося навколо всіх цих питань, бо поодинці ми нічого не зробимо, треба боротися не під партійними прапорами, а разом під державним.

КОНСТРУКТИВНІ ПРОПОЗИЦІЇ З ОБЛАСТЕЙ

Багато цікавих пропозицій надали всі промовці. Голова Івано-Франківського облоб’єднання “Просвіти” Степан Волковецький висловив думку, що нині “Просвіта” потрібніша, ніж будь-коли, бо люди сприймають її переважно позитивно, на відміну від партій, оскільки партії роз’єднують, а наша організація об’єднує. Але треба модернізуватися, використовувати новітні технології. Створити робочу групу на чолі з головою Товариства і напрацювати нову концепцію, організувати чітку систему в Інтернеті з інформаційним центром. Перебудовуватись інформаційно закликав і Володимир Семистяга з Луганська — адже в цей напружений час ми повинні знати, де  що відбувається і кому потрібна негайна підтримка.
Володимир Піпаш із Закарпаття зауважив, що до тем “круглих столів” треба додати проблему культурно-національної автономії, яка загрожує українізації й соборності. Петро Шимків з гордістю зазначив, що тернопільська “Молода Просвіта” активізувалася, вийшла “з-під крила” і почала працювати самостійно, генерувати нові ідеї.
Сергій Довгаль з Дніпропетровська виступив за те, щоб була об’єднана опозиція, хоч би як вона називалась — і жодних розколів. Заступник голови Чернігівського облоб’єднання “Просвіти” Олександр Шевченко висловив подібну ідею — створення системи культурного й інтелектуального опору, тобто частково відмовитися від відкритої політичної боротьби, об’єднавши національно свідомі сили і використовувати всі можливі форми діяльності. Світлана Ніколіна з Рівного також долучилася до сказаного: треба навчитися вибачати одне одному помилки, образи, гуртуватися. Лише тоді зможемо перемогти.
Новий лідер Запорізької “Просвіти” Олег Ткаченко розповів, що  просвітяни активно працюють у школах, на заводах, готують Форум, присвячений 300-річчю Конституції Пилипа Орлика.
Дискусія була жвавою, конструктивною і націлила просвітян на подальшу активну роботу задля української справи. Сесія Головної ради ВУТ “Просвіта” ухвалила цілу низку рішень, які активізують і оновлять діяльність найстарішої української громадської організації, яка завжди була і є в обороні українства.

На Головній раді побували
Надія КИР’ЯН,
Петро АНТОНЕНКО
Фото Ксенії ГЛАДИШЕВОЇ

УХВАЛА № 1
сесії Головної ради
ВУТ “Просвіта”
ім. Тараса Шевченка
16 квітня 2010 р.    м. Київ

Виходячи з нової політичної ситуації, Головна рада ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка
ухвалюЄ:
1.  Головам обласних об’єднань “Просвіти” скеровувати роботу облоб’єднань на виконання статутних завдань Товариства; зосередити зусилля всіх просвітян на об’єднання національно-демократичних сил України у боротьбі за утвердження української державності. З цією метою створити реґіональні програми.
2. Створити робочу групу з розробки програми діяльності “Просвіти” у нових політичних умовах.
3. Започаткувати в областях України, містах Києві та Севастополі, АР Крим серію “круглих столів” на постійній основі проти зросійщення та спроби дегероїзації українських політичних провідників. Продовжити заходи проти українофобської діяльності Дмитра Табачника та недопущення реабілітації ката українського народу Сталіна і засудити позицію В. Семиноженка щодо цього питання.
4. Обласним, міським та районним об’єднанням створити власні електронні адреси в Інтернеті.
5. 22 травня 2010 р. усім облоб’єднанням узяти участь у широкомасштабній акції “Захистимо Україну”.
6. Активізувати роботу із проведення спільних міжобласних просвітянських заходів.
7. Головам облоб’єднань додатково організувати передплату по 200 примірників газети “Слово Просвіти”.
8. Звернутися до міністра культури і туризму України з проханням відновити видання газети “Кримська світлиця” у попередньому форматі.

УХВАЛА № 2
сесії Головної ради
ВУТ “Просвіта”
ім. Тараса Шевченка
16 квітня 2010 р.    м. Київ

Національна школа і вищі навчальні заклади України як ніколи потребують ґрунтовного об’єктивного підручника “Історія України”. На жаль, за роки незалежності він так і не з’явився. Безліч посібників і підручників, виданих в університетських центрах України, калькують курс Короткого курсу історії ВКП(б) та підкоректовані історичні нариси останніх часів СРСР.
Нині суспільству нав’язують думку, що об’єктивно викласти складну і трагічну історію України можуть тільки підручники, які написали фахівці з РФ.
Чітко простежується мета викинути з історії України українське наповнення і передусім замовчати або спаплюжити український національно-визвольний рух, боротьбу за здобуття й утвердження української державності, назвати українців колабораціоністами, які не мали й не мають провідників.
Серед тих, хто активно пропагує ці питання, — українські історики Наталія Яковенко, Петро Толочко, Дмитро Табачник та інституції, які вони очолюють.

УХВАЛИЛИ:
Засудити спроби окремих істориків України створити підручник “Історія України” спільно із фахівцями Російської Федерації, в яких вихолощують правдиву історію України.
Приймається одностайно.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

One Thought to “НЕ ДОЗВОЛИМО ЗРОСІЙЩУВАТИ УКРАЇНУ”

  1. Чи я тобі не казала, чи не говорила? Пані Люба! То чи залишилися у вас “високочолі філософи”, які здатні зрозуміти – що означає назва “Україна”? Чи отак і будемо марнуватися в “пелазгах”, не знаючи, що то таке?

Leave a Comment